Решение № 116455332, 22.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 рокуСправа №160/9805/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 11.05.2023 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.05.2023 у встановлений судом строк до суду надійшла подана представником позивача адвокатом Чуприною Євгеном Андрійовичем заява про усунення недоліків з доданими до неї документами, у тому числі позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якій позивач просить:

- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 14.03.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що за результатами розгляду її заяви від 14.03.2023 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення № 047250016926 від 21.03.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не було зараховано періоди її роботи продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , оскільки у період з 01.09.2005 до 09.04.2019 не здійснювалися відрахування страхових внесків. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у призначенні їй пенсії, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії вона досягла віку 60 років, мала більше 20 років трудового стажу, та її трудова книжка містить необхідні відомості про періоди роботи позивача. Крім того, зазначина, що вона не має відповідати за неналежне виконання роботодавцем (страхувальником) обов`язку зі сплати страхових внесків.

Ухвалою від 02.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та доказами надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; витребувано у відповідача докази, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.

У відзиві, який надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що 14.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2023 до 31.12.2023 не менше 30 років. Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності та прийнято рішення № 047250016926 від 21.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, оскільки на момент звернення страховий стаж позивача становив 25 років 5 місяців 27 днів. Згідно з наданими позивачем документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Страховий стаж з 01.01.2004 зараховано згідно з даними, наявними у Реєстрі застрахованих осіб.

До відзиву відповідачем було додано копії матеріалів з пенсійної справи позивача.

У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначила, що відзив не містить підстав незарахування до її страхового стажу періодів роботи з 01.09.2005 до 26.08.2014 та з 12.10.2018 до 09.04.2019, записи про які внесено до її трудової книжки. Відповідачем не наведено доводів про те, що записи у трудовій книжці позивача не відповідають дійсності або містять неточності. Тому позивач вважає протиправною відмову у призначенні їй пенсії.

Станом на час розгляду справи заперечення від відповідача не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, яку було прийнято і зареєстровано 14.03.2023 за № 1617, що підтверджується копією розписки-повідомлення.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047250016926 від 21.03.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років, необхідний страховий стаж, передбачений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - 30 років, страховий стаж особи 25 років 5 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Страховий стаж з 01.01.2004 зараховано згідно з даними, наявними у Реєстрі застрахованих осіб.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з розрахунком стажу позивача (форма РС-право) до страхового стажу зараховано такі періоди: 01.09.1982-13.06.1987 (навчання у вищих/середніх НЗ); 14.08.1987-24.07.1989; 25.07.1989-01.02.1999; 02.02.1999-10.10.2000; 26.10.2000-20.10.2001 (безробіття); 05.02.2002-30.05.2002 (підвищення кваліфікації); 01.09.2005-31.01.2009; 01.04.2009-30.06.2009; 01.08.2009-29.02.2012; 01.04.2012-31.05.2012; 01.07.2012-31.10.2012; 01.01.2013-28.02.2013; 01.03.2017-30.06.2017; 12.10.2018-09.04.2019; 02.04.2021-27.12.2021 (безробіття). Всього страховий стаж становить 25 років 5 місяців 27 днів.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047250016926 від 21.03.2023 зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, та що страховий стаж з 01.01.2004 зараховано згідно з даними, наявними у Реєстрі застрахованих осіб.

Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 , заповнена вперше 14.08.1987, містить такі записи:

запис № 1 навчання у Херсонському індустріальному інституті з 1982 року до 1987 року;

записи №№ 2-8 з 14.08.1987 до 10.10.2000 робота на Нікопольській нитковій фабриці, яку у подальшому перетворено на ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат»;

записи №№ 9, 10 з 26.10.2000 до 20.10.2001 виплата допомоги з безробіття;

записи №№ 11, 12 з 05.02.2002 до 30.05.2002 навчання у навчальному центрі НІУБП;

записи №№ 13, 14 з 01.09.2005 до 26.08.2014 робота продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 ;

запис № 15 з 12.10.2018 до 09.04.2019 робота продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_3 ;

записи №№ 16, 17 з 02.04.2021 до 27.12.2021 виплата допомоги з безробіття.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Записи про роботу позивача у трудовій книжці засвідчено печаткою, містять прізвище та ініціали, підпис уповноваженої особи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.

Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Записів у трудовій книжці позивача для підтвердження її стажу достатньо, оскільки в ній зазначено періоди роботи позивача, записи засвідчені підписами та печатками.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача.

Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 14.03.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047250016926 від 21.03.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу та у відзиві відповідачем не зазначено, які періоди роботи не було зараховано до її загального страхового стажу та підстави їх незарахування.

З розрахунку стажу позивача (форма РС-право) встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не в повному обсязі зараховано період її роботи продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 . Так, за період 01.09.2005-31.01.2009 до страхового стажу зараховано 2 роки 9 місяців 15 днів, 01.08.2009-29.02.2012 1 рік 4 місяці 3 дні, 01.04.2012-31.05.2012 1 місяць, 01.07.2012-31.10.2012 - 3 місяці 13 днів.

Крім того, за період 01.03.2017-30.06.2017 зараховано до страхового стажу 1 місяць 1 день. У трудовій книжці позивача відсутні записи про її працевлаштування у зазначений період. Разом з тим, до позовної заяви додано копію договору про надання послуг № 8 від 01.01.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (замовником) та ОСОБА_1 (виконавцем). Відповідно до п. 1.1 цього договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник видає завдання, а виконавець бере на себе обов`язки згідно із завданням замовника надавати за винагороду послуги продавця. Згідно з п. 7.2 договору строк його дії - з 01.01.2017 до 30.06.2017.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону;

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047250016926 від 21.03.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу та у відзиві зазначено, що страховий стаж з 01.01.2004 зараховано згідно з даними, наявними у Реєстрі застрахованих осіб.

Разом з тим, ні у рішенні відповідача, ні у відзиві не наведено обґрунтування часткового зарахування періодів роботи позивача до її страхового стажу, не надано відомості з Реєстру застрахованих осіб, на підставі яких відповідачем було обчислено страховий стаж позивача та зроблено висновок про його недостатність для призначення пенсії.

Надані відповідачем копії матеріалів пенсійної справи позивача таких відомостей не містять, як і даних про те, що роботодавцем позивача не виконувався обов`язок зі сплати страхових внесків, зокрема, про застосування до страхувальника фінансових санкцій за несплату страхових внесків.

Суд зазначає, що позбавлення позивача соціальної захищеності за час її роботи внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості роботодавця по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів її роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 27.05.2021 у справі № 343/659/17.

Протиправно не зарахувавши періоди роботи позивача до її страхового стажу, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.

Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047250016926 від 21.03.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу як таке, що не відповідає вимогам обґрунтованості, та зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період її роботи з 01.09.2005 до 26.08.2014 продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 14.03.2023, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 1 від 03.05.2023.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 047250016926 від 21.03.2023 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області :

- зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.09.2005 до 26.08.2014 включно продавцем непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 ;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, місцезнаходження: 58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345.

Повний текст рішення складено 22.01.2024.

Суддя В.В. Рянська