Постановление суда № 116331092, 16.01.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 січня 2024 року Справа № 480/299/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши матеріали

адміністративного позову ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить суд:.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3) № 183850003976 від 23.03.2022 року про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 05.04.1983:

з 12.05.2003 по 30.04.2004 на посаді слюсаря ремонту : «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», Москва»;

з 11.05.2004 по 11.04.2005 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 12.04.2005 по 10.04.2006 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 11.04.2006 по 10.04.2007 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 11.04.2007 по 10.03.2008 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 19.03.2008 по 10.03.2009 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 11.03.2009 по 10.03.2010 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 11.03.2010 по 28.02.2011 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 01.03.2011 по 10.01.2012 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 26.01.2012 по 17.12.2012 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»;

з 26.12.2012 по 02.09.2015 на посаді слюсаря по ремонту в: «Открытое акционерное общество «Упревление механизации № 3», г. Москва»,

що дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення № 183850003976 від 23.03.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, адреса: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору.

Також, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування доводів заяви зазначив, що несвоєчасно отримав копію оскаржуваного рішення. Крім того, несвоєчасне звернення до суду було обумовлене введенням військового стану в країні та поширенням короновірусної інфекції.

Дослідивши доводи наведеного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Так, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач у 2021 році звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, за результатом розгляду якої відповідачем прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 183850003976 від 23.03.2022 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач повинен був дізнатись про порушене право ще у 2022 році, з моменту прийняття оскаржуваного рішення, в той час як до суду із даним позовом звернувся лише 12.01.2024 року.

При цьому, неотримання у 2022 році оскаржуваного рішення або невжиття заходів для ознайомлення з оскаржуваним рішенням не може трактуватись як поважними причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом. А тому, отримання листа пенсійного органу в 2024 році щодо прийнятого рішення від 23.03.2022, є доказом на підтвердження дати з якої позивач почав вживати заходів для захисту порушеного права, однак не є підставою для початку відліку шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Щодо доводів представника позивача на введений в Україні воєнний стан та на тривалі карантинні обмеження пов`язані із запобіганням короновірусної хвороби, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022р. № 2500-ІХ, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 9 Закону встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Крім того, питання здійснення правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII, відповідно до якої правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (ч.1 ст.26).

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст.26 Закону №389-VIII).

У зв`язку з введенням воєнного стану на території України, Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, в яких зазначено виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану (п. 6).

Верховний Суд в ухвалі від 01 серпня 2022 року по справі № 802/118/17-а наголосив, що посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.

Щодо посилання позивача на карантинні обмеження, суд зазначає наступне.

Верховний суд у постанові по справі 640/10199/19 від 04.02.2021 зазначив, що встановлення карантину не може бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги, оскільки скаржник повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.

У свою чергу, позивачем не вказано, яким чином встановлення карантинних обмежень стали на заваді звернення до суду у встановлений законом строк, зокрема засобами електронного зв`язку (електронною поштою), засобами поштового зв`язку.

Крім того, згідно з ч. ч. 8, 9 ст.44 КАС України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Наведені ж у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи судом визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані, так як жодна з наведених обставин об`єктивно не перешкоджала (не утворювала обставин непереборної сили) позивачу звернутися до суду у шестимісячний строк із даними вимогами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21.03.2019 у справі №826/5240/18, від 08.10.2020 по справі № 260/1015/19 адміністративне провадження № К/9901/11462/20.

Судом касаційної інстанції зазначено, що вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти. Верховний Суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що право на звернення до суду виникає саме з моменту порушення прав та інтересів особи або з моменту, коли особа дізналася про такі порушення.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 13.05.2020 по справі № 640/17763/19.

Зокрема, як зазначено в постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, враховуючи, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять, суд вважає, що відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.

Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати обґрунтування та докази щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду-відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 183850003976 від 23.03.2022 року із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Прилипчук