Постановление суда № 116323892, 16.01.2024, Оболонський районний суд міста Києва

16.01.2024 Справа № 756/6710/23

Ун.№ 756/6710/23

Пр.№ 2/756/12/24

У Х В А Л А

16 січня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Майбоженко А.М.

секретаря - Приходько К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві питання про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнених коштів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 28.11.2023 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнених коштів:

-визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 липня 2021 року за реєстровим № 2827, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» з ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 195 078,15 грн. за Договором кредиту страхування №Z62.00606.004774940 від 09.01.2019 року;

-стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі: 22 665 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 10 копійок - безпідставно стягнутих за виконавчим написом і 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок - сплаченого судового збору.

Це рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26.12.2023 представник позивачки - адвокат Кузьмін Д.Л. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просив вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень, поновивши строк для звернення з відповідною заявою до суду. Ці вимоги мотивує тим, що лише 23.12.2023 зміг ознайомитись зі змістом рішення суду, що є поважною причиною для пропуску строку, передбаченого ст.141 ЦПК України. Посилається на те, що між позивачкою та адвокатом Кузьміним Д.Л. 23.05.2023 укладено договір про надання правової допомоги №23-05/23 в цій справі. За умовами договору обумовлено виплату гонорару у фіксованому розмірі - 15 000 гривень, про що заявлено у орієнтовному розрахунку судових витрат.

Представник відповідача звернувся до суду із запереченнями проти заяви, в якій просить залишити її без розгляду у зв`язку з пропуском строку, визначеного процесуальним законом, а саме ч.8 ст.141 ЦПК України.

Згідно з ч.3, 4 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Суд ухвалив розглядати питання про ухвалення додаткового рішення у справі без виклику її учасників.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.1,3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 4 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку для звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суд виходить з наступного.

Заявник, мотивуючи поважність причин пропуску строку для подання заяви про розподіл судових витрат вказує на те, що розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику осіб, а зі змістом рішення він ознайомився лише 23.12.2023 на сайті Судової влади України.

Матеріали справи не містять доказів, які б могли спростувати це твердження, зокрема доказів отримання позивачем копії рішення суду чи ознайомлення з його змістом раніше.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання, зі змістом судового рішення заявник ознайомився лише 23.12.2023, звернувшись з заявою про ухвалення додаткового рішення 26.12.2023, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку для подання відповідної заяви.

Звертаючись до суду 29.05.2023 з позовом в інтересах ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Д.С. просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі на правову допомогу. При цьому, будь-яких документів, які б обґрунтовували розмір витрат на момент подання позову не надано, суму таких витрат не визначено.

У поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги від 23.05.2023, яким обумовлено розмір гонорару адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, про узгодження між позивачем та її представником умов договору про надання правової допомоги, зокрема в частині обумовленого гонорару, ні суд, ні відповідач не були повідомлені до моменту звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1, 4 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.8 цієї ж статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, за наявності на момент подання позову Договору про правову допомогу від 23.05.2023, його копія мала була бути подана разом з ним або пізніше за наявності підстав для поновлення строку для подання доказів та прийняття відповідного рішення судом.

На думку суду, положення ч.8 ст.141 ЦПК України стосуються подання протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення доказів на підтвердження витрат, які сторона понесла чи очікує понести після завершення справи з огляду на весь комплекс вчинених адвокатом дії на виконання доручення клієнта.

З огляду на зазначене вище, порушення порядку подання доказів, а саме Договору про надання правової допомоги від 23.05.2023, суд вважає ці докази не допустимим і не вбачає підстав для відшкодування коштів, обумовлених ними.

За умови відсутності належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку понесла позивачка у зв`язку з розглядом цієї справи, суд відмовляє у стягненні на їх користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 83, 141, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнених коштів.

В ухваленні додаткового рішення у цій справі - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: А.М.Майбоженко