Решение № 116390612, 04.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Справа № 160/13084/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в обмеженні виплати пенсії та в не застосуванні норм статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці при призначенні пенсії за віком з 27.03.2023р. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , керуючись нормами статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, та виплачувати в подальшому пенсію без обмеження максимальної суми з моменту призначення, а саме з 27.03.2023р.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №160/9496/22, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023р., та з урахуванням відповідної заяви позивача від 27.03.2023р., ОСОБА_1 з 27.03.2023р. призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак, при призначенні та обчисленні пенсії позивача відповідач безпідставно та необґрунтовано не застосував норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», в той час, як позивач у розумінні приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», маючи стаж роботи на підземних роботах, на спеціальностях, що дають право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 - 25 років 04 місяці 5 днів, набув право на призначення пенсії у розмірі, встановленому ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», в силу закону, і посилання відповідача на те, що рішенням суду у справі №160/9496/22 пенсійний орган не було окремо зобов`язано застосовувати ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії позивача, жодним чином не спростовують право останнього на призначення пенсії у розмірі, передбаченому цією нормою закону. Крім того, відповідачем при призначенні позивачеві пенсії з 27.03.2023 року її розмір було визначено з урахуванням максимального розміру пенсії, що є протиправним, оскільки позивач працював та сплачував всі податки і збори відповідно до чинного законодавства, тому мав законні очікування на отримання пенсії у повному обсязі. З огляду на наведен, ОСОБА_1 вважає вищевказані дії відповідача протиправними а такими, що обмежують його конституційне право на отримання належних йому пенсійних виплат та просить задовольнити його позовні вимогу у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1073,60грн.

На виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023 року, позивачем 26.06.2023р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13084/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 16.08.2023 року та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вищевказаною ухвалою суду від 31.07.2023р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

29.08.2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №160/9496/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 27.03.2023 року, однак, у зв`язку із тим, що вказане рішення суду не містило зобов`язання відповідача виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як працівнику, зайнятому повний робочий день на підземних роботах, на якого поширюється дія ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», пенсійним органом цього не вчинено. Крім того, відповідачем у відзиві було зазначено, що розмір призначеної позивачеві пенсії визначено з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого законом, згідно зі ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VII «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до якої максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок та підвищень не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. За обставин справи №160/9496/22 перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, а тому для врегулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку. При цьому, згідно з ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи вищевикладене, а також те, що зазначені положення Закону №1058 неконституційними не визнавалися, є чинними, тому такі норми обов`язкові для застосування. Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.09.2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.06.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача із поданими разом з нею документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 24.06.2022 року за №047350004665, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Так, у вказаному рішенні пенсійного органу зазначено, що пільговий стаж позивача становить 5 років 29 днів. При цьому, відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 08.09.1997р. по 14.06.1999р. в ОП по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія», з 21.06.1999р. по 29.12.2011р. в ВП «Шахта №81 «Київська» ВАТ «ДТЕК Ровенькиантрацит», з 30.11.2011. по 20.03.2017 р. в ВП «Шахтоуправління Ровеньківське» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» з огляду на відсутність довідки, уточнюючої пільговий характер роботи згідно Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.

Незгода позивача з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зумовила звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №160/9496/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047350004665 від 24.06.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи, що підтверджуються трудовою книжкою, як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля: - з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на Орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія»; - з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»; - з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. у відокремленому підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.06.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 160/9496/22 - без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №160/9496/22 набрало законної сили 15.02.2023 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду від 03.10.2022 року у справі №160/9496/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувало до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, що підтверджуються трудовою книжкою, як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля: - з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на Орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія»; - з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»; - з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. у відокремленому підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та повторно розглянуло до його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.06.2022 року, в наслідок чого прийнято рішення від 28.02.2023 року №047350004665 про відмову у призначенні пенсії.

Додатково у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2023 року №04735000466 було зазначено, що страховий стаж заявника - ОСОБА_1 становить 51 рік 07 місяців 06 днів, пільговий стаж становить 24 роки 07 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В подальшому ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Першотравенського об`єднаного управління ПФУ №047350004665 позивачеві з 27.03.2023 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також у вказаному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 53 роки 04 місяці 06 днів, з яких пільговий стаж за Списком №1 - 25 років 04 місяці 5 днів. Наведене також підтверджено розрахунком стажу позивача, що міститься в матеріалах його пенсійної справи.

Водночас, з вищевказаного рішення територіального органу ПФУ №047350004665 судом встановлено та відповідачем визнається, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 27.03.2023р. і при визначенні її розміру відповідачем не було застосовано приписи ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а розмір призначеної позивачеві пенсії було визначено з урахуванням максимального розміру пенсії (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) на рівні - 20930,00грн.

11.04.2023 року позивачем на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надіслано заяву з питання його пенсійного забезпечення, зокрема щодо надання інформації про не врахування положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначені пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 28.04.2023 року за вих.№19449-15724/М-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідь на означену заяву повідомило про те, що за наданими документами, враховуючи рішення суду від 03.10.2022р. у справі №160/9496/22, довідку про пільговий характер роботи від 13.03.2023 №143 "ДТЕК

Павлоградвугілля", загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає - 53 роки 4 місяці 6 днів (стаж враховано по 13.03.2023р.), в тому числі пільговий стаж за Списком №1 (в шахті на підземних роботах) - 5 років 9 місяців 27 днів, що недостатньо для розрахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону №345.

