Решение № 116356363, 17.01.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024Справа № 910/16649/23за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО"

про стягнення 21 897,96 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бгс рейл карго" про стягнення 21 897,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані затримкою вагонів згідно досильної залізничної накладної №41164971 до основної залізничної накладної №34660258 та залізничної накладної № 34639849 з вини вантажоотримувача - ТОВ "Бгс рейл карго", з огляду на що позивач просить суд стягнути 21 897,96 грн плати за користування вагонами.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; мправу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

06.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

16.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

24.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, письмових пояснення та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" укладений договір № 03-58/48 про експлуатацію залізничної під?їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" (ТОВ "Корсунь-Шевченківське ХПП") (далі - Договір №03-58/48).

Згідно з п.5 Договору №03-58/48: «Повідомлення про подачу вагонів на під`їзну колію передається: прийомоздавальником вантажу та багажу станції Корсунь майстру підприємства Користувача за телефоном №3-16-33.

Про подавання вагонів працівники станції повідомляють Користувача за дві години».

Згідно з п.6 Договору №03-58/48: «Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на коліях: №№ 15, 16, 17, 23, 31 під`їзної колії.

Здавання вагонів проводиться на колії: №№ 15, 16,17,23,31 під`їзної колії.

Подальший рух вагонів виконується локомотивом Користувача колії».

Відповідно до п. 14 Договору №03-58/48: «За умовами цього договору вагони подаються: всім підприємствам і організаціям, які виконують операції на під`їзній колії, відповідно до письмових прохань підприємств з дозволом начальника станції Корсунь та керівництва ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП».

Відповідно до п. 16 Договору №03-58/48: «Користувач колії сплачує Залізниці плату: зокрема, за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; інші збори і плати згідно тарифного керівництва № 1; Збори і плати вносяться: на умовах попередньої оплати через Єдиний розрахунковий центр АТ «Укрзалізниця».

Також, 28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бгс рейл карго" (відповідач) укладено письмову угоду № 11, відповідно до якої ТОВ "Корсунь-Шевченківське ХПП" надає згоду на подавання (забирання) на свою під?їзну колію та проведення вантажних операцій з вагонами, одержувачем або відправником яких по станції Корсунь виступатиме ТОВ "БГС Рейл Карго". Письмова угода погоджена начальником станції Корсунь.

Відповідно до п.2 Письмової угоди: «Подача та забирання Вагонів Вантажовласника здійснюватиметься на умовах договору на подавання та забирання вагонів №03-58/48 терміном дії з 01.03.2022 по 25.02.2027.

Відповідно до п.3 Письмової угоди: «Напрямок (фронт) подачі Вантажовласника колія № 16,23».

Відповідно до п.4 Письмової угоди: «Рід вагонів та назва Вантажовласника: зерновози, зерно».

Відповідно до п.6 Письмової угоди: «По прибуттю вантажу на станцію, Вантажовласник повідомляється по телефону НОМЕР_1. Про час подачі вагонів на під`їзну колію та готовність вагонів до збирання після закінчення вантажних операцій, повідомлення передаються порядком, встановленим договором».

23 квітні 2023 року згідно досильної залізничної накладної №41164971 до основної залізничної накладної №34660258 на станцію Корсунь Одеської залізниці на адресу ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» прибули вагони №№ 58548918, 59174136, 95155800, 95194569, 95252029, 95286001, 95300513, 95313706, 95394474, 95472601 під навантаження.

Позивач стверджує, що на станційних коліях станції Корсунь Одеської залізниці відбулась затримка вагонів з вини вантажоотримувача ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО», які прибували на його адресу по причині неприйому колієкористувачем на під`їзну колію, тому відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 від 24.04.2023 №707, від 25.04.2023 №711.

25.04.2023 о 23 год. 30 хв. вищевказані десять вагонів подані на під`їзну колію №16 ТОВ «Корсунь-Шевченківське XПП» одержувачу ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО», згідно Пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №86.

Відповідно працівниками залізниці на підставі вищезазначених документів було сформовано відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 №27040045 на загальну суму 6 532,00 грн.

Вищевказані акти загальної форми ГУ-23 з описом що вагони затримані з вини вантажоотримувача підписано представником вантажоотримувача ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» без зауважень.

У свою чергу, відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 № 27040045 підписана представником ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» із запереченням, зокрема, зазначено, що: «ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» заперечує щодо стягнення плати за відомістю плати за користування вагонами №27040045 від 27.04.2023 у зв`язку з порушенням вимог розпорядження АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 3243,00 грн.», та відмовлено в оплаті, про що працівниками залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 від 27.04.2023 №42.

22 квітні 2023 року згідно залізничної накладної №34639849 на станцію Корсунь Одеської залізниці на адресу ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» прибув вагон № 95292017 під навантаження вантажу.

На станційних коліях станції Корсунь Одеської залізниці відбулась затримка вагону з вини вантажоотримувача ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО», які прибували на його адресу по причині неприйому колієкористувачем на під`їзну колію, тому відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 від 22.04.2023 №№ 678, 682, 683, від 25.04.2023 №712.

23 квітні 2023 року згідно залізничної накладної №34660258 на станцію Корсунь Одеської залізниці на адресу ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» прибули група вагонів серед яких вісім вагонів №№ 95105904, 95106811, 95109211, 95177846, 95265278, 95304432, 95308649,95321444 під навантаження вантажу.

На станційних коліях станції Корсунь Одеської залізниці відбулась затримка вищевказаних вагонів з вини вантажоотримувача ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО», які прибували на його адресу по причині неприйому колієкористувачем на під`їзну колію, тому відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами сторонами було складено акти загальної форми ГУ-23 від 23.04.2023 №№ 695, 696, 697, від 25.04.2023 №710.

