Постановление суда № 116530673, 25.01.2024, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2500/22

1-кп/215/286/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 01.12.2023 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 29.01.2024 р..

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в звязку з призначенням слідуючого судового засідання за межами його дії.

Обвинувачений заперечує проти клопотання прокурора, так як він має міцні соціальні зв`язки, ризики відсутні, переховуватися не реально, так як в Україні воєнний стан.

Захисник ОСОБА_5 заперечує проти клопотання прокурора, так як обвинувачений тривалий час утримується під вартою, свідки ще допитуються, має постійне місце проживання. Просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 , а в разі відмови, визначити заставу надавши про це клопотання.

Обвинувачений підтримує клопотання захисника.

Прокурор заперечує проти клопотання захисника з підства викладених у своєму клопотанні.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, захисника, додані до нього документи, попередню ухвалу суду від 01.12.2023 р., вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши частково в клопотанні захисника, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він хоча й працював, має співмешканку, у якої проживав і яка надала згоду на його перебування під домашнім арештом у належному їй житлі, але він обвинувачується у тому, що маючи не погашені судимості, у період іспитового строку вчинив новий тяжкий злочин, за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, тому він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які можуть підлягати допиту судом, та вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та суд при продовженні строку його дії, а також посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.

Сама по собі наявність міцних соціальних зв`язків, місця проживання, не є підставою для відмови прокурору в продовженні строку тримання під вартою, або зміни запобіжного заходу на інший більш м`який.

Але суд вважає, можливим, згідно до до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, визначити обвинуваченому заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в розмірі 211960 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити.

Клопотання адвоката ОСОБА_5 захисника обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 24.03.2024 р..

Визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030200, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача |UA 188999980313191205000026001, код класифікації доходів бюджету 22030200, призначення платежу надходження від звернення застави у дохід держави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки з моменту звільнення з під варти:

- не відлучатися з м. Кривого Рогу, вул. Косигіна, 2/11, без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти, прокурора, суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування з особами, визначеними прокурором, судом;

- здати на зберігання прокурору, суду свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначається терміном дії цієї ухвали.

У разі невиконання обвинуваченим своїх обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до державного бюджету.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя: