Решение № 116309182, 16.01.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 544/421/18

Провадження № 2/369/738/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.01.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі судового засідання Бугайовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

18.04.2018 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося з позовом до Пирятинського районного суду Полтавської області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

У позові вказує, що відповідно до укладеного договору № PLXRRX03980125 від 04.09.2007 відповідач отримав кредит у розмірі 1827,58 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача із Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство Комерційний «Приватбанк», про що зазначено у п. 1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Станом на 15.03.2018 року відповідач не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 74825,17 грн. Тому позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимушений звернутися до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості.

29.05.2018 року заочним рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області вирішено позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 16.03.2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № НОМЕР_3 , заборгованості за кредитним договором у сумі 27774 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 18 копійок.

Стягти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 16.03.2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № НОМЕР_3 , судовий збір за розгляд справи у сумі 654 (шістсот п`ятдесят чотири) гривень 03 копійки.

15.02.2022 року відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію Пирятинського районного суду Полтавської області зареєстровано заяву про перегляд заочного рішення.

16.02.2022 року ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області постановлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в цивільній справі № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в цивільній справі № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

25.08.2022 року постановою Полтавського апеляційного суду постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.02.2022 року - скасувати.

25.10.2022 року ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області постановлено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29.05.2018 року в цивільній справі № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29.05.2018 року в цивільній справі № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Скасувати заочне рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29.05.2018 року в цивільній справі № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

27.10.2022 року ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області ухвалено цивільну справу № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати за підсудністю на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

06.12.2022 року цивільна справа № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості надійшла до провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В.

07.12.2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено цивільну справу № 544/421/18 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийняти до провадження. Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.01.2023 року та 20.01.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Забара Ю.А. через канцелярію суду зареєстрував заяву, в якій зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що до Пирятинського районного суду Полтавської області позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшла лише 15.03.2018 року, при цьому попереднє судове рішення (судовий наказ) про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, отриманих як кредит, датоване лише 17.07.2008 року. Тому, на переконання сторони відповідача, цілковито очевидним є те, що звертаючись до суду з позовом через майже десять років після попереднього рішення суду, позивач не дотримався визначених законом строків позовної давності.

Крім того, представник відповідача зауважував, що позивач вказує про відсутність заборгованості по тілу кредиту, яке згідно вище зазначеного судового наказу становить 2796,53 грн. Проста математика свідчить, що нарахувати на тіло кредиту в розмірі 2796,53 грн відсотки в розмірі 28190,97 грн (тобто 1008%) можливо лише при дуже тривалому періоді такого нарахування. Навіть при ставці в 100 % на рік період такого нарахування має становити не менше десяти років, тобто явно більше встановлених строків позовної давності.

Зазначав, що аналогічний розрахунок можна навести і щодо позовних вимог про стягнення 44943,64 грн пені, щодо стягнення якої взагалі встановлено річний строк позовної давності.

Крім того, представник відповідача вказував, що не ґрунтується на вимогах законодавства вимога позивача про одночасне стягнення пені та штрафу, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про не дотриманість положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На підставі вище зазначеного, представник відповідача просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, застосувати позовну давність у справі, відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

28.08.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Забара Ю.А. через канцелярію суду зареєстрував заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи у відсутності сторони відповідача, застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.10.2023 року представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Озірська В.С. через канцелярію суду зареєструвала заяву, в якій просила суд здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

09.10.2023 року сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наведених нижче підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.09.2007 року відповідачем було підписано заяву позичальника № PLXRRX03980125, згідно якої він приєднався до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Розрахунок позивача по заборгованості відповідача станом на 15.03.2018 року відображений наступним чином - 73582,41 грн загальна заборгованість за кредитом, яка складається із:

заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 28190,97 грн;

заборгованість по комісії за користування кредитом - 447,80 грн;

пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 44943,64 грн.

Представник відповідача вказує у поданому позові, що від цієї суми віднімається сума у розмірі 2796,53 грн, яка буда задоволена судовим наказом Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.07.2008 року з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк», різниця становить 70785,88 грн;

а також штраф відповідно до п. 5.3Умов та правил надання банківських послуг:

штраф (фіксована частина) - 500,00 грн;

штраф (процентна складова) - 3539,29 грн.

З приводу цього, суд вважає за важливе звернути увагу на наступне.

17.07.2008 року судовим наказом Пирятинського районного суду Полтавської області з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість у сумі 2796,53 грн за кредитним договором.

