Решение № 116454622, 19.01.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2024 Справа №606/2210/23 Провадження №2-а/607/53/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 01.11.2023 співробітником патрульної поліції, інспектором лейтенантом поліції відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Лабівським Миколою Івановичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAT № 8056407 від 01.11.2023, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн, у зв?язку з нібито вчиненням порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак із вказаною постановою не погоджується, оскільки ним не було порушено правил дорожнього руху, у зв`язку з тим, що поодинокий транспортний засіб, який знаходився перед ним, обгін якого змусив перетнути розмітку 1.1, рухався зі швидкістю, меншою ніж 30 км/год.

Крім того, під час розгляду вищевказаної справи, відповідачем не було надано позивачу вичерпних доказів підтвердження вини останнього та не з?ясовано всіх обставин справи, які б однозначно підтверджували, що поодинокий транспортний засіб, обгін якого здійснено позивачем під час перетину суцільної смуги, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, рухався зі швидкістю 30 км/год. Зазначає, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції.

Відтак, вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, а тому, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EAT № 8056407 від 01.11.2023 та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому вказала, що 01.11.2023 близько 11 год 06 хв на 342 км автодороги Т2020 в с. Воля, Тернопільського району, Тернопільської області, позивач, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н. НОМЕР_1 . НОМЕР_2 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Під час здійснення патрулювання поліцейськими ВП № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області було помічено автомобіль марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», який рухаючись автодорогою Т2020 в с. Воля, Тернопільського району, Тернопільської області перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. Тому ними було прийнято рішення про з?ясування обставин здійснення позивачем даного правопорушення. Після встановлення особи позивача, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчинення ним правопорушення, повідомлено яка справа розглядається та що він є притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУПАП.

ОСОБА_2 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Після дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, заслухавши та врахувавши його пояснення інспектором СРПП Відділення поліції № 3 (м. Теребовля) дані в Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Лабівським Миколою Івановичем було винесено на позивача постанову серії EAT НОМЕР 805607 за ч. 1 ст.122 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУПАП, підтверджується відео з боді камери поліцейського, які додаються до даного відзиву, де позивач визнає, що здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки і як виправдання посилається на авто, яке їхало зі швидкістю 30 км/год. Проте в позовній заяві відсутні будь-які підтвердження виправданості вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Також зазначає,що поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було.

Долучений до матеріалів справи в якості доказу диск з відеозаписом обставин події, який був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів. Таким чином, записані на оптичний диск-носії інформації електронні файли у вигляді відеозаписів є оригіналом ( відображенням) електронного документу, а тому не потребують засвідчення ЕЦП. Водночас звертає увагу, що не зазначення технічного приладу, за допомогою якого здійснювалось відеофіксація правопорушення не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, адміністративна постанова є обґрунтованою та законною, а позивач дійсно допустив порушення ПДР, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону відповідно до об`єктивних обставин справи, тому просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подала заяву про справи без її участі, позовну заяву підтримує та просить її задовольнити, з підстав та обґрунтувань зазначених у ній.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак просив справу слухати у його відсутності.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду замінено первісного відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що поліцейським Відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області інспектором лейтенантом поліції Лабівським М.І. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8056407 від 01.11.2023, відповідно до якої, 01.11.2023 о 11 год 06 хв, в с. Воля Тернопільського району Тернопільської області на автодорозі 342 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 -порушення вимог розмітки проїзної частини доріг Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

На підставі вищевказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Лінію 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку на підтвердження здійсненого позивачем правопорушення, представник відповідача надав до суду відеозапис з боді камери поліцейського.

З оглянутого відеозапису вбачається, що позивач зазначає про те, що він, керуючи своїм транспортним засобом на автодорозі здійснив обгін автомобіля, який рухався попереду нього зі швидкістю меншою ніж 30 км/год, що стало причиною перетинання ним суцільної лінії дорожньої розмітки, відтак на його думку він мав право обігнати вказаний транспортний засіб, що не забороняється Правилами дорожнього руху.

Позивач при цьому не оспорював обставин щодо місця та часу вчинення вказаного правопорушення, що також відповідає даним, викладеним в оскаржуваній постанові.

Щодо тверджень позивача на те, що він здійснював обгін транспортного засобу, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год., що відповідає вимогам ПДР, оскільки в випадку обгону такого транспортного засобу перетинати суцільну лінію дозволяється, однак з такими твердженнями суд не погоджується, оскільки позивачем не подано докази про рух поодинокого транспортного засобу зі швидкістю менше 30 км/год.

Також з відеозапису з місця вчинення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейським продемонстровано ОСОБА_1 відеозапис вчинення ним адміністративного правопорушення, згідно з яким автомобіль, яким керував ОСОБА_1 дійсно перетнув одну суцільну лінію 1.1 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на смугу зустрічного руху, що і не заперечував позивач.

Твердження позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, в даному випадку є повністю безпідставними та спростовані відповідачем належними доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог ст. 77 КАС відповідач виконав обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення та довів правомірність складення постанови щодо відповідача.

Судом встановлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення, винесена відносно позивача, відповідає вимогам ст. 383 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з`ясування обставин вирішено справу, в діях позивача є склад правопорушення, а тому скасуванню не підлягає.

Також, оцінивши наведені вище докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за наявності, передбачених законом підстав та відповідних доказів, що ним не спростовано під час розгляду справи, у зв`язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою, другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається із посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.01.2023, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи довічно та відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 139 КАС України. Частиною 5 вказаної статті визначено, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору та у задоволенні позову відмовлено, суд дійшов висновку, що судовий збір слід компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту витрат на оплату послуг адвоката, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 06.11.2023, укладений між адвокатом Журавель Т.С. та ОСОБА_1., а також, акт виконаних робіт на суму 1500,00 грн.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу, взявши до уваги вищевказані докази, дійшов висновку про те, що, у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 40108720, місцезнаходження вул. Валова, 11, м. Тернопіль.

Рішення суду складено та підписано 19 січня 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко