Приговор № 116405838, 18.01.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2004/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023100040000023 від 03.01.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з повною середньою освітою, офіційно не працюючої, незаміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

за участю учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_5 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

у с т а н о в и в:

В період дії воєнного стану на території України, а саме 30.12.2022 в період часу приблизно з 18 год. 50 хв по 18 год. 56 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, пр.-т. Броварський, 44-А, у приміщенні АЗС «ОККО», у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, таємно, повторно, побачивши з правого боку від входу всередині магазину, стенд з побутовими товарами та технікою, ОСОБА_4 підійшла до даного стенду та взяла товар, а саме ліхтар ручний «NEO 99-101 200 люменів ЗхААА», вартістю 839 гривень 00 копійок, що належить ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», який був упакований у прозору вакуумну упаковку та помістила його під власну куртку чорного кольору в яку була одягнена.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 усвідомлюючи що має при собі ліхтар ручний «NEO 99-101 200 люменів ЗхААА», вартістю 839 гривень 00 копійок, не маючи наміру розраховуватись за даний ліхтар, минувши касову зону вийшла з приміщення магазину та покинула місце вчинення злочину, не розрахувавшись за товар. В подальшому викраденим товаром ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдала матеріальної шкоди ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» на суму 839 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала себе винною, щиро розкаялася, фактичні обставини справи не оспорювала, а також підтвердила вищеописані встановлені судом обставини справи.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності її позиції, роз`яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.

Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом`якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючої обставини, ставлення обвинуваченої до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, суд вважає за доцільне призначити їй покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд також враховує, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2023 постановленим у справі № 755/18182/21, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначеного покарання у виді 4 років позбавлення волі та з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відтак, остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 70, 185 КК України, ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового приєднання до цього вироку невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2023 у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту її затримання та звернення вироку до виконання.

Речові докази у справі, які містяться у матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя