Решение № 116646170, 30.01.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року Справа № 480/12408/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12408/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

1. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 8083,57 гривень (вісім тисяч вісімдесят три гривні 57 коп.) та направити його до Головного управління Державної казначейської служби Україні у Сумській області у встановлений законодавством строк для фактичного виконання.

Також позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на його користь 1500,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу ним було придбано квартиру. При купівлі квартири було сплачено 1%, від вартості квартири, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Загальна сума складає 8083,57 грн. Позивач зазначає, що квартира була придбана вперше в житті, тому на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" вона звільняється від сплати збору. Позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про повернення суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, але листом від 03.11.2023 відповідачем відмовлено у повернені коштів, у зв`язку з тим, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Позивач вважає таку відмову порушенням своїх прав, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.11.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те чи вперше особа придбала нерухомість. Крім цього, до функцій і повноважень головного управління не віднесено збір та перевірка інформації про придбання житла вперше. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат, ні доказів складності справи, ні доказів витраченого часу.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 28-33).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.09.2023 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , вартість якої визначена у розмірі 808 357.00 грн. (а.с. 12-13).

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. та на підставі якого в Державному реєстрі речових прав за позивачем зареєстровано право власності на вказану квартиру (а.с. 14).

Позивачем 06.09.2023 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 8083, 57 грн., що підтверджується копією квитанції від 06.09.2023 № 0W5U-06092023/2923316 (а.с. 15), з якої вбачається, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), одержувач - ГУК Сумс.обл/Сумська МТГ/24140500.

Позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про формування подання щодо повернення йому помилково сплаченого 06.09.2023 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8083,57 грн. (а.с. 16-17), у відповідь на яку відповідач листом від 03.11.2023 №1800-0901-8/49474 повідомив про те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Враховуючи викладене, сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного у листі, не може бути повернуто (а.с.19).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, та задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) та Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок КМУ №1740).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з п. 15-1 Порядку КМУ № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна, зокрема, фізичними особами, законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше.

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 06.09.2023, інша нерухомість ним не придбавалася. Факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2023 (а.с. 11), згідно якої позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.09.2023. Придбання позивачем іншого житла в даних реєстрах відсутнє.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна на умовах, зокрема, договору купівлі-продажу та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

А відтак за відсутності доказів щодо придбавання позивачем житла не вперше, остання має право на повернення суми помилково сплаченого збору.

У свою чергу процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), відповідно до п.5 якого повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно абз.1,7 п.11 Порядку №787 у день отримання подання відповідне головне управління Казначейства, Казначейство здійснює перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні (абз.1); подання, яке пройшло перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні, приймається головним управлінням Казначейства, Казначейством до виконання (абз.7).

Крім того, відповідно до п.1.2 Порядку обліку сум, які сплачуються/підлягають сплаті на рахунки Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, Порядком установлюється механізм обліку надходження сум внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі за договорами про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - договори про добровільну сплату), сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сум штрафів та пені, що застосовуються до платників, на яких покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - платники), сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, регресних вимог, адміністративних штрафів, благодійних пожертв юридичних та фізичних осіб (далі - платежі).

Згідно п. 7.2 зазначеного Порядку суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

При цьому, відповідно до пп.2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є органи Пенсійного фонду України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 04.04.2019 у справі №819/1553/19.

При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що через відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, сплачений збір не може бути повернуто, враховуючи наступне.

Так, дійсно, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна придбавають житло вперше, що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, доводи відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2018 у справі №819/1249/17.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що відмова відповідача у вчиненні дій щодо повернення позивачу помилково сплачених коштів не відповідає критеріям правомірності, встановлених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача сформувати та подати до ГУ ДКСУ у Сумській області подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8083,57 грн., сплаченого згідно квитанції від 06.09.2023 № 0W5U-06092023/2923316.

Відповідно до норм Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В даному випадку, в якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, надані такі письмові докази: копія договору від 23.09.2023 року про надання професійної правничої допомоги (а.с. 20-21), електронний ордер адвоката (а.с. 10).

Разом з тим, позивачем не надано суду детального опису обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також квитанції про оплату правової допомоги в розмірі 1500,00 грн., що позбавляє суд можливості встановити факт понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи, що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери,43, код ЄДРПОУ 21108013) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби Україні у Сумській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 8083.57 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 06.09.2023 № 0W5U-06092023/2923316.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук