Постановление суда № 116382255, 17.01.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"17" січня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/4813/23

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Трофімов І.В.

за участю секретаря судового засідання Погорелової О.В., представників:

позивача Могутова А.М., Марченко Н.М.;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 32-Б, оф. 1019) до 1) Громадської організації "НОН-СТОП" (61057, м. Харків, пров. Мар`яненка, 4) 2) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про спростування недостовірної інформації, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Громадської організації "НОН-СТОП", в якій просить:

- визнати недостовірною інформацію, поширену щодо TOB "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" - Громадською організацією "НОН-СТОП" на офіційній сторінці соціальної мережі "facebook";

- визнати недостовірною інформацію, поширену щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" - Громадською організацією "НОН-СТОП" на офіційній сторінці відеохостингу "YouTube";

- визнати недостовірною інформацію, поширену щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" - Громадською організацією "НОН-СТОП" на офіційній сторінці соціальної мережі "TikTok";

- визнати недостовірною інформацію, поширену щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" - Громадською організацією "НОН-СТОП" на офіційній сторінці соціальної мережі "Telegram";

- визнати недостовірною інформацію, поширену щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" - Громадською організацією "НОН-СТОП" на офіційній сторінці соціальної мережі "Instagram";

- зобов`язати Відповідача - Громадську організацію "НОН-СТОП" спростувати інформацію, поширену ним щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" у соціальній мережі "facebook";

- зобов`язати Відповідача - Громадську організацію "НОН-СТОП" спростувати інформацію, поширену ним щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз на офіційній сторінці відеохостингу "YouTube";

- зобов`язати Відповідача - Громадську організацію "НОН-СТОП" спростувати інформацію, поширену ним щодо ТОВ "КОФКО Арі Ресорсіз Україна" у соціальній мережі "TikTok";

- зобов`язати Відповідача - Громадську організацію "НОН-СТОП" спростувати інформацію, поширену ним щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" у соціальній мережі "Telegram";

- зобов`язати Відповідача - Громадську організацію "НОН-СТОП" спростувати інформацію, поширену ним щодо ТОВ "КОФКО Агрі Ресорсіз Україна" у соціальній мережі "Instagram".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 відкрито підготовче провадження по справі №922/4813/23 та призначено судове засідання на 20 грудня 2023 року о 14:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2023 за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Фізичну особу Яковця К.І.

Протокольною ухвалою від 03.01.2024 підготовче засідання відкладено на 17.01.2024 на 15:15 год.

17.01.2024 позивач подав заяву про зміну предмета позову (вх.№ 1433), в якій у зв`язку з публікацією Громадською організацією "НОН-СТОП" після подання позову нової інформації стосовно позивача, яка на думку останнього є неправдивою та негативною, позовні вимоги виклав в новій редакції.

17.01.2024 позивач подав заяву про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження, в зв`язку із публікацією відповідачами нової недостовірної інформації щодо позивача після подання позову, та необхідністю подання нової заяви про зміну предмета позову.

Представники позивача в судовому засіданні 17.01.2024 підтримали свої заяви, просили прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову та відкласти підготовче засідання.

Представники відповідачів у судове засіданні 17.01.2024 не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову, зазначає таке.

Частиною 2 статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасникам справи надано право у тому числі на подання заяв та клопотань. Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань).

Відповідно до вимог статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог (п.2 ч.2), а також до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч.3 цієї статті).

Згідно з ч.5 ст.46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Враховуючи те, що заява позивача про зміну предмета позову подана до закінчення підготовчого засідання, відповідає вимогам ГПК України, та до відповідної заяви додані докази її направлення відповідачу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її прийняття до розгляду.

Заяви про зміну предмета позову, які були подані позивачем раніше, судом не розглядаються, оскільки подана 17.01.2024 заява про зміну предмета позову (вх.№ 1433) включає їх.

Дослідивши обставини та матеріали справи, суд доходить висновків про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

За змістом ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб`єктами підприємницької діяльності у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду.

Участь у таких справах позивачем або відповідачем фізичної особи, яка не є підприємцем, виключає юрисдикцію господарського суду.

Близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 750/2052/16-ц.

Суд установив, що підставою для звернення з цим позовом до суду стала, на думку позивача, недостовірна і така, що шкодить його діловій репутації, інформація, поширена відповідачами у соціальних мережах (Facebook, Youtube, TikTok, Instagram, Telegram).

При цьому позивач зазначає, що факт поширення недостовірної інформації саме ОСОБА_1 підтверджується Звітом про результати проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет складеним ДП "Центр компетенції адресного простору мережі інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" від 09.10.2023 №235/2023-ЗВ, у якому зафіксовано, що сторінки, з яких ОСОБА_1 поширює недостовірну інформацію відносно позивача, належить ГО "НОН-СТОП" і ОСОБА_1 користується ними, діє під ім`ям каналу ГО "НОН-СТОП" та є головою організації. Також, позивач вважає, що факт приналежності ОСОБА_1 до сторінок у мережі інтернет, з яких він поширює недостовірну інформацію відносно позивача підтверджується довідками Дочірнього підприємства "Центру компетенції адресного простору мережі інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Отже, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Окрім того, суд звертає увагу на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", зокрема де у пунктах 9-12 роз`яснено судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Позивач зазначає, що автором інформаційного матеріалу є відповідач 2 - фізична особа ОСОБА_1 , а особою, яка розповсюдила інформацію є відповідач 1 - Громадська організація "НОН-СТОП".

Отже, оскільки, окрім юридичної особи, що, на думку позивача, поширила недостовірну інформацію у соціальних мережах, одним із відповідачів є фізична особа як автор публікацій, яка не є фізичною особою - підприємцем та не є самозайнятою особою, суд доходить висновку про те, що цю справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №757/43793/18-ц від 07.08.2019, від 07.08.2019 у справі №757/43785/18-ц, від 07.08.2019 у справі № 757/43800/18-ц.

Частиною 1 ст. 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, спір у справі №922/4813/23 відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

У зв`язку з закриттям провадження у справі, підстави для задоволення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження - відсутні.

Щодо розподілу судових витрат позивача у справі, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання щодо повернення судового збору позивачу вирішується господарським судом після надходження відповідного клопотання.

Щодо розподілу судових витрат відповідачів у справі, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В даному випадку подання до суду даного позову не визнається судом необґрунтованими діями позивача.

Керуючись статтями 14, 20, 42, 45, 46, 252, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.

2. У задоволенні клопотання позивача про продовження строку проведення підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання - відмовити.

3. Провадження у справі №922/4813/23 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 18.01.2024.

СуддяІ.В. Трофімов