Постановление суда № 116406850, 18.01.2024, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6787/23

Провадження № 1-кс/0182/47/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2024 м. Нікополь

Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2023 за №12023041340001008 по обвинуваченню

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Нікополь, Дніпропетровської області,

громадянина України, із освітою 9 класів, який не має реєстрації,

фактично проживає у

АДРЕСА_1 , не працює, неодружений, на утриманні нікого

не має, раніше судимий:

- 30.03.2009 Нікопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст.186 КК України до 4

років позбавлення волі, на підставі ст.104, 75 КК України звільнений від

відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 07.02.2011 Нікопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст.186, ч.1 ст.71 КК

України до 4 років 10 днів позбавлення волі;

- 24.09.2014 Нікопольським міськрайонним судом за ч. 2 ст.186, ч. 3 ст. 185, ч. 1

ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців. Звільнився 12.08.2016 по відбуттю

строку покарання,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

в с т а н о в и в:

10 січня 2024 р. до слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. надійшло клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2023 за №12023041340001008 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Доводи клопотання

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2023 за №12023041340001008 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 25.11.2023 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки у кримінальному провадженні ще не проведено підготовче судове засідання, прокурор подав слідчому судді клопотання про продовження запобіжного заходу відповідно до ч.6 ст. 199 КПК України не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Органом досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 23.11.2023 приблизно о 13:00 год. проходив повз будинок АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В томуж самомумісці,в цейже деньта час, ОСОБА_4 ,реалізуючи свійзлочинний умисел,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,їх суспільнонебезпечні наслідкиу виглядізаподіяння матеріальноїшкоди табажаючи їхнастання,під часдії УказуПрезидента Українивід 24.02.2022№ 64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні»,зайшов дочетвертого під`їздубудинку АДРЕСА_2 тапостукав удвері квартири АДРЕСА_3 ,які йомувідчинила ОСОБА_6 .Представившись представникомелектронагляду, ОСОБА_4 за запрошенням ОСОБА_6 потрапив доквартири.Перебуваючи вприміщенні вищевказаноїквартири, ОСОБА_4 ,скориставшись тим,що ОСОБА_6 вийшла доіншої кімнати,та впевнившись,що поручнікого немаєі зайого діяминіхто неспостерігає,підійшовши достолу розташованогоу залі,шляхом вільногодоступу,умисно,таємно,повторно,з корисливихмотивів викравмобільний телефон«TecnoPOP5LTE»,2/32Gb,блакитного кольору,імей1: НОМЕР_1 ,імей2: НОМЕР_2 ,ринкова вартістьякого згідновисновку експертасудово-товарознавчоїекспертизи №5090від 24.11.2023становить 2179грн.75коп., який належить ОСОБА_6 , чим спричинив останній матеріальний збиток на вказану суму.

З місця злочину ОСОБА_4 пішов, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, що може спонукати його переховуватись від слідства та суду; може незаконно впливати на свідків з метою зміни нею показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ніде не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, а, отже, є цілком обґрунтований ризик повторного вчинення злочинів. З урахуванням викладеного, прокурор просить продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримавклопотання та просивйого задовольнити,оскільки вважає,що єобґрунтована підозрау вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, кримінальне провадження містить достатньо доказів для обґрунтованості підозри. Наразі ризики, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не змінилися, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечував. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 в будинку сестри, де вона живе з чоловіком та дітьми. Зобов`язується з`являтись до суду, будь-якого наміру здійснювати тиск на свідків він не має, ухилятися від суду також не буде.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,підтримуючи позиціюсвого підзахисного,проти клопотанняпрокурора такожзаперечувала.Захисник вказала,що клопотанняпрокурора необґрунтоване,а доказівіснування зазначенихним ризиківнемає. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки до арешту жив з сестрою, а тому теж просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за зазначеною ним адресою.

Оцінка та висновки слідчого судді

Вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, слідчий суддя враховує наступне.

Згідно з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, вказаних в ст. 184 КПК України повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явився новий ризик, який виправдовує утримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового слідства до закінчення дій попередньої ухвали про утримання під вартою.

Як вбачається з наданих копій матеріалів, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 25.11.2023 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.01.2024.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 23.08.2023 за №12023041340001008 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України надійшов у провадження Нікопольського міськрайонного суду 20.12.2023.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що ця особа могла б скоїти злочин.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість обвинувачення щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Ураховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення на час розгляду клопотання відповідає мінімальному рівню обґрунтованості, тобто зазначені у клопотанні прокурора і додані до нього докази, досліджені в судовому засіданні, на мінімальному рівні підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити це кримінальне правопорушення за наведених обставин, а наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку, що обвинувачення не є вочевидь необґрунтованим та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра, обвинувачення».

Матеріали провадження не містять відомостей про нові обставини, які б спростовували обґрунтованість цього обвинувачення й стороною захисту таких надано не було.

Слідчий суддя звертає увагу, що на цьому етапі провадження не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Як випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що належним чином обґрунтовані ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу та його продовженні слідчий суддя враховував, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України /переховування від органів досудового розслідування та/або суду/ об`єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду.

Також слідчий суддя вважає, що наявний заявлений стороною обвинувачення й ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України),бо підозрюванийможе незаконновпливати наних зметою змінипоказів.

Також слідчийсуддя вважає,що наявнийзаявлений стороноюобвинувачення ризик,передбачений п.5ч.1ст.177КПК України/вчиненняіншого кримінальногоправопорушення/,оскільки ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має законних джерел існування; неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, корисливих злочинів, а після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив злочини, за фактом яких обвинувальні акти направлено до Нікопольського міськрайонного суду для розгляду.

З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, існування даного ризику не виключається.

Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи («Харченко проти України» від 10.02.2011 та «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

При цьому, матеріали провадження не містять будь-яких переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_4 під вартою й слідчим суддею таких не встановлено та стороною захисту надано не було.

З огляду на вищенаведене, доводи захисника про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відсутність доказів на підтвердження існування заявлених прокурором ризиків, є необґрунтованими.

Щодо можливості застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи питання про можливість застосування стосовно підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_4 злочин належить до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8-ми років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 даного кримінального правопорушення; доведення існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення; обвинувачений не має законного та постійного джерела доходу, ніде не працює, не одружений та не має дітей чи інших утриманців; раніше судимий та вчинив новий умисний корисливий злочин в той час, як у провадженні Нікопольського міськрайонного суду знаходяться на розгляді обвинувальні акти відносно нього по обвинуваченню за ст. 185, 186 КК України, що, на переконання слідчого судді, дає певну характеристику особі обвинуваченого. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що стороною обвинувачення доведено необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особи та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Продовження запобіжного заходу, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).

Посилання захисника на недоведеність існування ризиків, на переконання слідчого судді є неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються доказами у провадженні, а тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, та покарання, яке йому загрожує, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені ризики.

Окрім того клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, оскільки будь-яких доказів можливості проживання ОСОБА_4 за вказаною ним адресою та згоди власника житла на його проживання у даному будинку суду не надано.

Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов`язаний визначити підозрюваному розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК.

Відповідно до вимог ст. 182 ч. 4 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

П. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, вважає необхідним та достатнім встановлення застави згідно ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.

На переконання слідчого судді саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, дозволить контролювати місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені під час судового розгляду.

Керуючись ст. 193, 194, ч.4 ст. 176 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2023 за №12023041340001008 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити. В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу тримання під вартою на 60 діб, тобто до 17 березня 2024 року.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець має право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею у даній ухвалі, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язаний виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із с. Дмитрівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, застовадавцю, що у разі нез`явлення його за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятиднів здня їїоголошення безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1