Решение № 116294929, 15.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року місто Київ №640/21983/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової служби України, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати винесену Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 р. №Ф-275273-17 на суму 21030,90 грн. та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №30636/6/99-99-11-05-02-25 від 04.07.2019;

- зобов`язати Головне управління надати докази направлення на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не веде і не вів підприємницьку діяльність, втім, жодних заяв про поновлення діяльності (та/або про реєстрацію в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) ним не подавались, підприємницька діяльність не проводилась, доходи не отримував, у зв`язку з чим, вважає оскаржувану податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 13 травня 2019 р. № Ф-275273-17 протиправною. Крім того, позивач вказано, що оскаржувану податкову вимогу було прийнято ним лише на підставі загальних норм Закону № 2464-VІ та «облікових данні інформаційної системи органу доходів і зборів», що на думку позивача є підтвердженням її протиправності.

Окружним адміністративним судом міста Києва 19.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

29.04.2019 до Окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що посилання позивача на нездійснення ним підприємницької діяльності є безпідставним, оскільки в силу ч. 12 ст. 9 Закону України №2464-VIєдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IX cупровідним листом від 03.01.2023 №03-19/456/23 матеріали справи №640/21983/19 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно відмітки про прийняття матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 10.11.2023 (вх.№52240). Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023, справу №640/21983/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №640/18832/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно трекінгу поштових відправлень на офіційному сайти Укрпошти, станом на з 01.12.2023 до 04.01.2024 дана ухвала не отримана позивачем (в трекінгу відсутня позначка про отримання).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 витребувано з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) докази наявності в останнього статусу найманого працівника (копію трудової книжнки, накази про зарахування на посади) за періоди: січень - грудень 2017 року; І-ІV квартали 2018 року; I-IV квартали 2019 року та довідку ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу».

Згідно трекінгу поштових відправлень на офіційному сайти Укрпошти, станом на 03.01.2024, вищевказана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023, позивачем не отримана (час перевірки трекінгу 15.01.2024 (копія в матеріалах справи)).

Суд зазначає, що засоби телефонного зв`язку в позовній заяві позивачем не вказано; про зміну місця проживання позивача, суд не повідомлялося; жодних клопотань чи заяв від позивача до Київського окружного адміністративного суду не надходило; підтвердження в зацікавленості розгляду даної справи позивачем після передачі даної справи до Київського окружного адміністративного суду в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також надмірний строк перебування даної справи у провадженні адміністративного суду, відсутність підтвердження наявної вірогідності отримання позивачем процесуальних документів за адресою, вказаною у позовній заяві, суд доходить висновку про можливість розгляду даної справи за наявним в матеріалах справи доказами.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач з 21.07.2005 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) та перебуває на загальній системі оподаткування.

13.05.2019 відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за 13 травня 2019 р. № Ф-275273-17 (а.с.6).

Суд вважає, що дана вимога про сплату боргу (недоїмки) є обгрунтованою та прийнята відповідно до норм чинного законодавства з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону визначено, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", врегульовує Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року N 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за N 508/26953, яка також визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі Інструкція).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом.

Враховуючи наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 19215,02 грн, податковим органом було сформовано вимогу про її сплату.

Що стосується твердження позивача, наведеного в позовній заяві, щодо неприпустимості формувати вимогу про сплату боргу на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, суд зазначає, що такий порядок формування вимоги передбачений п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є чинним та підлягає застосуванню. Тому таке твердження позивача не відповідає дійсності та не підтверджується належними та допустимими доказами.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У спірних правовідносинах застосування Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідає вимогам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та не суперечить йому.

Крім того, на підставі ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Так, базу нарахування єдиного внеску визначає стаття 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Аналіз вказаних положень Закону свідчить про те, що, дійсно, базою для визначення суми єдиного соціального внеску, що підлягає нарахуванню та сплаті, є отриманий від підприємницької діяльності дохід. Разом з тим, незалежно від розміру отриманого такого доходу, у тому числі і його відсутність, платник зобов`язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску. У свою чергу, підстав звільнення позивача від сплати єдиного внеску судом не встановлено, доказів цього суду не надано.

Що стосується зауважень позивача про порушення контролюючим органом строків надіслання рішення про результати розгляду скарги, суд зазначає, що вимога про сплату боргу фіксує наявність заборгованості та необхідність її сплати, а надіслання рішення про результати розгляду скарги з порушенням встановленого строку не спростовує наявність заборгованості, не зменшує та не скасовує недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка була нарахована правомірно.

Таким чином, дії відповідача щодо донарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 21030,90 грн. є правомірними, відповідно, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є обгрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства, тому суд не вбачає підстав для її скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у повній відповідності з нормами чинного законодавства, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Білоноженко М.А.