Решение № 116603263, 29.01.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/1827/23

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до фізичної особи-підприємця Джамшидіана Садега про стягнення 100033,16грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - позивач, КП «Київкомунсервіс») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Джамшидіан Садег (далі - відповідач, ФОП Джамшидіан Садег) про стягнення 100 033,17грн, з яких: 61 313,10грн - основний борг за послуги з вивезення побутових відходів за період листопад 2018 року - березень 2021 року; 31 769,79грн - втрати від інфляції за період з 21.12.2018 по 07.06.2023; 6 950,28грн - 3 % річних за період з 21.12.2018 по 07.06.2023 (у позовній заяві допущено арифметичну описку позивачем у зазначенні ціни позову)

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором №16424-Гс від 16.11.2018 про надання послуг з вивезення побутових відходів у встановлений таким договором строк (т.1 а.с.1-11).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2023 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва (т.1 а.с.178).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2023 подану заяву залишено без розгляду та позивачу встановлено строк для усунення виявлених недоліків (т.1 а.с.191-192).

24.08.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 21.08.2023 (т.1 а.с.196-199).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2023 відповідну позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Київської області (т.1 а.с.230).

Справа надійшла до Господарського суду Київської області 16.10.2023 (т.1 а.с.232).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2023: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (т.1 а.с.234-236).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 23.10.2023 о 22:03, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.1 а.с.238); поштове відправлення №0600055149027, яким копія вказаної ухвали, направлена відповідачу за адресою, яка відповідає місцю його реєстрації станом на момент направлення, що підтверджується відповіддю Відділу з питань реєстрації/зняття місця проживання громадян, формування і введення реєстру територіальної громади Білогородської сільської ради Бучанського району від 10.01.2024 вих. № 04-19/68 (т.2 а.с.,2) повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.241-244).

Окрім того, ухвала суду від 22.10.2023 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 23.10.2023, зареєстрована у реєстрі 25.10.2023 за №114388817 та оприлюднена 26.10.2023.

В силу ч.1 ст. 251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов суд не отримав; строк розгляду справи, встановлений ч.1 ст.248 ГПК України, вичерпано.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України, до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2017 №1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва» КП «Київкомунсервіс» визначено надавачем послуг з вивезення побутових відходів в межах Голосіївського, Дарницького, Деснянського, Дніпровського, Оболонського, Печерського, Подільського, Святошинського, Солом`янського та Шевченківського районів Києва (т.1 а.с.122).

16.11.2018 між КП «Київкомунсервіс» (далі - виконавець) та ФОП Джамшидіаном Садегом (далі - замовник) укладено договір №16424-Гс про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - договір, а.с.14, 123, 201-202).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з вивезення (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) твердих побутових відходів, а замовник - прийняти і оплатити послуги.

За положеннями п.2.1 договору виконавець надає замовнику послуги відповідно графіку вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що є додатком № 1 до даного договору.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору сторонами узгоджено, що: послуги надаються за контейнерною схемою; для вивезення ТПВ за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери місткістю 1,1 м3; конкретні обсяги та вартість наданих замовнику послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених виконавцем ТПВ за місяць в мі та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць.

Тариф на послуги, які передбачені п.1.1 цього договору, встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2018 № 1525 «Про встановлення тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)»; тариф на послуги за цим договором становить 149, 45грн з ПДВ за 1м3 (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно - до 20 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому здійснено надання послуг.

Як визначено п.4.3 договору: оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється замовнику; у разі не підписання акту наданих послуг замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг. В актах наданих послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць - в гривнях.

Пунктом 4.5 договору сторони узгодили, що тарифи на послуги, що надаються за даним договором, можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством; офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором є підставою для зміни вартості надання послуг за цим договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. Вказаним пунктом договору установлено, що зміна тарифів не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1 договору замовник зобов`язаний оплачувати послуги в строки, зазначені п.4.2 договору, а замовник, у відповідності до пп. 5.3.1 п. 5.3 договору зобов`язаний забезпечити надання послуг відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Договір, що визначено його п.9.1, набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2018 року включно. Поряд з цим, п. 9.2 договору передбачено, що якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить (в письмовому вигляді, шляхом направлення іншій стороні рекомендованого листа) про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Суду не надано доказів, які свідчать про припинення дії відповідного договору у спірний період - 2018-2021 рік за письмовою заяву будь-якої із сторін. Відповідний договір не містить заборону на виконання зобов`язань за договором, які взяв на себе позивач, третьою особою.

