Решение № 116455163, 02.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2024 рокуСправа №160/27914/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Київській області №792-р від 12.10.2023 року, яким анульовано ліцензію №990514201900190, терміном дії з 04.07.2019 року до 04.07.2024 року, видану ФОП ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації АДРЕСА_1 ) за адресою місцезнаходження провадження діяльності (оптової торгівлі пальним за наявністю місць оптової торгівлі): АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 12.10.2023 року через електронний кабінет платника податків позивачем отримано витяг з розпорядження ГУ ДПС у Київській області №792-р від 12.10.2023 року, яким анульовано ліцензію №990514201900190 на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження діяльності яка зазначена у ліцензії. Підставою для винесення спірного розпорядження є акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 05.10.2023 року. Проте, відповідачем не додано жодних матеріалів або додатків до вказаного акту фактичної перевірки, отже факт відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або місцезнаходженням провадження не встановлювався, відтак прийняте розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що під час прийняття розпорядження про анулювання ліцензії, посадові особи ГУ ДПС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськиї формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність, що передбачена КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний).

05.10.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено наказ №4490-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами проведення фактичної перевірки складено акт від 05.10.2023 року №3463/04-36-09-01/ НОМЕР_1 про неможливість проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , оскільки працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено відсутність ФОП ОСОБА_1 за адресою, АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту працівниками ГУ ДПС у Київській області прийнято розпорядження від 12.10.2023 року №792-р про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі №990514201900190, терміном дії з 04.07.2019 року до 04.07.2024 року.

Листом від 16.10.2023 року №01/1625 адвокат позивача звернувся з адвокатським запитом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, у якому просив надати усі документи, що стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження.

Листом від 24.10.2023 року ГУ ДПС у Київській області надано відповідь, у якій зазначено, що ГУ ДПС у Київській області не складались акти щодо відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені в ліцензіях. ГУ ДПС у Київській області отримано лист від ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо вжиття заходів згідно статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, яким надано копію акту про неможливість проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 05.10.2023 року №3463/04-36-09-01/ НОМЕР_1 , складеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області. У зв`язку з чим, ГУ ДПС у Київській області прийнято розпорядження №792-р від 12.10.2023 року про анулювання ліцензії.

Позивач, вважаючи розпорядження таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 (далі Закон №481/95-ВР, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону № 481/95-ВР:

ліцензія (спеціальний дозвіл) документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

анулювання ліцензії позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

За приписами частини 9, 10 статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Підстави анулювання виданої суб`єкту господарювання ліцензії, зокрема, на право оптової торгівлі пальним, визначає частина 54 ст. 15 Закону № 481/95-ВР:

- ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Отже, з аналізу викладених норм слідує, що підставою для анулювання ліцензії є встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначено Порядком ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 (далі - Порядок №545).

За змісту оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Київській області від 12.10.2023 №792-р слідує, що підставою для анулювання ліцензії реєстраційний номер №990514201900190 з терміном дії до 04.07.2024 року є встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Згідно з підпунктом 191.1.16 пункту 191.1 статті 191 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, як здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, податковий орган, що здійснює контроль за дотриманням норм Закону №481/95-ВР та видає ліцензії, зокрема, на право оптової торгівлі пальним, має право проводити фактичні перевірки платників податків, що отримали такі ліцензії, зокрема, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, і у випадку виявлення за наслідками такої перевірки факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії, приймати розпорядження про анулювання виданої такому суб`єкту господарювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним на підставі статті 15 Закону №481/95-ВР, про що вносити відповідні відомості до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним щодо анулювання такої ліцензії суб`єкта господарювання згідно з приписами Порядку №545.

Отже, для прийняття контролюючим органом розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкта господарювання на право оптової торгівлі пальним у порядку статті 15 Закону №481/95-ВР, має бути встановлено та підтверджено відповідними доказами факт відсутності такого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Як зазначалося вище, підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження №792-р від 12.10.2023 став акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 05.10.2023 №3463/04-36-09-01/2401706373 де зазначено про здійснення виїзду за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , з метою проведення фактичної перевірки; під час виходу встановлено, що за такою адресою ФОП ОСОБА_1 станом на 05.10.2023 не знаходиться, у зв`язку з чим вручити копію наказу про проведення перевірки та ознайомити з направленням неможливо; розпочати перевірку неможливо через відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 80.9. статті 80 ПК України, строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

За приписами пункту 82.3. статті 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Отже, зі змісту наказу від 05.10.2023 №4490-п видно, що тривалість перевірки не повинна бути більше 10 діб, водночас, посадові особи контролюючого органу, здійснили вихід на перевірку лише один раз 05.10.2023.

На переконання суду, посадовими особами контролюючого органу не вжиті усі належні заходи щодо виявлення факту знаходження/відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії; доказів здійснення телефонних дзвінків посадовим особам підприємства чи уповноваженим представникам у день перевірки не надано.

За приписами підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис.

Суд зауважує, що заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ГУ ДПС у Київській області всупереч приписам підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України не надано суду документальних доказів (фотозйомка та/або відеозапис) відсутності позивача за місцезнаходженням.

Тобто, інформації щодо належної фіксації факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням, суду не надано.

Відповідно до абзацу 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України, у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі.

До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що контролюючим органом не надано належних матеріалів, які в силу вказаної вище норми, формуються та додаються до акта неможливості проведення перевірки.

В той же час, відповідно до підпункту 1.4.5 пункту 1.4 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 №470, зокрема, зазначено, що у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти.

До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС/апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.

Всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав суду доказів формування доповідної записки, підготовки запиту на встановлення місцезнаходження платника податків; не надав матеріалів, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірності винесення оскаржуваного розпорядження №792-р від 12.10.2023 року, тому суд дійшов висновку, що означене розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову повністю, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області на користь позивача у сумі 5368,00 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області №792-р від 12.10.2023 року, яким анульовано ліцензію №990514201900190, терміном дії з 04.07.2019 року до 04.07.2024 року, видану фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул.Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова