№ 11636721, 06.10.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 р. Справа № 2а-6535/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Дишковець Ю.М.,

представника позивача:Савочка А.А.

представника відповідача: Волинцев І.В., Коваленко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-6535/10/1870

за позовом Державного підприємства "Новосуханівський спиртовий завод"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Новосуханівський спиртовий завод" (надалі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просить суд:

-визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.07.2010 року №0000342300/0.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначив, що 16 липня 2010 року Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією за результатами невиїзної документальної перевірки ДП «Новосуханівський спиртовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2009 року складено Акт №120/23/00375214/102 (далі - Акт).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 103833,00 грн.

Позивач вважає, що зазначене рішення не відповідає вимогам діючого законодавства України та повинно бути визнане нечинним з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивач, керуючись п.п. 7.7.4 Закону реалізував надане йому право на отримання бюджетного відшкодування сплаченого ПДВ у 2009 році, шляхом надання до податкових органів податкових декларацій та заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, які були зазначені у податкових деклараціях. Відповідач у встановлений Законом строк провів позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року.

Відповідно до розділу 3 акту перевірки від 11 березня 2010 року (сторінка 3 акту) «перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку податку на додану вартість». «За результатами перевірки не встановлено взаємовідносини ДП «Новосуханівський спиртовий завод» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними». «За результатами перевірки не встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних недійсних правочинів». Крім того, пунктом 1 висновків акту від 11 березня 2010 року підтверджено суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року.

Для відшкодування з бюджету ПДВ Закон не передбачає обов'язкової умови щодо фактичного надходження цих сум до бюджету, у разі невиконання контрагентом платника податку податкових зобовязань по сплаті податку до бюджету - негативні наслідки наступають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, вважає, що позивач виконав усі дії, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 103833,00 грн.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7 ст. 7 Закону встановлено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Але відповідач порушив ці вимоги Закону, висновки до органу державного казначейства із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача не надав.

Також позивач зазначив, що жодним нормативним актом України, в тому числі і Законом України «Про податок на додану вартість», не передбачено право на податковий кредит та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, яке виникає за умови фактичного надходження цих сум до Державного бюджету України.

Особливістю платника ПДВ є те, що реальний і формальний платник цього податку не співпадають. Реальним платником податку на додану вартість є особа, яка купує (набуває) товари, роботи, послуги, тобто фактичний покупець (споживач), саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку до Державного бюджету України продавцями товарів, робіт, послуг. Саме такі дії узгоджуються з визначення терміну «платник податків», наданому у п.п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким платником податку є особа, яка зобов'язана здійснювати втримання та внесення до бюджету суми податку, що сплачується покупцем, або особа, що вивозить (пересилає) товари на митну територію України.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить вимог щодо невідшкодування ПДВ у разі неотримання результатів зустрічних перевірок контрагентів платника податків.

У даному ж випадку Відповідач свій висновок про непідтвердженість заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року робить лише на підставі того, що «... факт відсутності підприємства (ПП «Пересвіт-сервіс-продукт») за юридичною адресою і одночасним поданням підприємством податкової звітності, унеможливлює перевірку даних податкових декларацій на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку, а відповідно органи державної податкової служби не мають можливість підтвердити бюджетне відшкодування».

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Закон України «Про податок на додану вартість», а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з зазначених вище підстав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 липня 2010 року Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією за результатами невиїзної документальної перевірки ДП «Новосуханівський спиртовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2009 року складено Акт перевірки №120/23/00375214/102 (а.с. 9-17).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 103833,00 грн. (а.с.44).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2009 року позивачем укладено із ПП «Пересвіт-Сервіс-Продукт» договір поставки палива котельно коксохімічного №15/10-01/139 (а.с. 26).

На виконання умов договору №15/10-01 від 30.10.2009 року виписані податкові та видаткові накладні.

Розрахунки проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень:

-від 11.11.2009 року №75 на суму 270000,00 грн., ПДВ - 45000,00 грн.

-від 30.11.2009 року №117 на суму 171000,00 грн., ПДВ - 28500,00 грн.

- від 30.11.2009 року №118 на суму 182000,00 грн., ПДВ - 30333,33 грн.

Відповідачем до Ленінської МДПІ у м. Луганськ направлено запит від 02.03.2010 року № 2042/7/23-501 щодо проведення зустрічної перевірки підприємства ПП «Пересвіт - Сервіс - Продукт».

Ленінською МДПІ у м. Луганськ надіслано інформацію ( від 07.07.2010 року №28919/23-722), згідно якої ПП "Пересвіт-Сервіс-Продукт" не знаходиться за юридичною адресою, має 32 стан платника - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації.

Відповідач вважає, що позивачем не було надано належних доказів в підтвердження реального характеру, укладеної ним угоди та використання отриманого товару у його господарській діяльності.

Суд погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку-особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» «Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом».

Тобто, в Законі чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п. 1.3 ст.1 Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та знесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відшкодування податку на додану вартість здійснюється підприємствам по мірі підтвердження заявлених до відшкодування сум матеріалами документальних перевірок, включаючи матеріали зустрічних перевірок по ланцюгу поставлених товарів до кінцевого виробника, а у разі додержання вказаним підприємством законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування та підтвердження документальними (зустрічними) перевірками заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість прийняття рішення стосовно повернення податку на додану вартість підприємству може бути за результатами закінчення зазначених перевірок.

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду... При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Саме встановлення даних обставин під час проведення перевірки є необхідною умовою для бюджетного відшкодування.

За змістом п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначено, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.

Відповідно до п 1.1 договору поставки палива котельно коксохімічного №15/10-01/139 від 30.10.2010 року постачальник зобовязується поставити у власність покупця за його письмовими заявками продукцію (а.с. 26).

Крім того, згідно п.4.4. договору поставки палива котельно коксохімічного №15/10-01/139 від 30.10.2010 року передбачено, що постачальник надає покупцеві на товар наступну документацію: рахунок на товар, видаткову накладну, транспорту накладну, копію паспорта якості виробника, інструкцію на товар копію сертифіката відповідності, податкову накладу (а.с. 27).

Надані у судовому засіданні представником позивача копії відомості обліку видачі палива котельного, суд не приймає в якості належного доказу, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту наданих відомостей, вони містять облік видачі бензину А-85 на 254177 л та 39634 л.

Отже, зазначені відомості не можуть бути прийняті судом у якості підтверджень використання та обліку у господарській діяльності позивача палива котельно коксохімічного.

Крім того, суд не приймає до уваги в якості доказу копію паспорта якості палива котельно коксохімічного, виданого ПП «Пересвіт-сервіс-продукт», оскільки зазначений паспорт не підписаний посадовими особами ПП «Пересвіт-сервіс-продукт», а тому не може бути використаний в якості доказів підтвердження поставки товару.

Таким чином, позивачем не надано письмових заявок на поставку продукцію, копію паспорту якості виробника, інструкцію на товар, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б засвідчували факт перевезення товару за вказаним договором та підтвердили дійсне виконання договірних зобовязань.

Враховуючи, що позивачем не було надано належних доказів в підтвердження реального характеру, укладених ним угоди та використання отриманого товару у його господарській діяльності, суд дійшов до висновку, про необґрунтованість податкової вигоди позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 20.07.2010 року №0000342300/0 не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправними та скасування зазначених повідомлень - рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94,98,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Новосуханівський спиртовий завод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту копії постанови .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 11.10.2010 року