Решение № 116642592, 30.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 січня 2024 р. Справа № 120/14212/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком від 04.08.2023 № 025450010400;

- зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду у цій справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 28.07.2023 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з тим рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 04.08.2023 № 025450010400 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недостатністю необхідного страхового стажу (30 років).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою від 19.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.

07.11.2023 до суду від Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач 1 вказав, що органом, уповноваженим здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсії позивачу є відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України, а вимоги позивача що стосуються ПФУ виходять за межі повноважень Фонду.

13.11.2023 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення вимог позивача та, наголошуючи на дискреційних повноваженнях пенсійного фонду, зауважив, що оскільки позивач не просить суд зарахувати певні періоди роботи до страхового та пільгового стажу, тому управління вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.07.2023 звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності.

За наслідками розгляду заяви позивача рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 04.08.2023 № 025450010400 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із недостатністю необхідного страхового стажу (30 років). Вказали, що страховий стаж становить 22 роки 11 місяців 19 днів.

До страхового стажу не зараховано:

- період навчання згідно Диплома НОМЕР_1 від 02.03.1982 з 01.09.1978 по 24.02.1982, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", а саме є інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_4 ", але відсутня інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 ";

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.04.1982 з 01.04.1982 по 03.07.1984, з 01.08.1984 по 01.10.1985, з 23.10.1985 по 01.11.1986, з 23.06.1987 по 04.01.1988, з 04.01.1988 по 26.06.1989, з 03.12.1991 по 25.12.1991, на території росії з 22.01.1992 по 01.08.1992 (у зв`язку з припиненням участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992), з 26.01.1993 по 21.06.1999, оскільки запис про зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 " не завірено належним чином, відсутня дата видачі документа, на підставі якого зроблено виправлення, документ, що підтверджує зміну прізвища відсутній.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач звернулась до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

В силу положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною 3 вищевказаної статті Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788-XII.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Судом встановлено, що відповідач 2 спірним рішенням не зарахував до загального стажу позивача:

- період навчання згідно Диплома НОМЕР_1 від 02.03.1982 з 01.09.1978 по 24.02.1982, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", а саме є інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_4 ", але відсутня інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 ";

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.04.1982 з 01.04.1982 по 03.07.1984, з 01.08.1984 по 01.10.1985, з 23.10.1985 по 01.11.1986, з 23.06.1987 по 04.01.1988, з 04.01.1988 по 26.06.1989, з 03.12.1991 по 25.12.1991, на території росії з 22.01.1992 по 01.08.1992 (у зв`язку з припиненням участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992), з 26.01.1993 по 21.06.1999, оскільки запис про зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 " не завірено належним чином, відсутня дата видачі документа, на підставі якого зроблено виправлення, документ, що підтверджує зміну прізвища відсутній.

Так, матеріали справи, крім іншого, містять:

- диплом Барського автомобільно-шляхового технікуму від 03.03.1982 серії НОМЕР_1 на ім`я " ОСОБА_5 ";

- трудову книжку ОСОБА_1 - НОМЕР_2 від 01.04.1982 на титульній сторінці якої в графі прізвище зазначено дівоче прізвище позивача як " ОСОБА_2 " (наявний запис що прізвище " ОСОБА_2 " змінено на " ОСОБА_4 " на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 22.01.1983, а прізвище " ОСОБА_4 " змінено на " ОСОБА_3 " на підставі паспорта НОМЕР_4 ;

- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03.05.2023 № 00039523792, згідно з яким внаслідок реєстрації шлюбу 29.01.1983 ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу перейшла на прізвище " ОСОБА_4 ". Рішення про розірвання шлюбу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26.04.1985;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий на імя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 8 сторінці якого містяться відмітки про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_7 25.12.1986 та 21.01.2001;

- свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 ;

- довідку Барського фахового коледжу транспорту та будівництва Національного транспортного університету від 16.08.2023 № 700, згідно якої ОСОБА_8 з 01.09.1978 (наказ про зарахування на навчання від 21.08.1978 № 26-К) по 02.03.1982 (наказ про відрахування у зв`язку із закінченням навчання від 02.03.1982 № 11-К) дійсно навчалась на денній формі навчання в Барському автомобільно-дорожньому технікумі.

- довідку філії "Сокирянський райавтодор" від 30.08.2023 № 11, згідно з якою ОСОБА_1 з 01.04.1982 по 03.07.1984 працювала в Сокирянській районній шляховій ремонтно-будівельній дільниці нині філія Сокирянський райавтодор. В період роботи ОСОБА_1 мала прізвище " ОСОБА_2 " та " ОСОБА_4 ".

Поряд з цим, за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 01.04.1982 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (Затушевська) у період часу:

- з 1978 по 01.04.1982 навчалась у технікумі;

- з 01.04.1982 по 03.07.1984 працювала в Сокирянській районній шляховій ремонтно-будівельній дільниці;

- з 01.08.1984 по 01.10.1985 працювала Барському відділенні Держбанку;

- з 23.10.1985 по 01.11.1986 працювала Шляхово-експлуатаційній дільниці № 591;

- з 23.06.1987 по 04.01.1988 працювала Барському відділенні Держбанку;

- з 04.01.1988 по 26.06.1989 працювала Барському відділенні Агропромбанку;

- з 03.12.1991 по 25.12.1991 працювала Багатогалузевому орендному підприємстві комунального господарства "Большой камень";

- з 22.01.1992 по 01.08.1992 працювала Большекаменский ГОРОВД;

- з 26.01.1993 по 21.06.1999 працювала ДПІ по Барському району.

