Решение № 116608881, 26.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 січня 2024 р. Справа № 120/14441/23

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

18.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вказав, що відповідачем складено довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 16.11.2022 року № 5256, із зазначенням надбавок, зокрема, за науковий ступінь кандидата 5% відповідно.

Позивач, не погоджуючись з вказаним розміром надбавки за науковий ступінь кандидата у розмірі 5%, звернувся до відповідача із заявою щодо виготовлення та надання до пенсійного органу оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення з обов?язковим зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу відповідно до приписів Закону України "Про вищу освіту".

Відповідач листом від 26.06.2023 року повідомив позивача про те, що його прохання виходить за межі повноважень відповідача та суперечить Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року.

На переконання позивача, його право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року із зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% є беззаперечним, у зв`язку із чим, він звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.10.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивач звільнявся з посади заступника начальника кафедри кримінально-правових дисциплін Київського інституту внутрішніх справ у званні полковника міліції і перерахунок пенсії йому у 2018 році проводився згідно положень постанови № 988 за прирівняною посадою поліцейського з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук в розмірі 5 відсотків, тому і при оформленні на заяву позивача довідки від 16.11.2022 року № 5256 була включена ця доплата у розмірі 5 відсотків, що відповідає чинному законодавству.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звільнений з посади заступника начальника кафедри кримінально-правових дисциплін Київського інституту внутрішніх справ у званні полковника міліції.

08.11.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив оформити йому довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення з 01.12.2019 року.

16.11.2022 року "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" видало позивачу довідку від 16.11.2022 року №5256 про розмір грошового забезпечення станом за листопад 2019 року за прирівняною посадою начальника відділу НПУ, згідно якої розмір грошового забезпечення склав, зокрема, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук 5% - 200, 00 грн., всього 25971,37 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним розміром надбавки за науковий ступінь кандидата у розмірі 5%, звернувся до відповідача із заявою щодо виготовлення та надання до пенсійного органу оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення з обов?язковим зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу відповідно до приписів Закону України "Про вищу освіту".

Відповідач листом від 26.06.2023 року повідомив позивача про те, що його прохання виходить за межі повноважень відповідача та суперечить Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року.

На переконання позивача, його право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року із зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% є беззаперечним, у зв`язку із чим, він звернувся з цим позовом до суду.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із ч. 1 статті 2 Закону № 1556-VII законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

У відповідності до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників.

Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».

Згідно з частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.

Підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

Вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.

Обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5%, відповідач посилається на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм підпункту 5 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» та пунктів 9 розділу II Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських».

Підпунктом 5 пункту 5 Постанови № 988 передбачено поліцейським Національної поліції виплачувати доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу.

Як вже зазначалося судом, згідно довідки про розмір грошового забепечення від 16.11.2022 року № 5256 розмір доплат за науковий ступінь кандидата або доктора наук позивачу встановлено в розмірі 5% посадового окладу відповідно Постанови № 988.

Водночас, суд зауважує, що до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», якими, зокрема частиною другою статті 59, установлено доплати за науковий ступінь (кандидат наук) - не менше 15% посадового окладу.

Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України «Про вищу освіту» є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені підпункту 5 пункту 5 постанови № 988, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII.

Так, установлення науково-педагогічним працівникам у залежності від виду навчального закладу різних розмірів доплат за науковий ступінь розглядається судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які, маючи відповідні наукові ступені та звання та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких урегульована Законом № 1556-VII, отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють у вищих навчальних закладах освіти.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму частини другої статті 59 Закону №1556-VII, а не положення підзаконного акту - Постанови № 988 та Порядку № 260.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21.

Отже, при визначенні доплати за науковий ступінь та вчене звання позивачу необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) у розмірі 15 % посадового окладу відповідно до частини другої статті 59 Закону № 1556-VII.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у підготовці оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту» для проведення з 01.12.2019 року перерахунку основного розміру його пенсії є протиправними та підлягають задоволенню.

Як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги в частині зобов`язання підготувати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту», для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об?єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» щодо відмови у підготовці оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», для проведення з 01.12.2019 року перерахунку основного розміру його пенсії.

Зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об?єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» підготувати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про надбавку (доплату) за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" (вул. Платона Майбороди, 19, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 37027405)

Суддя Дончик Віталій Володимирович