Постановление суда № 116289948, 15.01.2024, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1251/23

2/368/518/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Токовенко Н.О.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького Відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної Казначейської служби України, - про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

09.09.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кагарлицького Відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної Казначейської служби України, - про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, в прохальній частині якої позивач просив суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду та задоволити її.

2. Стягнути з Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки від втрати арештованого майна, що складаються з вартості автомобіля марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, в сумі 85 555,00 (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень, та заподіяні державним виконавцем під час виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 по виконанню виконавчого листа № 2-967 від 18.03.2011 року;

3. Стягнути з Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень;

4. Стягнення коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 проводити шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України ;

5. Судові повістки направляти за номером телефону НОМЕР_2 .

Позовні вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач в мотивувальній її частині обгрунтовував наступними обставинами справи та нормами права:

- 20 жовтня 2010 року Кагарлицьким районним судом Київської області у цивільній справі № 2-967/2010 року за позовом ТОВ «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було ухвалено рішення, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агентство по збору боргів» було стягнуто заборгованість в сумі 71 975,75 гривень.

На підставі даного рішення, Кагарлицьким районним судом Київської області 18.03.2011 року було видано виконавчий лист № 2-967 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агентство по збору боргів» заборгованості в сумі 71 975,75 гривень, і 15.04.2011 року старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження.

04.04.2012 року державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження було винесено Постанову про розшук майна боржника і оголошено в розшук майно: автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_3 , що належав Позивачу.

Відповідно до Акту опису і арешту майна від 04.09.2012 року державним виконавцем ВДВС Кагарлицького районного управління юстиції було описано та вилучено майно Позивача, яке складалося з автомобіля марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , та передано вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ПП «Нива - В.Ш.» .

Відповідно до Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2019 року виконавчий лист № 2-967, виданий 18.03.2011 року, було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

1 8.08.2022 року на адресу Кагарлицького відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було направлено заяву про розшук та повернення майна, в якій Позивач просив Відповідача розшукати та повернути його майно, а саме автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який відповідно до Акту опису арешту майна було вилучено у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 по виконанню виконавчого листа № 2-967 від 18.03.2011 року.

Проте, листом вих. № 17901 від 14.12.2022 року Відповідач - Кагарлицький відділ ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), повідомив Позивача, про те, що арештований та вилучений з метою подальшої реалізації автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , було передано на відповідальне зберігання ПП «Нива-В.Ш.» за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1, і за результатами перевірки згідно з актом державного виконавця від 20.01.2015 року, автомобіль на майданчику зберігання транспортного засобів за адресою не виявлено, у зв`язку з чим за фактом крадіжок та незаконним заволодінням транспортними засобами за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1 Голосіївським УП ГУ НП у м. Києві було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010004102.

Таким чином, місцезнаходження арештованого, вилученого та переданого на зберігання автомобіля марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , не встановлено.

З огляду на вищенаведене, після арешту, вилучення та передачі на зберігання автомобіля марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , заходів щодо збереження арештованого майна ДВС вжито не було.

Отже, протиправна бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, яка полягає у невжитті заходів щодо збереження описаного та арештованого майна, а саме: автомобіля марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, належного позивачу, призвело до втрати зазначеного майна та спричинило позивачу матеріальні збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вартість автомобіля марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, на момент його придбання (січень 2008 року) становила 85 555,00 гривень.

Отже, розмір заподіяних Позивачу матеріальних збитків становить 85 555,00 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи

Застосовуючи статті 1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, необхідною підставою для відшкодування такої шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Вважав, що протиправна бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, яка полягає у невжитті заходів щодо збереження описаного та арештованого майна, а саме: автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 , належного позивачу, окрім втрати зазначеного майна спричинила позивачу також моральну шкоду.

Ситуація, яка пов`язана із втратою автомобіля внаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби є психотравмуючою для Позивача, та має суттєвий психотравмуючий вплив на його особистість, що спричинило погіршення стану психічного здоров`я Позивача і йому заподіяна моральна шкода з психологічної точки зору.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на це, спричинена моральна шкода Позивачу безмежна і є такою, яка не може бути виражена в грошовому еквіваленті, але все ж, виходячи з розумності та справедливості, об`єктивності та виваженості, Позивач вважає що її грошовий еквівалент повинен бути не меншим як 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень, і які повинні бути стягнуті з Відповідача на користь Позивача.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З аналізу позовних вимог, між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, які врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України.

Так як предметом позову є матеріальні збитки, Позивачем обрано спосіб захисту, який відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 ЦК України,

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігану. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставіЗакону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Здійснивши аналіз указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та органи Державного казначейства України.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення).

В силу пункту 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держ казначейством з відповідного казначейського рахунку.

За подання позовної заяви, передбачена сплата судового збору, проте Позивач, є інвалідом II групи, та має право на пільги, встановлені законодавством України, а тому Позивач звільнений від сплати судового збору.

Іншого позову до відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав подано не було.

З огляду на вищенаведене, керуючись Конституцією України, вимогами Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 15, 16, 19, 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 12,13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, - позивач просив суд винести рішення, на підставі якого задовольнити позовні вимоги, викладені в прохзальній частині позовної заяви.

06.09.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1251/23, провадження № 2/368/518/24.

19.09.2023 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято рішення про проведення слухання справи в загальному провадженні, призначено справу до підготовчого судового розгляду на 12 год. 00 хв. 17.10.2023 року.

05.10.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив відповідача, - Кагарлицького Відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), в прохальній частині якого відповідач просив суд:

1. В задоволенні позовної заяви про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити повністю;

2. Засвідчені копію ухвали, винесену за результатами розгляду справи, - надіслати до на адресу відповідача.

Свій письмовий відзив відповідач обгрунтовує наступними обставинами справи та нормми права:

- ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Кагарлицького районного суду Київської області з позовною заявою про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Відповідно до позовної заяви Позивач просить суд:

1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду та задоволити її.

2. Стягнути з Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.. Київ) на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки від втрати арештованого майна, що складаються з вартості автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, в сумі 85555 грн. 00 коп., та заподіяні державним виконавцем під час виконання виконавчою провадження ВП № НОМЕР_6 нанню виконавчого листа № 2-96,7 від 18.03.2011 року;

3. Стягнути з Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 шкоду 30000 грн. 00 коп.;

4. Стягнення шкоди з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 проводити шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України;

5. Судові повістки направляти за номером телефону НОМЕР_4 .

Згідно з інформацією, що містить Автоматизована система виконавчого провадження, на виконанні у відділі періодом з 15.04.2011 по 30.03.2019 року Кагарлицького районного суду Київської області перебував виконавчий лист № 0192-967/2010 від 18.03.2011 року Кагарлицького

Районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агентство по збору боргів» заборгованості в розмірі 71975 грн. 75 коп. ВП/ВД архів № НОМЕР_6.

15.04.2011 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника.

18.04.2011 внесено записи про песстракію обтяження № 11084070 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів неоухомого майна та № 11084090 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

04.04.2012 на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент вчинення виконавчих дій) було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить боржнику.

Рішення суду - виконано не було, тому 04.09.2012 року за адресою: м. Кагарлик, провул. Серпневий, 8, - державним виконавцем було проведено опис та арешт автомобіля SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 , який передано на відповідальне рігання тергівельній організації ПП «НИВА - В.Ш.» за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1, яка відповідно до п. 2.2 Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції 15.07.90 № 42/5 (діючого на момент вчинення виконавчих дій), - здійснювала реалізацію майна шляхом проведення аукціону.

В ході примусового виконання рішення, державному виконавцю стало відомо, що на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів за адресою м. Київ, вул. Нова, 1, - був здійснений розбійний напал невідомими обами.

Тому, на підставі п. 4 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження», на адресу ВДВСУ Голосіївського РУЮ у м. Києві було надіслано постанову дорууєння про проведення перевірки наявності описаного майна за місцем його зберігання. Згідно з актом державного виконавця, -автомобіль на майданчику зберігання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1, - не виявлено.

11.12.2014 та 04.08.2015 на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент вчинення виконавчих дій) були винесені постанови про розшук майна боржника, а саме: автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 , яку надіслано до Управління превентивної діяльності ГУ НП у Київській області для виконання, та сторонам, - до відома.

17.06.2016, 30.01.2018 на адресу Голосіївського управління поліції ГУ НП країни у місті Києві надіслано запити про зареєстровані факти крадіжок чи зникнень трансповтних засобів на майданчику зберіганий за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1, в тому числі і транспортгого засобу SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 .

03.05.2018 року надійшла відповідь начальника Голосіївського управління поліції ГУ НП України в місті Києві про те, що за № 12014100010004102 до Єдиниого реєстру досудлових розслідувань були внесені відомості про факти крадіжок та незаконні заволодіння транспортними засобами за адресою: АДРЕСА_1 .

30.03.2019 на підставі п.7 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» було ваинесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану.

Вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 3 п. 5 ст. ст 11 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на йно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент вчинення виконавчих дій) про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в вазі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент вчинення виконавчих дій):

1. Майно, на яке накладено .арешт., за винятком майна., зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, - передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в актиі опису.

Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а у в разі, якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

2. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

3. У разі, якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

4. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.

5. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, - тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до Іструкції про проведення виконавчих дій № 865/4 від 15.12.1999 р., (діючої на момент вчинення дій) Акт опису решту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший, - залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

Згідно копії акту опису й арешту майна (доданого до позовної заяви) від 04.09.2012 року, - матеріальну, та кримінальну відповідальність за зберігання описаного майна несе зберігач, - тобто ПП «НИВА-В.Ш.», тому державний Виконавець не несе відповідальності за зберігання описаного майна, а лише вчиняє виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три поки з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що 30.03.2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-967 від 18.03.2011 року Кагарлицького районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агентство по збору боргів» боргу в сумі 71975 грн. 75 коп. завершене та знищене 13.01.2023 року, - у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 згідно Акту № 1 про вилучення виконавчих проваджень для знищення, вважає, що боржник пропустив термін подачі позовної заяви, оскільки був повідомлений про всі дії, що вчинялися державним виконавцем у процесі примусового виконання рішення.

За період перебування на виконанні виконавчого провадження, боржником добровільно не вчинялись дії для виконання рішення суду, заборгованість на користь стягувача та виконавчий збір в рамках вимщезазначеного виконавчого провадження - не сплачено.

Оскільки, всі виконавчі дії відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а виконавче провадження завершене та на виконанні у відділі не перебуває, керуючись ст.ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», та ст. 178 КПК України, - представник відповідача просить відовити в задоволенні позову в повному обсязі.

10.10.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача, - Державної Казначейської служби України, в прохальній частині якої відповідач просив суд винести рішення, на підставі якого:

1. Розглянути справу № 368/1251/23 без участі представника Державної казначейської служби.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог Позивачу у повному обсязі.

Вимоги, викладені у прохальній частині відзиву, відповідач в мотивувальній частині відзвиву обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- Державна казначейська служба України розглянула позовну заяву ОСОБА_2 (далі - Позивач) до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі-Відповідач1), Державної казначейської служби України (далі-Відповідач 2) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди та заперечує проти її вимог, доводів у повному обсязі, вважає їх незаконними, необгрунтованими з наступних підстав.

Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Згідно з чинним законодавством відповідач має право подавати докази, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань та доводів інших учасників процесу. Також відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідач2, якого залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення п правильного вирішення справи.

Зазначаємо, що Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 № 12 - рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує наступне.

«Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями.

Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні».

Відповідач 2 діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення, Відповідач2 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавців України, а також дорученнями Президента України і Міністра фінансів України.

Згідно з Положенням, Відповідачі забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланк, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Тобто, Відповідач 3 виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 ЦК України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

Так, згідно з частиною 2 статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Таким чином, Відповідач 2 жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдав (до того ж сам позивач не вказує на Відповідача 2 як на порушника своїх прав).

Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Відповідач2 не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.

Також звертаємо увагу суду на те, що за результатами розгляду справи № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, процесуальний закон не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відпові нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 по справі № 635/6172/17 (п.95) викладено наступну позицію:

- «Велика Палата Верховного Суду нагадує, що залучення або незалучення до участі у спорах з державою Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є Держава Україна, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Тому у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсацій), немає необхідності визначати відповідачем Державну казначейську службу України або її територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.»

Вищезазначене узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду бід 27.11.2019 по справі 242/4741/16-ц (п.44) та від 25.03.2020 по справі №641/8857г\ п (п.64).

У справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади їх посадовою або службовою особою, держава бере участь як відповідач через орган, діями якого заподіяно шкоду.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, викладеному в постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Щодо вимог Позивача про відшкодування матеріальної шкоди пояснюємо наступне:

У прохальній частині позовної заяви, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 85555,00 грн.

Загальна підстава відповідальності за завдану майнову шкоду передбачена нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до частини 1 якої майнова шкода, завдавдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Авгони Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ніими.

Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Наявність такої умови цивільно-правоьої відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно- правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Також варто зазначити, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов' язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихосб інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв' язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Крім того, згідно із загальними нормами цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної та матеріальної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

З матеріалів справи відомо, що 20.10.2010 Кагарлицьким районним судом Київської області у цивільній справі № 2-967/2010 за позовом ТОВ « Агентство по збору боргів» до Позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, було ухвалено рішення, згідно якого, з Позивача на користь ТОВ «Агентство по збору боргів» було стягнуто заборгованість в сумі 71 975,75грн.

На підставі вищевказаного рішення, Кагарлицьким районним судом Київської області 18.01.2011 було видано виконавчий лист № 2-967 про стягнення з Позивача на користь TOB « Агентство по збору боргів» заборгованості в сумі 71 975,75грн., згідно якого, 15.04.2011 Відповідачем 1 відкрито виконавче провадження.

04.04.2012 Відповідачемі було винесено постанову про розшук майна Позивача та оголошено у розшук автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , який належав Позивачу.

Відповідно до Акту опису та арешту майна від 04.09.2012 Відповідачем було описано та вилучено майно Позивача, а саме автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , який було передано на відповідальне зберігання ПП «Нива-В.Ш.».

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа від 30.03.2019 виконавчий лист № 2-967 виданий 18.03.2011, було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

18.08.2022 Позивачем на адресу Відповідача було направлено заяву про розшук та повернення майна, в якій Позивач просив Відповідача розшукати та повернути майно, а саме автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який відповідно до Акту опису арешту майна було вилучено у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 по виконанню виконавчого листа № 2-967 від 18.03.2011.

Відповідачі листом № 17901 від 14.12.2022 Позивача про те, що арештований та вилучений автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, - було передано на відповідальне зберігання ПП «Нива-В.Ш.».

За результатами перевірки з актом Відповідачаї від 20.01.2015, автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику зберігання транспортних засобів адресою не виявлено, у зв`язку з чим за фактом крадіжки Голосіївським ВП ГУ НП у м.Києві було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014100010004102.

Оскільки, автомобіль марки SAMAND LX д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, не був знайдений на протязі одного року з дня оголошення його у розшук, 30.03.2019 Відповідачем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Хоч Відповідач 2 не був учасником даних правовідносин і не може надати жодні докази щоб підтвердили чи спростували нанесення шкоди Позивачу, проте як вбачається з наявних у матеріалах справи вилучене майно було передане на відповідальне зберігання ПП «Нива-В.Ш.».

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 950 ЦК України встановлено відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Отже, до вимог чинного законодавства Відповідач2 не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів, приватних підприємств.

Позивач у свої позовній заяві зазначив, що «вартість автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, на момент придбання (січень 2008 року) становила 85555,00 гривень. Отже, розмір заподіяної Позивачу матеріальних збитків становить 85555,00 гривень.»

Відповідач звертає увагу на те. що Позивач не надав жодних підтверджень про те, що автомобіль SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 . був придбаний ним за 85 555.00грн.

З матеріалів справи відомо, що Позивач придбав автомобіль марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 у січні 2008 року, а вилучений вищевказаний автомобіль був у нього у вересні 2012 року.

Відповідно Акту опису та арешту майна від 04.09.2012, у автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 були виявлені пошкодження лакофарбового покриття.

Також, з протоколу контролю ДТЗ №000030 відомо, що станом на 05.01.2010 пробіг автомобіля марки SAMAND LX, д.н.з. НОМЕР_1 становив 30000 кілометрів.

Варто зазначити, що автомобіль, який знаходився в експлуатації 4 роки, має пробіг не менш як 30000 кілометрів та пошкодження лакофарбового покриття, - ніяк не може коштувати ту саму ціну як і новий автомобіль.

Щодо вимог Позивача про відшкодування моральної шкоди пояснюємо наступне.

У прохальній частині позовної заяви, Позивач просить стягнути з Відповідача його користь моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Згідно ст.1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.п. 9, 10, 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного.'мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб, незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. При розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.

Відповідач 2 вважає, що Позивачем в своїх обгрунтуваннях та доводах, що наведені в позовній заяві, щодо відшкодування моральної шкоди, не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенню стану здоров`я та його причино наслідковий зв`язок.

Таким чином, вимоги Позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Позивач не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні с.тя- 1166, 1167, 1173 ЦК України.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січчя 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61 -22337св19).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.п 9, 10, 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова), яким встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктом 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Проте, виходячи зі змісту позовної заяви, відсутні відомості щодо заподіяння позивачеві страждання (фізичні, душевні або психічні),у визначеному судом розмірі, та не зазначено, у чому конкретно вони полягали, а також характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Відповідач 2 звертає увагу Шановного суду, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо стану здоров`я позивача, чи зазнавав він вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен Позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином Позивачем в своїх обгрунтуваннях та доводах, що були наведені в позовній заяві, щодо відшкодування моральної шкоди, не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенню стану здоров`я та його причино наслідковий зв`язок.

Відповідач 2 вважає, що Позивачем не доведений розмір заподіяної шкоди, крім того, - відсутній причинний зв`язок між заподіяною позивачу шкодою та бездіяльністю органу досудового розслідування, оскільки шкода заподіяна внаслідок вчинення злочину, а не внаслідок допущеної органом досудового розслідування під час розслідування цього злочину бездіяльності.

Відтак, крім власних тверджень щодо матеріальної шкоди та спричинення вказаним сильних душевних страждань, Позивачем не надано будь-яких передбачених ЦПК України доказів заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не мають свого підтвердження, а тому не підлягають задоволенню та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 43, 48, 49, 178 ЦПК України, просить суд:

- винести судове рішення, на підставі якого відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

17.10.2023 року проведення підготовчого судового засідання відкладене на 10 год. 00 хв. 17.11.2023 року, - в зв`язку з клопотанням представника позивача.

17.10.2023 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 15.01.2024 року в зв`язку з неявкою сторін.

В підготовче судове засівдання, яке відбулося 15.01.2024 року, позивач ОСОБА_1 , та його представник, - адвокат Лисюк О.В., - не з`явилися, проте, на адресу суду надійшла письмова заява - клопотання представника позивача ОСОБА_1 , - адвоката Лисюк О.В. в якій вона просить суд винести судове рішення в даній справі у виді ухвали, на підставі якої - закрити провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди, - в зв`язку з смертю позивача ОСОБА_1 , а в частині відшкодування матеріальної шкоди, - зупинити провадження до вступу в справу правонаступників.

До клопотання про закриття провадження у справі представник позивача додала копію свідоцтво про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , яке видане 15 листопада 2023 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець село Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянин України, - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років, про що 15 листопада 2023 року складено відповідний актовий запис за № 603.

Місце смерті - місто Кагарлик Обухівського району Київської області, Україна.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 15.01.2023 року, представник відповідача, - Кагарлицького Відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), - не з`явився, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 15.01.2023 року, представник відповідача, - Державної Казначейської служби України, - не з`явився, хоча, - повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява - клопотання відповідача, в якій він просить суд слухати дану справу ьбез участі його представника, проти позову заперечує в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та в підготовчому судовому засіданні - задоволити клопотання представника позивача про закриття провадження у справі (в частині відшкодування моральної шкоди), та зупинення провадження у справі (в частині відшкодування матеріальної шкодли), - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, - про закриття провадженя, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Обгрунтування судом задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі:

- як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , яке видане 15 листопада 2023 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець село Слобода Кагарлицького району Київської області, громадянин України, - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років, про що 15 листопада 2023 року складено відповідний актовий запис за № 603.

Місце смерті - місто Кагарлик Обухівського району Київської області, Україна.

Факт смерті позивача в даному цивільному провадженні тягне зя собою необхідність для суду проведення наступних процесуально значущих дій, а саме:

- закриття провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди;

- зупинення провадження у справі до вступу у справу правонаступника (правонаступників).

Що стосується закриття провадження в даній справі в частині стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне:

- як вбачається з мотивувальної та прохальної частини позову, - позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, та матеріальну шкоду.

Проте, - як судом зазначено вище, - ОСОБА_1 , - помер, що передбачає закриття провадження у справі, - на підставі положень п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Так, згідно п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі коли настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд зазначає, що стягнення моральної шкоди на користь фізичної особи, - не передбачає правонаступництва в галузі даних правовідносин, - що і є підставою для закриття провадження у справі з підстави, яка передбачена п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та винесення відповідної ухвали на підставі ч. 2 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Що ж стосується зупинення провадження у справі в частині відшкодування матеріальної шкоди, то суд зазначає, наступне:

- як судом зазначалося вище, - згідно п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі коли настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Проте, в частині відшкодування померлому позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди, тобто, - шкоди, заподіяної майну померлого позивача, - правовідносини в даній цивільній справі передбачають правонаступництво, а тому слід застосувати положення ст. 251, 253 ЦПК України.

Отже, згідно п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Згідно ч. 2 ст. 251 ЦПК України з питань, зазначених в ст. 251 ЦПК України, - суд постановляє ухвалу.

Застосування судом положення п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України тягне за собою застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктами 1, 3 частини першої статті 251 ЦПК України, - до залучення до участі в справі правонаступника чи законного представника.

Так як процесуальні питання по даному цивільному провадженні вирішуються у підготовчому судовому засіданні, - суд використовує положення ст. 200 ЦПК України.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, ( в даному випадку - закривається провадження в частині стягнення моральної шкоди).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 2, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, п. 1 ч. 1 ст. 253, п. 7 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259, 260, 263, 268, 272, 273, п.п. 14, 15 ч. 1 ст. 353, ст. 354, ч. 1 ст. 355, п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі № 368/1251/23, за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького Відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної Казначейської служби України, - про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, - в частині стягнення моральної шкоди, - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 ЦПК України, - в зв`язку з смертю позивача ОСОБА_1 .

Провадження у справі № 368/1251/23, за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького Відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної Казначейської служби України, - про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, - в частині стягнення матеріальної шкоди, - зупинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 251, ч. 2 ст. 251 ЦПК України, - до залучення у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_1 , - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена на підставі ч. 3 ст. 255, п.п. 14, 15 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне сокарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно, ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області з моменту проголошення, а учасниками процесу, які не були присутні в залі судового засідання під час проголошення ухвали, - протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: О.В. Закаблук