№ 11638786, 08.10.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4750/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          08 жовтня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді                               Баргаміної Н.М.

при секретарі                               Галенко Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені якої територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до приватного підприємства «Конфорт-Десна» про стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівський транспортний прокурор 09.09.2010 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені якої – Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області з адміністративним позовом до приватного підприємства «Конфорт-Десна», в якому просить суд стягнути з відповідача фінансову санкцію в сумі 1700 грн., мотивувавши позов тим, що перевізником не забезпечено надання пасажирам страхових полісів, у зв’язку з чим до відповідача було застосовано фінансову санкцію, яку останній в добровільному порядку не сплатив.

Представник прокуратури в судове засідання не з’явився, натомість надав заяву, в якій просив справу розглянути без представника прокуратури та задовольнити позовні вимоги.

Представник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. А тому суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання, вдруге, без повідомлення причин, свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків розгляду справи.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Фіксування судового засідання відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 6 Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі – Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пунктів 14-15 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.

19.03.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області на підставі завдання на перевірку від 19.03.2010 року № 077709 була проведена перевірка приватного підприємства «Конфорт-Десна», за наслідками якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом № 160503, з якого вбачається, що під час перевірки було виявлено порушення, а саме при наданні послуг з перевезення пасажирів по маршруту Чернігів-Київ в режимі регулярних спеціальних перевезень згідно запису в дорожньому листі при цьому перевізник не видав пасажирам поліси особистого обов’язкового страхування.

Водія було ознайомлено з актом про проведення перевірки від підпису він відмовився.

Постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області № 096427 від 07.04.2010 року до приватного підприємства «Конфорт-Десна» застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 гривень за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ст. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 58 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів. Підпунктом 14 пункту 145 вказаних Правил на перевізника покладено обов'язок здійснювати обов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно до п. 2 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року №959, застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Згідно з п. 3 Положення страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду.

Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.

У страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.

Встановлено, що постанова про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувалась, сума накладеної фінансової санкції суб'єктом господарювання в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

          Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства «Конфорт-Десна» (м. Чернігів, Деснянський р-н, вул. Попудренка, 10/56) в доход Державного бюджету на р/р 31118106700002, код ЄДРПОУ 22825965, КБК 21081100, МФО 853592, УДК Держбюджет м. Чернігова фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Баргаміна Н.М.