Решение № 116549014, 25.01.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/8247/23

25 січня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 192550008077 від 07.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", з 31.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 31.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 192550008077 від 07.11.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу роботи. При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж складає 35 років 10 місяців 10 днів, а спеціальний стаж, як працівника освіти, станом на 11.10.2017 25 років 1 місяць 27 днів. На переконання позивача, оскільки її спеціальний стаж станом на 11.10.2017 складав більше 25 років, вона має право на пенсію за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". За таких обставин, вважає відмову в призначені пенсії за вислугу років протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 09.01.2024 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 31.10.2023 ОСОБА_1 зверталася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ, за наслідками розгляду якої за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області № 192550008077 від 07.11.2023 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача на дату звернення становить 35 років 10 місяців 10 днів, із них станом на 11.10.2017 25 років 1 місяць 27 днів спеціального стажу роботи як працівник освіти. До страхового стажу не зараховано: згідно з трудової книжки колгоспника від 30.06.1987 серії НОМЕР_1 період роботи з 01.09.1986 по 01.09.1987, оскільки записи про трудову участь у колгоспі не містять інформації про встановлений та фактично виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві, не засвідчені печаткою та підписами голови та головного бухгалтера за кожний рік окремо; згідно з архівної довідки від 30.10.2023 № 649 період роботи у колгоспі "Україна" з серпня 1986 по жовтень 1987, оскільки ім`я, по батькові заявника зазначено скорочено. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.01.2024 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 31.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення №192550008077 від 07.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Вік ОСОБА_1 54 роки 1 місяць 26 днів. Страховий стаж ОСОБА_1 35 років 10 місяців 10 днів, з них станом на 11.10.2017 25 років 1 місяць 27 днів спеціального стажу роботи як працівника освіти. До страхового стажу не може бути зарахований період роботи з 01.09.1986 по 01.09.1987 згідно з записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки записи не містять інформації про встановлений та фактично виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві. Також не може бути зарахований період з серпня 1986 по жовтень 1987 у колгоспі "Україна" згідно з архівною довідкою №649 від 30.10.2023, оскільки ім`я та по батькові позивача зазначено скорочено. Таким чином, спеціальний стаж ОСОБА_1 як працівника освіти становить 25 років 1 місяць 27 днів (необхідний стаж 26 років 6 місяців), тому правові підстави для призначення пенсії за вислугу років відсутні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працювала в закладах і установах освіти, що підтверджується відомостями її трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1987.

31.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №192550008077 від 07.11.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, передбаченого п."е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (необхідний стаж 26 років 6 місяців). Страховий стаж позивача становить 35 років 10 місяців 10 днів, з них станом на 11.10.2017 25 років 1 місяць 27 днів спеціального стажу роботи як працівника освіти. До страхового стажу не зараховано: згідно з трудової книжки колгоспника від 30.06.1987 серії НОМЕР_1 період роботи з 01.09.1986 по 01.09.1987, оскільки записи про трудову участь у колгоспі не містять інформації про встановлений та фактично виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві, не засвідчені печаткою та підписами голови та головного бухгалтера за кожний рік окремо; згідно з архівної довідки від 30.10.2023 № 649 період роботи у колгоспі "Україна" з серпня 1986 по жовтень 1987, оскільки ім`я, по батькові заявника зазначено скорочено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно ст.51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями ст.52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015, п. "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі Закон № 911-VIII) до ст.55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого п."е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п."а" ст.54, ст.55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, Законом № 911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у п."е", "ж" ст.55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.1, 3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Відтак, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII, виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Разом з цим, 03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено п.2-1.

Згідно п.2-1 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до п.16 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Отже, враховуючи положення п.2-1 та п.16 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень п."е" ст.55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловлений у постанові від 27.07.2022 у справі №440/1286/20.

Відмовляючи позивачу у призначені пенсії за вислугою років, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у рішенні №192550008077 від 07.11.2023 послалось на відсутність станом на 11.10.2017 у ОСОБА_1 необхідного спеціального стажу, передбаченого п."е" ст.55 Закону № 1788-XII.

При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 років 10 місяців 10 днів, з них станом на 11.10.2017 25 років 1 місяць 27 днів спеціального стажу роботи як працівника освіти

Відтак, сукупний спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 складав більше 25 років, що не ставиться під сумнів відповідачем.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, із посиланням на відсутність необхідного спеціального стажу, передбаченого п."е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що свідчить про невідповідність спірного рішення №192550008077 від 07.11.2023 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

За приписами розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Відтак, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом 11.10.2017 понад 25 років, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб`єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-XII.

Відтак з урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, Законом №911-XIII, з 31.10.2023.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій, рішень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн згідно квитанції №2 від 22.12.2023 за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 192550008077 від 07.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла доухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", з 31.10.2023.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 січня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ: 13486010).

Головуючий суддяМандзій О.П.