25.04.2023 о 23 год. 30 хв. вищевказані дев`ять вагонів подані на під`їзну колію №23 ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП» одержувачу ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО», згідно Пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 №87.

Відповідно працівниками залізниці на підставі вищезазначених документів було сформовано відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 №27040046 на загальну суму 11 716,30 грн.

Вищевказані акти загальної форми ГУ-23 з описом що вагони затримані з вини вантажоотримувача підписано представником вантажоотримувача ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» без зауважень.

Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 №27040046 підписана представником ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» із запереченням, у яких зазначено, що: «ТОВ «БГС РЕЙЛ КАРГО» заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за відомістю плати за користування вагонами №27040046 від 27.04.2023 у зв`язку з порушенням вимог розпорядження АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, а саме не виключено час комендантської години, плата за користування повинна складати 9450,50 грн.», та відмовлено в оплаті про що працівниками залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 від 27.04.2023 №47.

Позивач стверджує, що заперечення відповідача, викладені у відомостях плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 №27040045 та від 27.04.2023 №27040046 є необґрунтованими, оскільки: розпорядження директора департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» №ЦМ-13/2950 від 19.12.2022 є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години. Запровадження комендантської години жодним чином на технологічний процес роботи станції та відповідача не впливає, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях. Час користування вагонами протягом дії комендантської години входить до загального часу користування вагонами і є вимогою про сплату вартості послуг з користування вагонами.

Відтак, загальна сума плати за користування 10-ма вагонами згідно відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 № 27040045 становить 6 532,00 грн без ПДВ, загальна плата за користування вагонами згідно відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 № 27040046 становить 11 716,30 грн без ПДВ. З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами у розмірі 21 897,96 грн з ПДВ.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що розпорядженням АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/2950 від 19.12.2022 встановлено, що до часу використання вагонів (контейнерів), користування вагонами (контейнерами) не включається час затримки вагонів, що виник у тому числі через запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. Однак, позивачем проігноровано зазначене розпорядження, а також вимоги Правил користування вагонами і контейнерами та не складено акти загальної форми із зазначенням цих обставин, унаслідок чого плату за користування вагонами нараховано у завищеному розмірі. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць України. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту залізниць України).

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Отже, зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування), визначений Правилами користування вагонами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р.113.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.

Відповідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил користування вагонами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами).

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Судом враховано, що рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

У цих документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:

- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;

- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;

- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями Російської Федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;

- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв`язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов`язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.

Такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком.

Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.

Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.

Проте, як встановлено судом, акти загальної форми із зазначенням обставин, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, у даному випадку не складались.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.

Відповідно до п. 7 цього Порядку, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 цього Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Проте, в даному випадку відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; а також доказів того, що у спірний період робота залізничних станцій припинялась на період дії комендантської години.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, а також доказів направлення на адресу позивача пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин звільнення його від плати за користування вагонами і контейнерами відповідно до пункту 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами.

Також, суд враховує, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/2019/22.

Суд зазначає, що плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами.

При цьому, суд зазначає, що в силу ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено нарахування плати за користування вагонами №№ 58548918, 59174136, 95155800, 95194569, 95252029, 95286001, 95300513, 95313706, 95394474, 95472601 згідно відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 № 27040045 у розмірі 6 532,00 грн без ПДВ; плати за користування вагоном №№ 95292017, 95105904, 95106811, 95109211, 95177846, 95265278, 95304432, 95308649, 95321444 згідно відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 27.04.2023 № 27040046 у розмірі 11 716,30 грн без ПДВ.

Загальна плата за користування вагонами №№ 58548918, 59174136, 95155800, 95194569, 95252029, 95286001, 95300513, 95313706, 95394474, 95472601, 95292017, 95105904, 95106811, 95109211, 95177846, 95265278, 95304432, 95308649, 95321444 становить 21 897,96 грн з ПДВ.

Відповідно до таблиці 1 Розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.04.2009 за № 340/16356 (надалі - Збірник тарифів), плата за користування вагоном до 45 годин становить 206 грн. 20 коп., понад 45 год - 16 грн. за кожну годину за 1 вагон.

Пунктом 3 Розділу 5 Збірника тарифів передбачено, при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Також аналогічна норма міститься у п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до п. 5 Розділу 5 Збірника тарифів, за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1.

Відповідно до абзацу 1, п.п. 5.2, п.5, Розділу ІІ Тарифного керівництва № 1, при округленні до 0,1 грн (до цілих 10 копійок) суми від 1 до 4 коп. не враховуються, від 5 до 9 коп. збільшуються до 0,1 грн (до цілих 10 копійок).

Згідно з п.п.5.4, п.5, Розділу II Тарифного керівництва № 1, зазначений вище порядок округлення застосовується при розрахунках кінцевого результату за кожним видом плати та зборів, які визначаються відповідно до тарифів цього Збірника з урахуванням надбавок, знижок та затверджених згідно з чинним законодавством коригуючих коефіцієнтів до тарифів Збірника.

Також, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 №441, починаючи з 0 годин 29.06.2022 розрахунок плати за вантажні перевезення за тарифами Збірника тарифів 1 із застосуванням коефіцієнтів у даному випадку 5,139 Плата за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів (графа під №20).

Відповідно до п. 10 Розділу І Збірника тарифів Тарифного керівництва № 1 ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами №№ 58548918, 59174136, 95155800, 95194569, 95252029, 95286001, 95300513, 95313706, 95394474, 95472601, 95292017, 95105904, 95106811, 95109211, 95177846, 95265278, 95304432, 95308649, 95321444, суд прийшов до висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 21 897,96 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" (01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, нежиле приміщення № 91; ідентифікаційний код: 41429938) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) заборгованість у розмірі 21 897 (двадцять одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева