Решение № 116385071, 18.01.2024, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/845/23

Провадження № 2/378/23/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною заявою звернулась ОСОБА_1 з посиланням на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І. П. відкрито виконавче провадження № 65976150 на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. 21 травня 2021 року за реєстровим номером 30760 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103046676 від 16.07.2020, укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором 104 від 20.10.2020 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором 05/0820-01 від 05.08.2020, реєстр прав вимоги № 5 від 16. 04.2021 є ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс», на користь якого підлягає стягненню 47569,40 грн. Вищевказаний виконавчий напис вчинений із порушеннями законодавства України, прав та законних інтересів її (позивача), внаслідок чого повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. за реєстровим номером 30760.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 30.10.2023 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи призначено в порядку загального провадження (а. с. 43).

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду (а. с. 100).

В судове засідання представник позивача та позивач не прибули, про час і місце розгляду позивач та її представник повідомлені належним чином (а. с. 127, 129),

В судове засідання представник відповідача не прибув, про час та місце розгляду справи ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» повідомлене належним чином (а. с. 131), до суду представник вказаного товариства подав заперечення щодо стягнення витрат не професійну правничу допомогу, посилаючись, в тому числі і на їх неспівмірність та на усталену судову практику щодо спірних правовідносин і відповідно незначну складність справи (а. с. 133-137),

В судове засідання представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не прибув, про розгляд справи вказане управління повідомлено належним чином (а. с. 128), до суду даним управлінням надіслано письмові пояснення третьої особи з проханням розглянути справу без участі їх представника (а. с. 59-63).

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І. П. в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений (а. с. 130).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюком О. В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 30760 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 103046676 від 16.07.2020, укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 104 від 20.10.2020 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/0820-01 від 05.08.2020, реєстр прав вимоги №5 від 16.04.2021 є ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс». Стягнення проводиться за період з 16.04.2021 року по 12.05.2021 року. Сума заборгованості складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 14449,45 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 31869,95 грн., плата за вчинення виконавчого напису 1200 грн., загальна сума, що підлягає стягненню 47569,40 грн. (а. с. 82).

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. і згідно якого вказаним виконавцем 06.07.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 65976150 (а. с. 15).

Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованності з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Відповідно до підпунктів 1.1 -1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5тастатті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з тексту оскаржуваного Виконавчого напису, останній, вчинено на підставі п. 2 вищевказаного Переліку під назвою "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Вказаним Розділом Перелік доповнено згідноПостанови КМ України № 662 від 26.11.2014 року.

За загальним правилом ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст.1Закону Українивід 02вересня 1993року №3425-ХІІ«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьомустаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 21 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір № 103046676 від 16.07.2020 з додатковими угодами до нього, які були надані нотаріусу із заявою представника ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс»про вчинення винавчого напису, для вчинення такого виконавчого напису, не було посвідчено нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогіча правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19). Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15, 16, 18 ЦК України, статей50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували вищевказані обставини, які були встановлені судом.

Таким чином, станом на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, у чинному законодавстві України були відсутні підстави для його вчинення, на яку послався як на підставу для вчинення виконавчого напису у самому виконавчому написі приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., тому вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

При подачі позову позивачка просить стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 гривні 60 копійок за подання позову, витрати по сплаті судового збору в сумі 536 грн. 80 коп. за подання заяви про забезпечення позову та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн. (а. с. 6).

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подав заперечення щодо стягнення витрат не професійну правничу допомогу, в якому просить в задоволенні вимог про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 5 500,00 гривень відмовити, посилаючись на те, що вартість судових витрат суттєво завищена та неспівмірна наданим послугам. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання правничої допомоги та докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а саме: опис виконаних робіт, підтвердження сплати послуг адвоката (квитанція до прибуткового касового ордеру/касовий ордер/платіжне доручення). Зазначена адвокатом вартість на надання професійної правової допомоги є досить довільною, оскільки адвокат не долучив договір про надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт, тому неможливо визначити, які саме послуги надав представник позивача та яку кількість часу витрачено на надання правничої допомоги. Вартість виконаних poбіт представником позивача є завищеною, необгруитованою такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності, у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України є неспівмірною зі складністю справи та документально не підтверджена. Додані до позовної заяви копії документів не всі завірені, тому їх не можна вважати належними доказами понесения витрат на правпичу.допомогу у розмірі 5 500,00 грн (а. с. 133 - 137).

У висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Варто також зауважити, щовитрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад усправах № 923/560/17,№ 329/766/18,№ 178/1522/18.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження оплати витрат на правничу допомогу представником позивача подано:

- договір про надання правничої допомоги № 16/10/23 від 16.10.2023, відповідно до п. 4.2, п. 4.3 якого сума гонорару становит фіксовану суму - 5500 грн., підтвердженням виконання робіт є акт виконаних робіт (а. с. 23), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 22), ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачці на підставі вищевказаного договору про надання правової допомоги (а.с. 89),

- акт прийому передачі наданих послуг від 16.10.2023 (а. с. 90), згідно п. 2 якого загальна вартість послуг по наданню правничої допомоги становить 5500 грн., згідно п. 1 якого адвокатом при виконанні вищевказаного договору надано такі види послуг: надано правову інформацію, консультацію і роз`яснення з питань оскарженая виконавчих написів, здійснено юридичний супровід; зібрано відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку з питань, що стосуються захисту нрав клієнта; підготовано та подано позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; підготовано та подано заяву про забезпечення позову; представництво та захист права, свобод та інтересів Клієнта в суді, що включає вчинення ряду інших процесуальних дій направлених на захист прав клієнта визначених предметом договору про надання правової допомоги (а. с. 90);

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 20.11.2023 щодо сплати позивачкою ОСОБА_1 коштів в сумі 5500 грн. ОСОБА_2 як гонорару адвоката (а. с. 91).

Згідно вищевказаного акту прийому-передачі наданих послуг від 20.11.2023 до вищевказаного договору про надання правничої допомоги клієнт засвідчує, що послуги надані якісно, в повному обсязі, претезій щодо наданих послуг немає (а. с. 90).

Отже, позивачкою надані належні та достатні докази у підтвердження витрат на правову допомогу,

Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Судувід 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено вище, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила стягнути з відповідача 5500 грн. витрат на правову допомогу.

Уст. 137 ЦПК Українизакладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не якось іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача подав до суду письмове клопотання із запереченням проти стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу, посилаючись, в тому числі і на їх неспівмірність та на усталену судову практику щодо спірних правовідносин і відповідно незначну складність справи (а. с. 133-137).

Враховуючи те, що за змістомст.137 ЦПКвідшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, що сплачені або підлягають сплаті позивачем, а матеріали справи містять відповідні докази надання цієї допомоги, обсягу виконаних робіт та їх вартості, то заперечення представника відповідача щодо відсутності підстав для їх відшкодування в повному обсязу є необгрунтованими.

В той же час, проаналізувавши матеріали справи та надані адвокатом Бойко В. О. позивачці послуги у даній справі згідно договору про надання правничої допомоги, враховуючи предмет позову, кількість документів, які були надані адвокату для ознайомлення, необхідність вивчення судової практики у даній категорії справ, яка не є складною та є сталою, незначний об`єм позовної заяви, слід погодитись з доводами представника відповідача про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому їх розмір підлягає зменшенню до 3000 грн.

Також з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1610,40 грн., з яких 1073 гривень 60 копійок судовий збір за подання позову та 536 грн. 80 коп. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 30760, вчинений 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1610 (одну тисячу шістсот десять) гривень 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 18 січня 2024 року.

Суддя Н. М. Марущак