Крім того, із копії розрахунку заборгованості за договором № PLXRRX03980125 від 04.09.2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 05.03.2018 року вбачається, що 21.08.2008 року (через місяць після видачі Пирятинським районним судом Полтавської області судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором) було погашено тіло по вказаному кредиту відповідача (№ PLXRRX03980125) у сумі 171,52 грн.

Починаючи з 05.09.2008 року та по 05.03.2018 року (після вказаної дати продовження розрахунку суду не надавалось) заборгованість по тілу кредиту (залишок поточної заборгованості за наданим кредитом) у наданому банком розрахунку заборгованості за договором № PLXRRX03980125 від 04.09.2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 не відображена, а саме залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на:

26.02.2009 року становить - 00,00 грн,

03.03.2009 року становить - 00,00 грн,

26.02.2009 року становить - 00,00 грн,

03.03.2009 року становить - 00,00 грн,

31.03.2009 року становить - 00,00 грн,

30.11.2010 року становить - 00,00 грн,

16.12.2010 року становить - 00,00 грн,

23.03.2012 року становить - 00,00 грн,

28.03.2012 року становить - 00,00 грн,

10.06.2013 року становить - 00,00 грн,

13.08.2013 року становить - 00,00 грн,

16.08.2013 року становить - 00,00 грн,

15.04.2014 року становить - 00,00 грн,

17.07.2014 року становить - 00,00 грн,

13.11.2014 року становить - 00,00 грн,

17.11.2014 року становить - 00,00 грн,

06.02.2015 року становить - 00,00 грн,

04.03.2015 року становить - 00,00 грн,

28.08.2015 року становить - 00,00 грн,

25.09.2015 року становить - 00,00 грн,

22.04.2016 року становить - 00,00 грн,

27.05.2016 року становить - 00,00 грн,

24.06.2016 року становить - 00,00 грн,

29.07.2016 року становить - 00,00 грн,

16.09.2016 року становить - 00,00 грн,

28.10.2016 року становить - 00,00 грн,

14.04.2017 року становить - 00,00 грн,

26.05.2017 року становить - 00,00 грн,

27.10.2017 року становить - 00,00 грн,

12.12.2017 року становить - 00,00 грн,

15.12.2017 року становить - 00,00 грн,

26.01.2018 року становить - 00,00 грн,

02.03.2018 року становить - 00,00 грн,

05.03.2018 року становить - 00,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, у відповідача відсутня заборгованість - за поточним тілом кредиту.

Наявна заборгованість за

по відсоткам за користування кредитом вказана у розмірі 28190,97 грн;

по комісії за користування кредитом вказана у розмірі 447,80 грн;

пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором вказана у розмірі 44943,64 грн;

штрафом (фіксована частина) вказана у розмірі 500,00 грн;

штрафом (процентна складова) вказана у розмірі 3539,29 грн.

Проте, суд виходить з того, що заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за відсоткам за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань, штраф (фіксована частина)ТА штраф (процентна складова) співвідносяться як загальне й окреме.

Тому, суду стороною позивача не доведено правомірність стягнення заборгованості за відсоткам за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань, штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова) у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту.

З огляду на це для вирішення правомірності стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою, враховуючи відсутність у нього будь-якої заборгованості за основним кредитним зобов`язанням, суд керується положеннями ст. 534 ЦК України (в редакції від 12.04.2008 року), нормами якої визначено черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями: у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу (в останнє) сплачується основна сума боргу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за наведених положень ст. 534, ст. 625 ЦК України, наявність у відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, а також штрафи, можливо лише за наявності основної заборгованості за кредитом, яка, згідно з позовною заявою складає 0,00 грн. (поточне тіло кредиту).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на усе викладене та враховуючи відсутність у відповідача заборгованості за основним кредитним зобов`язанням (поточним тілом кредиту), суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Щодо застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з даною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи із змісту вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц,від 31.10.2018 року у справі № 367/6105/16-ц,від 07.11.2018 року у справі № 575/476/16-ц.

При вирішення даного спору, суд прийшов до переконання про відмову повністю у задоволенні позовних вимог, з якими звернувся позивач, судом не встановлені порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача відповідачем. Тому відсутні підстави для застосування позовної давності, на яку посилався представник відповідача, як на підставу для відмовлення у задоволенні позову.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат.

Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що витрати ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката підтверджуються наступними документами: договором про надання правової допомоги № 01/22 від 17.01.2022 року, додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 01/22 від 17.01.2022 року, рахунком-фактурою № 01/22 від 19.01.2022 року та меморіальним ордером № @2PL162718 від 19.01.2022 року.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим стягнути з Акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, розміру задоволених позовних вимог та виконаної адвокатом роботи по справі.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Стягнутим з Акціонерного товариства «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ДУБАС