Решение № 116287481, 09.01.2024, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1388/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до ОСОБА_1

про стягнення 126 912,92грн

Процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 127 312,92грн, з яких: 50 000,00грн прострочених платежів по тілу кредиту та 76 912,92 грн прострочених платежів по процентах.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору про надання кредиту №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020 (електронна форма) в частині повернення грошових коштів.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема, ст.525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 652, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Ухвалою від 24.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.11.2023.

Ухвалою від 23.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 09.01.2024 об 11:00.

07.12.2023 суд отримав від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" інформацію на запит суду, а також банківську виписку по рахунку відповідача (а.с. 58-72).

Представник позивача в судове засідання 09.01.2024 не з`явився.

У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника ТОВ "Бізнес Позика", яка надіслана 07.11.2023 через підсистему "Електронний суд" (а.с. 43).

Відповідач у засідання суду 09.01.2024 не з`явився, про розгляд справи повідомлений завчасно.

За інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" - https://track.ukrposhta.ua/ tracking _UA.html - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 0600235193148 (штрихкодовий ідентифікатор), надіслане за адресою: АДРЕСА_1 , вручено особисто (запис від 11.12.2023), (а.с. 93).

Пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

14.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець / позивач) та Фізичною особою - підприємцем Степанчуком Ярославом Олександровичем (позичальник / відповідач) укладено договір №067568-ЖМ1-001 про надання кредиту (електронна форма) (а.с.17-19), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).

У пункті 1 договору визначено умови кредитування:

- тип кредиту: кредит;

- строк кредиту: 16 тижнів;

- процента ставка: в день 1,37368049, фіксована;

- загальний розмір наданого кредиту: 50 000,00 грн;

- термін дії договору до 04.01.2021;

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 103 040,00 грн.

Відповідно до п. 2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

В пункті 3 договору сторони погодили графік платежів, згідно з яким передбачено 8 обов`язкових платежів по 12 880,00грн, з датою платежу: 28.09.2020, 12.10.2020, 26.10.2020, 09.11.2020, 23.11.2020, 07.12.2020, 21.12.2020, 04.01.2021. Загальний платіж становить 103 040,00 грн, з яких: 50 000,00 грн - основна сума (кредит), 53 040,00 грн - проценти за користування кредитом.

14.09.2020 ТОВ "Бізнес Позика" здійснило переказ коштів на банківський рахунок ФОП Степанчука Ярослава Олександровича 50 0000,00 грн, відповідно до платіжного доручення №20307 з призначенням платежу "перерахування коштів згідно з кредитним договором №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2023" (а.с.22).

Приналежність Степанчуку Ярославу Олександровичу банківського рахунку, на який перераховано 14.09.2020 кошти у сумі 50 000,00 грн, підтверджується інформацією АТ КБ "Приватбанк", яку отримано на запит суду (а.с. 58, 59-72).

Отже, позивач свої договірні зобов`язання виконав, перерахувавши на рахунок відповідача кошти у розмірі 50 000,00грн.

Однак позичальник зобов`язання за договором належним чином не виконав, а лише частково здійснював оплату за кредитним договором №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020 на суму 700,00 грн, які кредитодавець зарахував в рахунок погашення відсотків за користування кредитом (а.с.9-16).

За інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", підприємець не повернув кошти, надані згідно з договором №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору про надання кредиту №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.

За ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).

Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, тому і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

До підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.11.2021 за номером запису 2003050060003036404 внесено відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Степанчука Ярослава Олександровича (а.с.36-37).

Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За приписами ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 зазначеного Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з господарських договорів, укладених з фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з приписами ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п. 91) припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами пункту 1 договору №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020, строк кредиту становить 16 тижнів; термін дії договору до 04.01.2021.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що на виконання умов договору про надання кредиту №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020 ТОВ "Бізнес Позика" платіжним дорученням №20307 від 14.09.2020 здійснило переказ на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі 50 0000,00грн, що підтверджується також інформацією АТ КБ "Приватбанк" про рух коштів (а.с. 22, 72 на звороті).

У матеріалах справи відсутні докази, що позичальник сплатив суму кредиту та плату за користування кредитом у розмірі, визначених у п. 3 договору №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020.

Згідно з поданим розрахунком (а.с.9-16), станом на 04.01.2021 (дата повернення коштів) розмір несплаченого кредиту становив 50 000,00 грн, а розмір прострочених відсотків за користуванням кредитом - 77 312,92 грн.

26.07.2023 позичальник сплатив 400,00грн, які зараховані в рахунок погашення заборгованості відсотків за користування кредитом.

Станом на момент звернення з позовом до суду, розмір несплаченого кредиту становить 50 000,00грн, а розмір прострочених відсотків за користуванням кредитом - 76 912,92грн (77 312,92- 400,00).

У матеріалах справи немає інформації про інший розмір непогашеного кредиту та прострочених відсотків за користуванням кредитом, відповідно до договору про надання кредиту №067568-ЖМ1-001 від 14.09.2020. Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, у судове засідання не з`явився.

Отже, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 000,00грн заборгованості за отриманий кредит та 76 912,92грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом є документально підтвердженими.

Як визначає ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Як встановлено підпунктом 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру оплачується судовим збором в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

ТОВ "Бізнес Позика" надіслало до Господарського суду Житомирської області позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 127 312,92грн в електронному вигляді з використанням підсистеми "Електронний суд", тому розмір судового збору становить 2 147,20грн (2 684,00 х0,8).

До матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій №2535 від 14.07.2023 на суму 214,72грн та №3866 від 09.10.2023 на суму 1 932,48грн (а.с.8).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м.Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; ідентифікаційний код 41084239):

- 50 000,00грн сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 76 912,92 грн сума прострочених платежів за відсотками;

- 2 147,20грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.01.24

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- позивачу через електронний кабінет;

2 - відповідачу ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (рек.з пов)

та на електронну пошту: yaroslavstepanchuk@gmail.com