Згідно графіку вивезення ТПВ, який є додатком № 1 до договору, виконавець взяв на себе обов`язок здійснювати вивіз твердих побутових відходів у понеділок, середу, п`ятницю та суботу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 89.

У позовній заяві позивач стверджує, що вивезення ТПВ для відповідача здійснювалось у спірний період Приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» (далі - ПрАТ «Київспецтранс») відповідно до договору №67-5.11 від 28.11.2011. При цьому, на підтвердження відповідної обставини - факту укладення зазначеного договору, в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України, позивач доказів у строк, встановлений ч.2 ст.80 ГПК України, не надав.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2018 № 1525 «Про внесення змін до Тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)» (далі - розпорядження №1525) позивачу встановлено тариф на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення» для категорії «інші споживачі» у розмірі 141,94грн з ПДВ (т.1 а.с.116-117).

Тариф, який встановлений вказаним розпорядженням, відрізняється від вартості послуг, яка визначена п.4.1 договору - 149,45грн і відповідає розміру тарифу, затвердженого розпорядженням №1525 для ПрАТ «Київспецтранс»

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2018 № 2351 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення)» позивачу встановлено тариф на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення» для категорії «інші споживачі» у розмірі 153,31грн з ПДВ, а ПрАТ «Київспецтранс» - у розмірі 199,25грн з ПДВ (т.1 а.с.118-119). Відповідне розпорядження набрало чинності, як визначеного його п.5 з дня його опублікування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підтвердження фактів надання послуг за договором надав наступні акти наданих послуг, які не підписані відповідачем (т.1 а.с.33-43, 45-46, 48,50, 125-126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158,160):

- № 50526 від 30.11.2018 на суму 986,35грн з ПДВ;

- № 50757 від 31.12.2018 на суму 2 959,07грн з ПДВ;

- № 6640 від 31.01.2019 на суму 3 725,94грн з ПДВ;

- № 10073 від 28.02.2019 на суму 3 506,76грн з ПДВ;

- № 10360 від 31.03.2019 на суму 3 945,11грн з ПДВ;

- № 16222 від 30.04.2019 на суму 4 095,74грн з ПДВ;

- № 26629 від 31.05.2019 на суму 4 095,74грн з ПДВ;

- № 37396 від 30.06.2019 на суму 3 868,21грн з ПДВ;

- № 37799 від 31.07.2019 на суму 4 095,74грн з ПДВ;

- № 48863 від 31.08.2019 на суму 4 095,74грн з ПДВ;

- № 49269 від 30.09.2019 на суму 3 868,21грн з ПДВ;

- № 48752 від 31.10.2019 на суму 3 868,21грн з ПДВ;

- № 49329 від 30.11.2019 на суму 4 095,74грн з ПДВ;

- № 54914 від 31.12.2019 на суму 3 868,21грн з ПДВ;

- № 10049 від 31.01.2020 на суму 4 095,74грн з ПДВ;

- № 11073 від 29.02.2020 на суму 3 868,21грн з ПДВ;

- № 21952 від 31.03.2020 на суму 3 868,21грн з ПДВ;

- № 22388 від 30.04.2020 на суму 682,62грн з ПДВ;

- № 22610 від 31.03.2021 на суму 682,62грн з ПДВ.

У підтвердження фактів направлення зазначених актів позивачем надано витяг з «M.E.Doc», з якого вбачається, що позивач направив відповідачу в електронній формі акти та рахунки на оплату відповідних послуг (а.с.52-53), окрім актів наданих послуг: №6640 від 31.01.2019; №10073 від 28.02.2019; №26629 від 31.05.2019 та №48752 від 31.10.2019. Інших доказів направлення зазначених актів відповідачу до звернення до суду з позовом позивачем не надано.

