Постановление суда № 116302433, 15.01.2024, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/73/24

Провадження № 2-а/193/9/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 січня 2024 року смт. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014978,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду, як адміністративного суду, з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті за яким просив звільнити його, ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від сплати судового збору; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014978 від 21.11.2023 року, яка винесена старшим державним інспектором відділу в провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В., щодо нього, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити; стягнути з Відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (ЄДРПОУ: 39816845), на його користь, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати на правову допомогу що складають 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

Вивчивши адміністративний позов та додані до нього документи, приходжу до висновку, що вказану позовну заяву слід залишити без руху, як таку, що не відповідає вимогамч. 3 ст. 161 КАС України, оскільки до адміністративного позову не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Встановлено, що при зверненні до суду позивач судовий збір не сплатив, посилаючись на те, що у відповідності до вимог ст. 288 КУпАП України, звільнений від сплати судового збору.

Однак, відповідно до статей 3,5 ЗУ «Про судовий збір», серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору при зверненні до суду, немає осіб, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відсутні положення, що виключали б позовну заяву щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення з переліку документів за подачу до суду яких не сплачується судовий збір.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті3,5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата,суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Таким чином, за подання даної позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір.

Розмір ставки судового збору для цієї категорії справ, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», становить 605 грн. 60 коп.

Водночас, суд відхиляє доводи наведені у позовній заяві стосовно звільнення позивача від сплати судового збору з посиланням на постанову Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №306/17/16-а, та окрему (спільну) думку суддів Великої Палати Верховного суду на постанову від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 з огляду на таке.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, оцінюючи доводи позивача щодо застосування відповідно практики касаційного суду, суд виходить з того, що висновки Верховного Суду не можна застосовувати поза контекстом відповідної постанови, оскільки вони сформульовані виходячи з конкретних обставин справи. Отже, оцінюючи наведені доводи позивача суд виходить з необхідності оцінки висновку Верховного Суду з точки зору релевантності і прийнятності до даної справи, оскільки з врахуванням фактичних обставин справи він може бути неприйнятним.

Процесуальний закон зобов`язує суди враховувати висновки Верховного Суду, але враховуючи такі висновки слід виходити з того чи є вони релевантними до конкретних правовідносин.

Висновки, які є обов`язковими для врахування судами нижчих інстанцій, це висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені судом касаційної інстанції у своїх рішеннях. Згідно з процесуальним законодавством України пріоритетними є норми закону. У свою чергу, висновки, викладені у судових рішеннях касаційного суду слід кваліфікувати як застосування норм закону, що має обов`язковий характер, а не створення нових норм права як обов`язкових правил поведінки.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок тлумачення цієї норми при касаційному розгляді справи, викладений у мотивувальній частині відповідного рішення касаційного суду в контексті конкретних її обставин.

З урахуванням наведеного окремі думки суддів Верховного Суду, у тому числі Великої Палати ВС під час ухвалення тих чи інших постанов не є тим застосуванням норм закону, що має обов`язковий характер, а тому застосуванню не підлягають.

У п. 42 постанові ВП ВС від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) наводячи обґрунтування відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, серед іншого містить такі тези. У рішенні ЄСПЛ від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapmanv. theUnitedKingdom), заява № 27238/95 наголошується на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави (п. 70).

У п. 43 ВП ВС зазначає, що причинами для відступу можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість);зміни суспільного контексту.

В свою чергу, таких підстав позивачем не наведено.

Водночас, у п. 44 цієї ж постанови зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Наведений вище висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 стосується саме дослідження питання застосування норм закону щодо наявності підстав для звільнення особи від сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції з приводу оскарження рішення про притягнення до відповідальності.

В зв`язку з цим, позивач повинен надати суду оригінал та/або копію платіжного документа про сплату судового збору.

Звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.

Ч. 1ст. 123 КАС Українивизначає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач просить скасувати постанову АА №00014978 від 21 листопада 2023 року . В обґрунтуванні позову зазначає, що постанову АА №00014978 було винесено 21 листопада 2023 року, однак ОСОБА_1 отримав вищевказану постанову тільки 01 січня 2024 року, яку було надіслано йому посадовими особамиДержавної служби України з безпеки на транспорті на офіційну поштову адресу. Жодного підтвердження отримання даної постанови позивачем не надано.

Крім того, до суду за захистом своїх прав звернувся лише 04 січня 2024 року (шляхом направлення адміністративного позову до суду Укрпоштою), тобто з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду. При цьому, окремо викладеної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач до суду не подав.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладених в Постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 640/25034/19 встановив, що є днем, коли особа дізналася про порушення свого права. Так, Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В даній справі суд враховує те, що з метою покращення комунікації між учасниками даних відносин з`являються все нові способи отримати інформацію у зручний час та спосіб.

Окрім того, згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справа України 13 січня 2020 року №13 зазначено:

винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова автоматично вноситься засобами Системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у якому здійснюється їх облік. Винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова, яка не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів із дня її винесення, друкується з використанням засобів Системи та протягом п`ятнадцяти днів із дня її винесення передається національному оператору поштового зв`язку для доставлення за адресою місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За зверненням особи адміністративна постанова, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення уповноваженим підрозділом Національної поліції України {Абзац другий пункту 9 розділу II в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ№ 783 від 25.10.2021}.

Друк постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, за формою, яку наведено в додатку 1 до цієї Інструкції, здійснюється на паперовому бланку із спеціальними елементами захисту разом з повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з адміністративною постановою) та вкладенням у паперовий конверт (крім адміністративних постанов, які були виконані та надсилаються за зверненням особи в порядку, передбаченомучастиною сьомоюстатті 2791 КУпАП, а також у які вносяться зміни відповідно до вимогПорядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі - Порядок).

{Абзац третій пункту 9 розділу II в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ№ 416 від 27.05.2020, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ№ 783 від 25.10.2021}

Бланки адміністративних постанов виготовляються відповідно до Технічного опису бланка постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України (додаток 3до цієї Інструкції).

{Абзац четвертий пункту 9 розділу II в редакціїНаказу Міністерства внутрішніх справ№ 416 від 27.05.2020}

Зразок бланку повідомлення про вручення поштового відправлення затверджено національним оператором поштового зв`язку відповідно до вимогпункту 7Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Повідомлення про вручення поштового відправлення розміщується на зворотному боці паперового конверту, що має формат 229?114 мм, вагу не менше 80 г/м-2і прозоре віконце для візуалізації штрихового кодового ідентифікатору поштового відправлення, поштової адреси та індексу отримувача.

Днем отримання адміністративної постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній участиніпершійстатті 14-2КУпАП, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.

У разі якщо відповідальна особа, зазначена участині першійстатті 14-2КУпАП, відмовляється від отримання адміністративної постанови, днем отримання адміністративної постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.

У разі невручення адміністративної постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання адміністративної постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до уповноваженого органу (підрозду) Національної поліції України, уповноважений поліцейський якого виніс відповідну постанову.

Адміністративна постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання в разі сплати відповідальною особою, зазначеною вчастині першійстатті 142 КУпАП, або громадянином (резидентом) України, який увіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

{Абзац десятий пункту 9 розділу II в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ№ 783 від 25.10.2021}

Інформація про дату набрання адміністративною постановою законної сили вноситься уповноваженим поліцейським, з використанням засобів Системи, до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху на підставі даних, що містяться в поштовому повідомленні про вручення адресату адміністративної постанови або про відмову в її отриманні, яке надійшло від національного оператора поштового зв`язку, або дати повернення до уповноваженого органу (підрозділу) Національної поліції України поштового відправлення з позначкою про його невручення.

Поштове повідомлення про вручення особі адміністративної постанови або про відмову особи в її отриманні, а також повернуте поштове відправлення з позначкою про його невручення зберігається в уповноваженому органі (підрозділі) Національної поліції України протягом одного року в паперовій або електронній формі з дня накладення адміністративного стягнення.

{Пункт 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ№ 783 від 25.10.2021}

Адміністративні постанови, повернуті органами державної виконавчої служби у зв`язку з фактичним їх виконанням у повному обсязі, а також у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково їх виконати та строк повторного пред`явлення до примусового виконання яких закінчився, разом з матеріалами справи зберігаються в уповноваженому органі (підрозділі) Національної поліції України протягом трьох років із дня накладення адміністративного стягнення.

Винесені уповноваженими поліцейськими адміністративні постанови зберігаються в Системі в електронній формі три роки та обліковуються в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

{Пункт 3 розділу VI в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ№ 783 від 25.10.2021}

Враховуючи вищенаведене та дату прийняття оскаржуваної постанови 21 листопада 2023 року суд дійшов висновку, що позивач мав реальну можливість знати про порушення своїх прав ще до 01 січня 2024 року.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, що передбачено ч.2 ст.169 КАС України.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху для усунення вказаних недоліків, про що повідомити позивача.

Керуючись статтями160,169 КАСУ, суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00014978, -залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Н.О.Кравченко