Надаючи аргументам спірного рішення суд вказує про наступне.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Поряд із цим, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

Посилання відповідача на те, що записи трудової книжки та диплома про освіту містять недоліки, а саме оскільки відсутня інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", а саме є інформація про зміну прізвища з з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_4 ", але відсутня інформація про зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 "; а запис про зміну прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 " не завірено належним чином, відсутня дата видачі документа, на підставі якого зроблено виправлення, документ, що підтверджує зміну прізвища відсутній, суд відхиляє та зауважує, що правильність заповнення, внесення виправлень до трудової книжки є обов`язком уповноваженої особи підприємства, на якому працює особа, а не обов`язком позивача.

Таким чином, позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а та від 17.07.2018 у справі №220/989/17.

Більше того, суд зауважує, що дошлюбне прізвище позивача " ОСОБА_2 ", яке в подальшому було змінено на " ОСОБА_4 ", а потім на " ОСОБА_3 " зазначене у трудовій книжці серії НОМЕР_7 від 01.04.1982 та дипломі про навчання серії НОМЕР_1 .

Крім того, наявним у матеріалах справи доказами такими як: витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03.05.2023 № 00039523792, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 ; довідка Барського фахового коледжу транспорту та будівництва Національного транспортного університету від 16.08.2023 № 700; довідка філії "Сокирянський райавтодор" від 30.08.2023 № 11 підтверджено, що трудова книжка серії НОМЕР_7 від 01.04.1982 належить саме ОСОБА_1 .

Відповідачами під час розгляду цієї справи не доведено недійсність як трудової книжки серії НОМЕР_7 від 01.04.1982 так і диплому про навчання серії НОМЕР_1 , не спростовано їх належність саме ОСОБА_1 .

Більше того, така підстава для неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1978 по 02.03.1982 згідно з дипломом від 02.03.1982 серії НОМЕР_1 та періодів трудової діяльності з 01.04.1982 по 03.07.1984, з 01.08.1984 по 01.10.1985, з 23.10.1985 по 01.11.1986, з 23.06.1987 по 04.01.1988, з 04.01.1988 по 26.06.1989, з 03.12.1991 по 25.12.1991, з 22.01.1992 по 01.08.1992, з 26.01.1993 по 21.06.1999 відповідно трудової книжки НОМЕР_7 від 01.04.1982 свідчить не про реальні перешкоди для призначення заявнику пенсії, а про надмірний формалізм, адже сумнівів в тому, що такі документи належать саме ОСОБА_1 у суду не виникає.

Щодо не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача на території росії з 22.01.1992 по 01.08.1992 у зв`язку з припиненням участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд вказує про таке.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав -учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн"" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.94, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачами не зауважено та судом не встановлено.

Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 5 Закону N 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За правилами частини другої статті 4 Закону N 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року N 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року N 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

Згідно з приписами Угод між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (Угода у галузі пенсійного забезпечення, чинною станом на дату прийняття відповідачем-1 оскарженого рішення) та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Згідно зі статтею 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Із наведених вище підстав суд також вважає необґрунтованою, як підставу для відмови у зарахуванні позивачу спірного стажу, ту обставину, що у червні 2022 року російська федерація денонсувала Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Відтак суд приходить до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи у російській федерації: з 22.01.2022 по 01.08.1992.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.08.2023 № 025450010400 є протиправним, а тому таке належить скасувати.

Разом з тим визначаючись щодо заявлених вимог зобов`язального характеру, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог у цій частині та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області (як суб`єкта владних повноважень який здійснював розгляд заяви позивача про призначення пенсії) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 суд вважає, що слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання згідно Диплома від 02.03.1982 НОМЕР_1 з 01.09.1978 по 02.03.1982, адже в ході судового розгляду встановлено факт навчання ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) у визначений період у Барському автомобільно-шляховому технікумі та періоди роботи згідно трудової книжки від 01.04.1982 НОМЕР_2 , а саме з 01.04.1982 по 03.07.1984, з 01.08.1984 по 01.10.1985, з 23.10.1985 по 01.11.1986, з 23.06.1987 по 04.01.1988, з 04.01.1988 по 26.06.1989, з 03.12.1991 по 25.12.1991, з 22.01.1992 по 01.08.1992, з 26.01.1993 по 21.06.1999.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.08.2023 № 025450010400 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди: з 01.09.1978 по 02.03.1982, 01.04.1982 по 03.07.1984, з 01.08.1984 по 01.10.1985, з 23.10.1985 по 01.11.1986, з 23.06.1987 по 04.01.1988, з 04.01.1988 по 26.06.1989, з 03.12.1991 по 25.12.1991, з 22.01.1992 по 01.08.1992, з 26.01.1993 по 21.06.1999.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

Відповідач: Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 00035323);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3 м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.01.2024.

Суддя Томчук Андрій Валерійович