Постановление суда № 116371441, 18.01.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/1982/24

Провадження № 1-кс/947/1022/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Віноградівка, Болградського району, Одеської області, громадянина України, офіційно працевлаштованого на посаді водія, одруженого, має двох малолітних дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ..

Як вбачається з клопотання, у 2023 році, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, ОСОБА_4 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, діючи із корисливих мотивів, вступили у злочинну змову, спрямовану на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України та добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, організували діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та розробили відповідний злочинний план, який передбачав поширення серед знайомих осіб інформації щодо надання послуг з незаконного переправлення через державний кордон України особам, яким тимчасового обмежено право на виїзд з України у відповідності до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період воєнного стану, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022.

Реалізуючи свій єдиний з невстановленими у ході досудового розслідування особами злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 шляхом поширення інформації, почав підшукувати осіб, яким тимчасово обмежено право на виїзд з України у відповідності до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період воєнного стану, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 10.01.2024 під час телефонної розмови з ОСОБА_7 запропонував останньому незаконно переправити його через державний кордон України та призначив зустріч для обговорення організаційних питань з цього приводу на 11 січня 2024 року на 12.00 годину біля торгівельного центру «Сіті Центр», розташованого по проспекту Небесної Сотні, 2 у м. Одесі.

Далі ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи їх настання, усвідомлюючи вимоги законодавства щодо порядку перетинання державного кордону України громадянами України чоловічої статі (військовозобов`язаними), 11.01.2024 о 12.00 годині під час зустрічі з ОСОБА_7 біля ТЦ «Сіті-центр» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні, 2, ще раз підтвердив останньому свій намір організувати йому перетин державного кордону України за грошову винагороду, суму якої пообіцяв повідомити під час наступної зустрічі.

Також ОСОБА_4 детально пояснив ОСОБА_7 яким чином здійснить його переправлення через державний кордон України, а саме зазначив, що він, являючись водієм міжнародного рейсового автобусу, який здійснює перевезення осіб з м. Одеси (Україна) до м. Кишинів (Молдова) розмістить його в салоні свого автобусу та непомітно для співробітників прикордонної служби разом з іншими пасажирами перевезе через державний кордон України.

Далі, 13.01.2024 близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 прибув на перехрестя вулиць Академіка Філатова та Космонавтів у місті Одесі, де продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, запевнив останнього у тому, що за грошові кошти в сумі 6000 доларів США, які йому потрібно буде передати вже на території Республіки Молдова, організує йому виїзд з України. Також у ході розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що 15.01.2024 о 21.00 годині йому необхідно прибути на автостанцію, розташовану на площі Старосінній у м. Одесі, де на третій платформі здійснити посадку у рейсовий автобус «Одеса-Кишинів» державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням, на якому його таємно, поза пунктом пропуску, буде перевезено через державний кордон України.

За вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 15.01.2024 о 21.00 годині прибув на автостанцію розташовану на площі Старосінній у м. Одесі, де на третій платформі біля рейсового автобусу «Одеса-Кишинів» державний номерний знак НОМЕР_1 за попередньою домовленістю його очікував ОСОБА_4 зі своїм напарником, також водієм вказаного автобусу, ОСОБА_8 .

У присутності ОСОБА_8 . ОСОБА_4 ще раз запевнив ОСОБА_7 у тому, що безперешкодно здійснить його переправлення через державний кордон України та наказав йому пройти у салон автобусу та присісти на пасажирське сидіння.

Далі, 15.01.2024 о 21 годині 30 хвилин рейсовий автобус марки «VANHOOLT-917 ASTRON», державний номерний знак НОМЕР_1 під керування ОСОБА_4 , з другим водієм в салоні автобусу - ОСОБА_8 та з пасажирами у кількості 57 (п`ятидесяти семи) осіб, серед яких ОСОБА_7 , виїхав у напрямку Білгород-Дністовського району Одеської області.

Рухаючись у вказаному напрямку, при виїзді з міста Одеси, на Кільцевій дорозі, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 сховатися до спального відділу водія у вказаному автобусі та перебувати там до тих пір, поки вони не проїдуть усі блокпости на шляху до контрольно-пропускного пункту «Старокозаче».

Далі, 15.01.2024 близько 23.00 годин міжнародний рейсовий автобус марки «VANHOOLT-917 ASTRON» державний номерний знак НОМЕР_1 «Одеса-Кишинів» під керуванням ОСОБА_4 , з ОСОБА_7 та іншими пасажирами у салоні, під`їхав до контрольно-пропускного пункту «Старокозаче» та зупинився.

Після зупинки автобусу, до його салону увійшла співробітниця наряду перевірки документів на КПП «Старокозаче» штаб-сержант ОСОБА_9 , яка здійснила огляд салону автотранспорту, не виявивши при цьому ОСОБА_7 , який у цей час переховувався у спальному відділі для водіїв.

Далі, на вимогу штаб-сержанта ОСОБА_9 56 пасажирів автобусу надали свої документи, що дають право на виїзд з України для їх подальшої перевірки на контрольно-пропускному пункті «Старокозаче» та внесенню до інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт 1/П».

Отримавши необхідні документи 56 пасажирів автобусу, замість 57, (тобто без документів на імя ОСОБА_7 ), штаб-сержант ОСОБА_9 покинула салон транспортного засобу.

В цей час ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 також вийти зі спального відділу водія на вулицю, на випадок перевірки багажних та інших відділень транспортного засобу співробітниками контрольно-пропускного пункту та можливого його виявлення в салоні автобусу.

Пересвідчившись, що багажні та інші відділення автобусу перевірці не підлягають, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 повернутися до салону автобусу та сісти на одне із пасажирських сидінь.

Невдовзі, після повернення до салону автобусу ОСОБА_7 , штаб-сержант ОСОБА_9 передала документи 56 пасажирів автобусу водію та дозволила їм перетин державного кордону України.

Після отриманого дозволу, ОСОБА_4 , знаходячись за кермом рейсового автобусу марки «VANHOOLT-917 ASTRON», державний номерний знак НОМЕР_1 «Одеса-Кишинів» завів двигун транспортного засобу та розпочав рух у напрямку Республіки Молдова з 57 пасажирами в салоні, враховуючи ОСОБА_7 .

Однак, після початку руху, автобус марки «VANHOOLT-917 ASTRON», державний номерний знак НОМЕР_1 «Одеса-Кишинів» під управлінням ОСОБА_4 був зупинений співробітниками поліції шляхом перекриття подальшого руху, що завадило ОСОБА_4 незаконно переправити ОСОБА_10 через державний кордон України у салоні свого транспортного засобу.

16.01.2024 року ОСОБА_4 фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

16.01.2024 року ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували та просили застосувати більш м`який запобіжний захід, що не пов`язаний із триманням під вартою. Звертав увагу, що підозра є необгрунтована в частині кваліфікації дій за ч.3 ст.332 КК України. Повідомили, що ОСОБА_4 є працевлаштованим, одружений,

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема: Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; Протоколом обшуку від 16.01.2024 транспортного засобу марки «VAN HOOL T-917 ASTRON», номерний знак НОМЕР_1 ; Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо доводів підозрюваного про невинуватисть у вчиненні злочину, то слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Враховуючи надані прокурором матеріали кримінального провадження № 12023162480001529 від 02.11.2023 року, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Також слідчий суддя вважає за необхідне підкреслити, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.

В той же час, на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_4 має відношення до вказаного злочину.

Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об`єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3 ст. 332 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри у кримінальному провадженню за № 12023162480001529 від 02.11.2023 року відносно ОСОБА_4 .

Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Зазначені ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 може:

- переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії умисного корисливого тяжкого злочину, що пов`язане із незаконним перетином кордону та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також останній знає шляхи перетину державного кордону України, що дасть змогу залишити територію України та почати переховуватись на території інших держав. При цьму слідчий суддя враховує сам характер інкримінованих дій, що пов`язані саме з незаконними діями з перетину державного кордону України, а також те, що підозрюваний офіційно працевлаштований водієм автобусу міжнародного сполучення.

- незаконно впливати на свідків, по вказаному кримінальному провадженню, оскільки їх покази є визначальними у кримінальному провадженні. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на зазначених осіб, щоб ті утримались від спілкування з правоохоронними органами. Підозрюваний особисто знає анкетні данні заявника у кримінальному провадженні.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, що обумовлюється військовою агресією проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Вказаний ризик підтверджує те, що теперішня криміногенна та економічна обстановка в Україні може схилити особу до вчинення нового злочину. При цьому слідчий суддя враховуєраніше судимого: вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 25.09.2017 за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі, При цьому підозрюваний працює водієм міжнародних перевезень, а тому має можливість вчинити аналогічний злочин.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту не зможуть забезпечити усунення встановлених ризиків, через те, що ОСОБА_4 зможе покинути місце проживання та територію України, а також спілкуватися із іншими фігурантами провадження за допомогою електронних засобів зв`язку, а також здійснювати вплив на свідків.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може негативно вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді обґрунтовується розмір застави.

Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов`язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, достатній майновий стан сім`ї підозрюваного, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 454200 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 березня 2024 року включно.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в сумі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки строком до 12 березня 2024 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1