За своєю суттю, M.E.Doc є програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді. На час впровадження Реєстру електронних документів створення первинних документів (актів, рахунків тощо) також можливо виконувати у Реєстрі податкових документів і ці документи доступні як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. До первинних документів, як визначено вказаними нормами, належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші; мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Отже, направлені позивачем первинні документи за спірним договором є доступними як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів.

Фактів підписання вищевказаних актів відповідачем судом не встановлено під час розгляду даної справи. Однак, акти, що направлені відповідачу позивачем (а саме всі, окрім актів наданих послуг: №6640 від 31.01.2019; №10073 від 28.02.2019; №26629 від 31.05.2019 та №48752 від 31.10.2019), враховуючи сплив строку, визначеного для сторонами п.4.3 договору, для підписання таких актів або надання обґрунтованих заперечень відповідачем, вважаються, як узгоджено сторонами вказаним пунктом, підписаними без зауважень.

Окрім того, у підтвердження здійснення вивезення ТПВ у кількості, вказаній у зазначених актах, позивачем надано листи ПрАТ «Київспецтранс» щодо вивезення ТПВ у спірний період, в т.ч. з об`єкту відповідача (т.1 а.с.34-92), у яких ПрАТ «Київспецтранс» вказав про фактичну кількість вивезених контейнерів та загальний об`єм в місяць.

Відповідач надані послуги оплатив частково, перерахувавши 2 959,07грн з призначенням платежу «за грудень 2018 року», що підтверджується випискою з рахунку позивача за 18.01.2019 (а.с.30-32), чим фактично оплатив послуги, надані у грудні 2019 року у встановлений договором строк.

У поданій позовній заяві позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензії від 22.09.2020 за вих. № 7-4969 (а.с.17-19) та від 04.04.2023 за вих. № 000010340 (а.с.23). На підтвердження фактів направлення відповідачу вказаних претензій позивачем надано фіскальний чек від 25.09.2020, фіскальний чек від 10.04.2023 та відомість №54 з реєстром (а.с.24-28).

Посилаючись на наявність боргу в розмірі 61 313,10грн за надані послуги у спірний період, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку здійснювати оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати наданих послуг.

Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою такий договір є договором про надання послуг, а саме такого виду послуг як комунальні послуги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено падання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як установлено п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на момент укладання договору), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.12 зазначеного закону (у редакції чинній на момент укладання договору) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

В силу п.2 ч.1 ст.5 Закону, управління побутовими відходами є видом комунальної послуги.

Статтею 351 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи умови укладеного сторонами договору, відповідач зобов`язаний був виконати свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг, у строк, встановлений п.4.2 договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, не виконавши зобов`язання в частині оплати наданих послуг у строки встановлені договором, відповідач допустив порушення зобов`язань за укладеним правочином.

Однак, у даній справі позивач не довів наявність у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати відповідних послуг саме на суму 61 313,10грн.

Так, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Між тим, у даній справі позивач не довів факту узгодження сторонами того, що вартість послуг буде визначатись за тарифом, встановленим для особи, яка не є стороною у договорі, укладеному між позивачем та відповідачем.

Втім, з актів наданих послуг № 10360 від 31.03.2019, № 16222 від 30.04.2019, №37396 від 30.06.2019, № 37799 від 31.07.2019, № 48863 від 31.08.2019, № 49269 від 30.09.2019, № 49329 від 30.11.2019, № 54914 від 31.12.2019, № 10049 від 31.01.2020, №11073 від 29.02.2020, № 21952 від 31.03.2020, № 22388 від 30.04.2020, № 22610 від 31.03.2021 вбачається, що тариф, який застосований позивачем під час складання таких актів, не відповідає встановленому для позивача розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2018 № 2351 .

Поряд з цим, аналізуючи положення розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2018 № 2351 та актів наданих послуг, судом встановлено, що позивачем фактично засновані тарифи, встановлені вказаним розпорядженням для ПрАТ «Київспецтранс». Однак, узгодивши у договорі застосування тарифу на послуги у розмірі 149,45 грн за 1 м3, за яким позивачем обґрунтовано нараховано вартість послуг за листопад-грудень 2018 року в загальному розмірі 3945грн (986,35+2959,07), оскільки така вартість узгоджена сторона п.4.1 договору, позивачем безпідставно у 2019-2021 роках застосовані нові тарифи, однак, встановлені не позивачу, а іншій особи, враховуючи, що відсутні докази досягнення сторонами домовленості, що вартість буде визначатись за тарифом, встановленим саме для ПрАТ «Київспецтранс». Положення договору також не містять умов, що під час зміни тарифів на даний вид послуг - сторони, без будь-яких додаткових угод, будуть застосовувати тарифи, що визначені для ПрАТ «Київспецтранс», а не для позивача.

Однак, як визначено ч.1 ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

Таким чином, враховуючи те, що позивач безпідставно визначив вартість послуг, обсяг надання яких відповідачем не оспорено, за тарифом, який не погоджено з відповідачем та не встановлено для нього у визначеному порядку, судом розраховано вартість послуг за вищезазначеними актами, виходячи з тарифу для позивача, який затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2018 № 2351 - у розмірі 153,31грн з ПДВ за 1м3 , що у загальному розмірі складає 33559,58грн, а саме за актами:

- № 10360 від 31.03.2019 - 3 035,54 з ПДВ (19,8*153,31грн);

- № 16222 від 30.04.2019 - 3 035,54 з ПДВ (19,8*153,31грн);

- № 37396 від 30.06.2019 - 2 866,9 з ПДВ (18,7*153,31грн);

- № 37799 від 31.07.2019 - 3 035,54 з ПДВ (19,8*153,31грн);

- № 48863 від 31.08.2019 - 3 035,54 з ПДВ (19,8*153,31грн);

- № 49269 від 30.09.2019 - 2 866,9 з ПДВ (18,7*153,31грн);

- № 49329 від 30.11.2019 - 3 035,54 з ПДВ (19,8*153,31грн);

- № 54914 від 31.12.2019 - 2 866,9 з ПДВ (18,7*153,31грн);

- № 10049 від 31.01.2020 - 3 035,54 з ПДВ (19,8*153,31грн);

- № 11073 від 29.02.2020 - 2 866,9 з ПДВ (18,7*153,31грн);

- № 21952 від 31.03.2020 - 2 866,9 з ПДВ (18,7*153,31грн);

- № 22388 від 30.04.2020 - 505,92 з ПДВ (3,3*153,31грн);

- № 22610 від 31.03.2021 - 505,92 з ПДВ (3,3*153,31грн).

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості послуг у загальному розмірі 15 196,65грн за актами надання послуг № 6640 від 31.01.2019, № 10073 від 28.02.2019, № 26629 від 31.05.2019, №48752 від 31.10.2019, які відповідачем не підписані, враховуючи, що доказів направлення таких актів відповідачу суду не надано.

Так, п. 4.3 договору встановлено обов`язок позивача, який є виконавцем за договором, до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, направити замовнику - відповідачу у справі акт, щодо якого відповідач може висловити заперечення протягом 5 днів і лише у випадку підписання його або не підписання протягом відповідного строку з одночасним не поданням заперечень, такий акт можна вважати підписаним відповідачем.

Отже, вищевказані акти, які не підписані відповідачем, а також йому не направлені позивачем, не підтверджують виконання зобов`язань позивачем щодо надання послуг у вказані в актах періодах.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача в частині стягнення 15 196,65грн в рахунок оплати послуг не підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені судом обставини та положення наведених норм, вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 34545,93грн (33559,58+3945,42-2959,07), а у задоволенні вимог у розмірі 26767,17грн основного боргу суд відмовляє.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 769,79грн - втрат від інфляції за період з 21.12.2018 по 07.06.2023, 6 950,28грн - 3 % річних за період з 21.12.2018 по 07.06.2023.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, вимоги КП «Київкомунсервіс» щодо стягнення з вдповдача 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

Разом з тим, заявлені вимоги підлягають задоволенню лише частково, враховуючи розмір основного боргу за надані послуги, встановлений судом.

Окрім того, позивачем розрахунок відповідних вимог здійснений без урахування умов договору.

Так, як вбачається із наданих позивачем розрахунків, нарахування втрат від інфляції та 3% річних за 18 місячних періодів здійснено ним з 21 числа наступного місяця за розрахунковим, зважаючи, що у відповідності з п.4.2 договору оплата послуг здійснюється до 20 числа місяця наступного за розрахунковим місяця. Однак, у деяких випадках, строк виконання зобов`язання з оплати послуг певного місяця не можна вважати простроченим саме з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, оскільки позивачем здійснено направлення акту наданих послуг відповідачу з порушенням строку, встановленого договором - після 10 числа місяці, наступного за розрахунковим, і станом на 20 число не пройшов строк, встановлений сторонами у договорі для узгодження та підписання відповідачем самого акту надання послуг.

Між тим, як визначено ч.1,2 ст.613 ЦК України: кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Зокрема, як вбачається із витягу з «M.E.Doc» відповідач акти надання послуг отримав:

- № 50526 від 30.11.2018 - 19.12.2018, отже, зобов`язання з оплати у відповідача не можна вважати таким, що прострочено 21.12.2018, оскільки станом на 21.12.2018 не пройшов строк, встановлений договором відповідачу для узгодження акту - 5 календарних днів з дня його отримання; датою, з якої зобов`язання можна вважати простроченим є 25.12.2018;

- № 10360 від 31.03.2019 - 24.04.2019, отже, зобов`язання з оплати у відповідача не можна вважати таким, що прострочено 21.04.2018, оскільки станом на 21.04.2018 відповідач навіть не отримав акту і не пройшов строк, встановлений договором для відповідача для узгодження акту - 5 календарних днів з дня його отримання; датою з якої виникла заборгованість слід вважати 30.04.2019, а не 21.04.2019;

- № 37396 від 30.06.2019 - 23.07.2019, отже, зобов`язання з оплати у відповідача не можна вважати таким, що прострочено 21.07.2018, оскільки станом на 21.07.2018 відповідач навіть не отримав акт надання послуг від позивача і не пройшов строк, встановлений договором для відповідача для узгодження акту - 5 календарних днів з дня його отримання; датою з якої виникла заборгованість слід вважати 30.07.2019 (враховуючи ч.5 ст.254 ГПК України, оскільки останній день строку, встановленого договором, - 5 календарних днів, припадав на неробочий день - 28.07.2019, отже, останнім днем строку, встановленого для узгодження акту відповідачем є 29.07.2019);

- № 48863 від 31.08.2019 - 17.09.2019, отже, зобов`язання з оплати у відповідача не можна вважати таким, що прострочено 21.09.2018, оскільки станом на 21.09.2018 не пройшов строк, встановлений договором для відповідача для узгодження акту - 5 календарних днів з дня його отримання; датою з якої виникла заборгованість слід вважати 23.09.2019, а не 21.09.2019;

- № 49269 від 30.09.2019 отриманий 17.10.2019, а датою з якої виникла заборгованість слід вважати 23.10.2019, а не 21.10.2019;

За розрахунком суду, враховуючи строк виконання зобов`язання, обґрунтовану вартість послуг, надання яких доведено, розмір боргу та період прострочення, розмір 3% річних складає - 3715,04грн, а втрат від інфляції - 18002,46грн.

Отже, у задоволенні вимог в частині стягнення 3235,24грн - 3 % річних та 13767,33грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2684грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 1509,61грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(34545,93+18002,46+3715,04)* 2684:100 033,17/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Джамшидіан Садег (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (ідентифікаційний код 33745659; 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23) 34545,93грн - основного боргу, 3715,04грн - 3% річних, 18002,46грн - втрат від інфляції, а також 1509,61грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 26767,17грн основного боргу; 3235,24грн - 3 % річних та 13767,33грн втрат від інфляції - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова