Решение № 116643256, 30.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року Справа№200/5679/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення сум, -

В С Т А Н О В И В:

10.10.2023 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_2 заборгованість по пенсії за період з 01.03.2016 по 28.02.2017 та з 01.05.2018 по 30.11.2019 в розмірі 204637,46 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч Конституції України, частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, не виплачено суму нарахованої пенсії у розмірі 204637,46 грн. Позивач вважає, що його право на отримання нарахованої суми пенсії має бути забезпечено шляхом стягнення цих коштів з відповідача.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач вказав, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Бахмут, як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії була проведена по лютий 2016 року. За заявою позивача від 20.07.2018 пенсійну справу ОСОБА_2 взято на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Слов`янськ у зв`язку зі зміною місця реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Починаючи з 01.02.2019 по теперішній час виплата пенсії ОСОБА_2 проводиться шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк». Заборгованість утворилась за період з 01.03.2016 по 31.01.2019 та складала 207819,96 грн.

Відповідач вказав, що заборгованість пенсії обліковується відповідно до Постанови № 1165 Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини 6 першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території та буде виплачена у наступних періодах після надходження асигнування. При цьому вказав, що залишок пенсійних виплат за минулий період ОСОБА_2 станом на 09.11.2023 складає 203334,46 грн.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому вказав про залишок пенсійних виплат за минулий період ОСОБА_2 станом на 09.11.2023 у розмірі 203334,46 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2023 витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 12.01.2024 повторно витребувано у відповідача докази по справі.

30.01.2024 відповідач надав витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.05.2018 №0000543811, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

На звернення позивача щодо виплати заборгованості з пенсії, відповідач листом від 04.10.2023 повідомив, що нарахована пенсія за період з 01.03.2016 по 28.02.2017 та з 01.05.2018 по 30.11.2019 в сумі 207819,96 грн. обліковується в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень.

Також зазначено, що відповідно до Порядку №1165, в листопаді 2022 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 530 грн., а в грудні в розмірі 2,18 грн. в межах бюджетних призначень. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 631, у липні 2023 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 557,32 грн., у вересні 2023 року 2093,00 грн. На дату підготовки відповіді залишок невиплаченої пенсії становить 204637,46 грн.

Згідно з довідкою про розмір заборгованості по виплаті пенсії позивачеві, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, станом на 25.01.2024 заборгованість складає 203329,74 грн.

Рішення про припинення виплати пенсії в матеріалах справи відсутнє.

Оскільки нараховані суми пенсії не виплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом та вважає, що належним способом захисту його порушених прав є стягнення з відповідача заборгованості.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, частиною 3 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Проте, відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Також, заабз. 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, пенсійні виплати за минулий період проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Отже, Порядок № 1165 визначає додаткові умови виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій за минулий період, що не передбаченіКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд вважає, що положення Порядку № 1165 жодним чином не перешкоджають вирішенню вказаного питання отримання заборгованості з пенсій в судовому порядку на користь відповідних отримувачів.

Також суд зазначає, що вказаний Порядок та інші Порядки на які посилається відповідач, не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.

Суд зауважує, що підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави. У спірнихправовідносинах, відповідач не врахував положення Закону, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.

Суд наголошує, що положення Порядків обмежують осіб, що належать до ВПО та пенсіонерів які змінили місця проживання, у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції Українита гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Аналогічну правову позицію викладено в зразковій справі №805/402/18-а, а також, постановах Верховного суду від 14.03.2018 у справі №243/6815/17, від 06.03.2018 у справі №243/6753/17, від 26.06.2018 у справі №185/5578/17, від 04.07.2018 у справі № 185/9746/16-а.

Отже, правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві призначеної пенсії.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи, заборгованість по виплаті пенсії позивачеві складає 203329,74 грн.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_2 в розмірі 203329,74 грн. суд вважає за необхідне прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсійним виплатам в сумі 203329,74 грн.

Стосовно строку звернення до суду.

Відповідно до положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, частиною 2 статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Ураховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання здійснити виплату пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому, судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, виплата пенсії позивачу підлягає з моменту її припинення.

Таким чином, суд, з урахуванням положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості по виплаті пенсії позивачеві та стягнути з відповідача на користь позивача наявну заборгованість.

При цьому, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 204637,46 грн., позовні вимоги суд задовольняє частково, в сумі 203329,74 грн., при цьому ураховує, що на час подання позову представнику позивача не було відомо про розмір заборгованості станом на час розгляду справи, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат у повному, сплаченому, розмірі.

Отже, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1637,09 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості з виплати пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на корить ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії в розмірі 203 329,74 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1637,09 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв