№ 116555768, 17.01.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2538/23

Провадження № 2-а/487/3/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,при секретарі - Шульга В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що не згоден із вказаною постановою та вважає, що вона не відповідає вимогам закону та складена незаконно, оскільки він не вчиняв інкримінованого йому правопорушення. Позивач вважає, що не порушував правил дорожнього руху, його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним, у зв`язку з чим спірна постанова інспектора є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

12.05.2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

У встановлений в ухвалі строк, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження, що спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлявся належним чином про слухання справи, подали заяву про слухання справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про слухання справи, подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 222 КпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, за частиною першою, другою і третьою статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 217 КпАП України, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Згідно ч. 1, 3 ст. 8 КпАП України, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 18.04.2023 перебуваючи на добовому чергуванні інспектор СРПП ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції ОСОБА_2 разом з Поліцейським СРПП ВП №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ст. сержантом поліції Сінчуком О.В о 20:20 год., на а/д М-14 « Одеса- Мелітополь-Новоазовськ», 126 км поблизу с. Весняне було зупинено транспортний засіб марки МАгБА Е2200 д/н НОМЕР_1 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 .

В ході перевірки було встановлено, що водій громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому не мав права керування транспортним засобом, окрім цього не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, а також не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1.6, 2.1.г. 2.1.а ПДР України.

Згідно вищевказаного, водія громадянина ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,2 ст.126 КУпАП та складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 122118, але водій від підпису відмовився. В подальшому на місце події було викликано ВСП та передано громадянина ОСОБА_1 для подальшого розбирання.

Оглянувши наданий представником Головного управління національної поліції в Миколаївській області DVD диск відеофіксації правопорушення судом було достовірно встановлено порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ПДР України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав жодних доказів в підтвердження своїх доводів та обґрунтувань, щодо неправомірності дій інспектора та безпідставності винесеної постанови.

Згідно ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно ч. 1 ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оскільки дані про порушення позивачем Правил дорожнього руху України встановлено постановою у справі про адміністративне правопорушення, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та уповноваженою посадовою особою, твердження позивача в своєму позові про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що постанова серії БАД № 12218 від 18.04.23 по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що при розгляді даного адміністративного позову підтвердився факт наявності в діях позивача вини у вчиненні правопорушення, за обставин, викладених у постанові по справі про адміністративне правопорушення, а тому вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження в судовому засіданні та у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 242-246, 295 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 доГоловного управліннянаціональної поліціїв Миколаївськійобласті проскасування постановипро адміністративнеправопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.Г. Нікітін