29.05.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , зокрема про надання інформації щодо не врахування положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначені пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 05.06.2023 року за вих.№0400-010304-8/79155 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідь на адвокатський запит повідомило представнику позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022р. у справі №160/9496/22, з 27.03.2023 ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає - 53 роки 4 місяці 23 дні (зарахований по 13.03.2023), у тому числі додаткові роки за Списоком №1 - 25 років. За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Розмір пенсії до виплати складає 20930,00грн (у максимальному розмірі, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність).

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не застосування статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці при призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а також щодо обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, з 16.09.2008р. набрав чинності Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. №345-VI (далі - Закон №345), який спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

З огляду на ст.1 Закону №345 дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі шахтарі), та членів їх сімей.

Зважаючи на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20.11.2018 р. у справі №345/4616/16-а (провадження №К/9901/18104/18), статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідно розглядати у нерозривному зв`язку зі списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячи цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення шахтарської праці" та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №392/17/17.

Статтею 8 Закону №345 встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, статтею 8 Закону України "Про підвищення шахтарської праці" передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому, розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №345/763/17.

Так, в межах спірних правовідносин позивачеві для перерахунку його пенсії відповідно до вищевказаної норми Закону №345 необхідно мати пільговий стаж на підземних роботах за Списком №1 не менш як 15 років.

Враховуючи, що у даному випадку судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, в тому числі, наявними в них документами з пенсійної справи позивача, що при призначенні відповідачем ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 53 роки 4 місяці 23 дні (зарахований по 13.03.2023), з яких пільговий стаж за Списком №1 - 25 років, що відповідачем визнається, зокрема, у листі від 05.06.2023 року за вих.№0400-010304-8/79155, а також підтверджується розрахунком стажу позивача, крім того, про те, що сукупний пільговий стаж позивача на підземних роботах за Списком №1 складає понад 15 років зазначено і в рішенні відповідача №047350004665 про призначення пенсії ОСОБА_1 з 27.03.2023 року на підставі його зави про призначення пенсії на пільгових умовах від 27.03.2023р., суд доходить висновку про обґрунтованість твердження позивача про наявність у нього права на перерахунок пільгової пенсії за Списком №1 відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується право позивача на призначення пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позаяк, у даному випадку відповідач обмежився виключно посиланням на те, що його не було зобов`язано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №160/9496/22 здійснити саме таке призначення. Однак, з цього приводу, суд зауважує, що обов`язок здійснити таке призначення пенсії позивача виникає у відповідача не у зв`язку із зобов`язанням суду, а на підставі та в силу закону, за наявності встановлених ним умов, які у даному випадку, як встановлено судом, було дотримано. При цьому, ані Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ані Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не вимагає додаткового зобов`язання пенсійного органу здійснити певне призначення та виплату пенсії окремим рішенням суду, а також не вимагають від пенсіонера додаткової заяви про застосування до нього при визначенні розміру пенсії положень статті 8 Закону №345-VI, якщо дотримані визначені цією нормою вимоги та умови.

За наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не застосування при призначенні та обчисленні з 27.03.2023 року пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а, отже, позові вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , керуючись нормами статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, з 27.03.2023р., суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на встановлення судом наявності у позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яке позивач набув в силу закону через наявність у нього достатнього пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 (понад 15 років), що відповідачем фактично не заперечується, то здійснення відповідного перерахунку пенсії позивача не передбачає дискреції відповідача у цьому питанні.

Таким чином, суд з метою відновлення порушеного права позивача, доходить висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 з 27.03.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», виходячи з розміру 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI)

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (№3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (№3668-VI) обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що пенсія позивачеві призначена після набрання чинності Законом №3668-VI (а саме з 27.03.2023 року). Отже, на позивача поширюється обмеження пенсії максимальним розміром, що встановлений Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (№3668-VI).

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (№ 3668-VI) є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (№ 3668-VI) щодо осіб, яким призначена пенсія після набрання чинності цим Законом.

Водночас, аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена після набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Матеріалами справи підтверджується, що сума призначеної позивачеві пенсії станом на 27.03.2023 року склала 23727,37грн.

Оскільки пенсія позивачеві призначена після набрання законної сили Законом № 3668-VI, то в разі перевищення розміру пенсії 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсійний орган має застосувати обмеження пенсії максимальним розміром.

У вказаному випадку таке обмеження за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи").

При вирішенні цієї справи судами враховано висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, від 20 січня 2021 року у справі № 640/1744/20, від 21 серпня 2018 року у справі № 805/826/16-а, від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, які відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд в постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19 відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові № 360/1428 від 12.11.2019.

У постанові від 24 червня 2020 року № 580/234/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до ст.22 Загальної декларації прав людини кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на реалізацію необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою ресурсів кожної держави.

При цьому згідно ч.1 ст.2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справах Великода проти України та Суханов та Ільченко проти України стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс ( золоту середину ) до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку та виплати пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, передбаченим ст.85 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, оскільки до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, її виплата здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Також слід звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках.

Встановивши у законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості (абзаци перший, другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Вказаному Рішенню передує й міжнародно-правова позиція, що міститься, зокрема, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року. У цьому міжнародно-правовому акті передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).

Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 536,80грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо не застосування при призначенні та обчисленні з 27.03.2023 року пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 27.03.2023 року перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», виходячи з розміру 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 536,80грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова