Решение № 116263013, 10.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 рокуСправа №160/26665/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Вінницької митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2023/000078/2 від 08.08.2023 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 03.07.2023 між ТОВ «АВ метал груп» (покупець) та U.S. Steel Kosice s.r.o. (Словаччина) (продавець) було укладено Контракт №7B7SXC23. З метою митного оформлення товарів (дві позиції), ввезеного згідно з контрактом № 7B7SXC23 від 03.07.2023, декларантом 01.08.2023 подано до Вінницької митниці декларацію № 23UА401050005758U3 та документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД). Митна вартість заявлених до митного оформлення товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Однак, відповідачем не визнано заявлену митну вартість, пояснюючи тим, що надані документи на підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. 08.08.2023 митницею було відмовлено у митному оформленні товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000078/2, а саме: по товару №2, інша позиція товару не викликала зауважень, хоча є тотожною товарною групою. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що відповідачем безпідставно визначено іншу митну вартість імпортованого товару, оскільки до митного оформлення були надано всі документи, які підтверджують складові декларованої митної вартості, надані документи відповідають встановленим законодавством вимогам та не містять жодних неточностей та розбіжностей, або наявні ознаки підробки. Зауваження відповідача щодо різниці вартості товару між експортною декларацією від вартості товару у МД є безпідставними, оскільки декларант жодним чином не впливає на порядок та правила заповнення експортної декларації країни постачальника. Експортна декларація заповнюється відповідно до законодавства країни відправлення. Крім того, посилання у деклараціях постачальника на комерційні документи жодним чином не можуть впливати на визначення ціни поставленого товару. Необґрунтованими є сумніви митного органу щодо транспортних витрат. На вимогу митного органу було надано усі необхідні документи, що підтверджують витрати на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ. Щодо зауважень митного органу до висновку Дніпропетровської ТПП, то такий висновок був наданий як додатковий, не обов`язковий документ, з метою підтвердження об`єктивності та обґрунтованості цін за ввезеним товаром. Позивач вказує, що всі зауваження митного органу формальні, несуттєві та не свідчать про неправильність обрахунку складових митної вартості. А отже, подані документи в повній мірі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості. Крім того, в оспорюваному рішенні відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару з товару, ціна якого була взята за основу. Обставини наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта. За таких обставин, оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

25.10.2023 позивачем усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26665/23; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

13.11.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивачем до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 25.07.2023 №123/X1208101, зовнішньоекономічний договір від 03.07.2023 №7B7SXC23, платіжне доручення в іноземній валюті від 06.07.2023 № 628, від 07.07.2023 № 629, від 10.07.2023 № 630, копію декларацію країни відправлення від 28.07.2023 № 23SK5653EX32001401. За результатом виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, а саме: вартість товару зазначена у експортній декларації №23SK5653EX32001401 від 28.07.2023 товар №2 (21781,00 USD) відмінна від вартості товару у МД (21780,8700 USD), вага брутто гр. 35 товару №2 становить 32396 кг., вага брутто даного товару в експортній МД становить 32160 кг. У зв`язку із цим, виникли підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару відповідно до статті VII ГАТТ. За викладених обставин, були наявні підстави для витребування додаткових документів. Однак, надані з повідомленням декларантом платіжне доручення від 02.08.2023 №667, виписка з бухгалтерської документації від 07.08.2023 №07/08/02, висновок Дніпропетровської ТПП від 01.08.2023 №ГО-800, цінова інформацію з мережі інтернет про вартість сировини (сталь) LME від 01.08.2023, біржові котировки Platts від 04.08.2023 не усунули виявлених розбіжностей, а тому рішення про коригування є правомірним. Відповідачем також зазначено, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару № 2 є оформлена МД від 19.06.2023 № 110110/2023/004446, за якою було випущено у вільний обіг аналогічний товар того самого виробника « 1.Прокат плоский з вуглецевої сталі завширшки більше 600 мм, гарячекатаний, неплакований, без гальванічного чи іншого покриття у листах, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування, для загального використання (цивільне будівництво), завтовшки менш як 3 мм, стандарт EN10025- 2/19, марка сталі S235JR:2,000х1250х2500мм - 15,826тн Виробник: U.S.Steel Kosice,s.r.o., Словаччина. Торгівельна марка: USS. Країна виробництва: Словаччина,SK.», а саме 0,762 Євро за кг. З урахуванням зазначеного, митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості, у зв`язку із чим прийняте рішення про коригування є цілком обґрунтованим. Таким чином, посадові особи митниці під час здійснення контролю митної вартості товару позивача діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповіді на відзив позивачем надано не було.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» зареєстроване 14.04.2009, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 36441934; основний вид діяльності за КВЕД: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами.

03.07.2023 між компанією U.S.Steel Kosice, s.r.o. (Словаччина) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №7B7SXC23 (далі Контракт) (а.с. 83-87) на поставку товару (Поз. 01-04: гарячекатаний сталевий лист; Поз. 05-15: гарячекатаний сталевий лист) розміром, кількістю, вагою, за ціною та характеристикою, визначених в п. І цього Контракту.

Умови поставки партії товару, дата виробництва, транспорт, оформлення документів, які будуть направлені покупцю продавцем, а також місце доставки визначені в розділі II Контракту №7B7SXC23 від 07.03.2023, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього контракту, зокрема визначено оформлення рахунку: нетто.

У розділі III Контракту визначено умови оплати - авансовий платіж. Платежі за товар повинні відповідати узгодженим умовам виставлених рахунків та оплати. Покупець сплачує Продавцю ціну товару у формі авансового платежу на підставі рахунку - проформи, виставленого Продавцем до відвантаження товару. Сума авансового платежу буде врахована в остаточному рахунку-фактурі, виставленому Продавцем. Валютою цього договору є євро.

На виконання умов Контракту та досягнутих сторонами домовленостей компанією U.S.Steel Kosice, s.r.o. були виставлені: рахунок-проформу №920570 від 03.07.2023; рахунок-фактуру №920570 від 03.07.2023; інвойс №123/31220901 від 26.07.2023; інвойс №123/Х1208101 від 25.07.2023; платіжними інструкціями №628 від 06.07.2023, №629 від 07.07.2023, №630 від 10.07.2023 здійснено передплату по Контракту.

В подальшому, компанією Продавцем відповідно до умов Контракту №7B7SXC23 від 03.07.2023 було здійснено поставку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» прокату плоского з вуглецевої сталі.

31.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» подано до Вінницької митниці митну декларацію форми ІМ 40 23UA401050005758U3 для здійснення митного оформлення наступного товару:

1. «прокат плоский з вуглецевої сталі, загально-цивільного призначення, не для військового використання, завширшки 600мм або більше, гарячекатаний, неплакований, без гальванічного чи іншого покриття, у листах, без подальшого оброблення, згідно EN 10051/10, EN 10025-2/19, марки сталі S235JR, розміром 8х1500х6000мм 23,280т., виробник: U.S. Steel Kosice, s.r.o., торгівельна марка: USS, країна виробництва: EU» та

2. «прокат плоский з вуглецевої сталі, загально-цивільного призначення, не для військового використання, завширшки 600мм або більше, гарячекатаний, неплакований, без гальванічного чи іншого покриття, у листах, без подальшого оброблення, згідно EN 10051/10, EN 10025-2/19, марки сталі S235JR, розміром 2,4х1250х2500мм 31,890т., виробник: U.S. Steel Kosice, s.r.o., торгівельна марка: USS, країна виробництва: EU».

У графах 42 МД 23UA401050005758U3 заявлена митна вартість товару 1. визначена у розмірі 15667,440 EU, товару 2. - 21780,8700 EU; вага товару 1. у графах 35,36 визначена Нетто 23280, брутто 23650; вага товару 2. у графах 35,36 визначена Нетто 31890, брутто 32396; умови поставки CРТ UA Вінниця (гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 №23UA401050005758U3 від 31.07.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» від відправника/експортера компанії U.S.Steel Kosice s.r.o. на підставі наступних товаросупровідних документів: рахунок-проформа №920570 від 03.07.2023; рахунок-фактура №920570 від 03.07.2023; інвойс №123/31220901 від 26.07.2023; інвойс №123/Х1208101 від 25.07.2023; зовнішньоекономічний договір від 03.07.2023 №7B7SXC23; платіжне доручення в іноземній валюті від 06.07.2023 №628; платіжне доручення в іноземній валюті від 07.07.2023 №629; платіжне доручення в іноземній валюті від 10.07.2023 №630; декларації країни відправлення від 28.07.2023 №23SK5653EX32001401.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками), митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.

Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого встановлено наступне.

1.вартість товару зазначена у експортній декларації №23SK5653EX32001401 від 28.07.2023 товар №2 (21781,00 USD) відмінна від вартості товару у МД (21780,8700 USD), вага брутто гр. 35 товару №2 становить 32396 кг., вага брутто даного товару в експортній МД становить 32160 кг.

З огляду на викладене та на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту повідомлено вимогу надати такі додаткові документи:

1) договір ( угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором ( угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором ( угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

5) інші документи за бажанням.

На повідомлення митного органу позивачем листом від 08.08.2023 за вих.№ 02 було додатково надано такі документи: платіжне доручення від 02.08.2023 №667, виписку з бухгалтерської документації від 07.08.2023 №07/08/02, висновок Дніпропетровської ТПП від 01.08.2023 №ГО-800, цінову інформацію з мережі інтернет про вартість сировини (сталь) LME від 01.08.2023, біржові котировки Platts від 04.08.2023, а також повідомлено, що товариство надало всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

08.08.2023 у зв`язку із неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000078/2 від 08.08.2023, за яким заявлена митна вартість за МД 23UA401050005758U3 скоригована митним органом за другорядним методом визначення митної вартості та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості згідно з МД від 19.06.2023 №110110/2023/004446, за якою було випущено у вільний обіг аналогічний товар того самого виробника «1.Прокат плоский з вуглецевої сталі завширшки більше 600 мм, гарячекатаний, неплакований, без гальванічного чи іншого покриття у листах, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування, для загального використання (цивільне будівництво), завтовшки менш як 3 мм, стандарт EN 10025-2/19, марка сталі S235JR:2,000х1250х2500мм 15,826 тонн. Ціна за кілограм 0,762 Евро.

В графі 33 зазначеного рішення митний орган навів наступні підстави його прийняття:

1. вартість товару зазначена у експортній декларації №23SK5653EX32001401 від 28.07.2023 товар №2 (21781,00 USD) відмінна від вартості товару у МД (21780,8700 USD), вага брутто гр. 35 товару №2 становить 32396 кг., вага брутто даного товару в експортній МД становить 32160 кг., у зв`язку із чим є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару відповідно до статті VII ГАТТ.

2. не подано документів на підтвердження транспортних витрат.

3. відповідно висновку Дніпропетровської ТПП від 01.08.2023 р. №ГО-800 експертом проаналізовано дані мережі інтернет, однак для порівняння експертом взяті аналоги не того розміру та не того виробника, а також проаналізовано продаж сталі на ринку Китаю. Згідно товаросупровідних документів, наданих декларантом, оцінюваний товар було виготовлено в Європейському союзі, а не в Китаї.

4. цінова інформація з мережі інтернет про вартість сировини (сталь) LME від 01.08.2023 р. надано з ресурсу країни-агресора (metallicheckiy-portal.ru), що є недопустимим в умовах повномасштабної війни. Дану інформацію неможливо ні підтвердити, ні спростувати.

5. у виписці з бухгалтерської документації від 07.08.2023 р. №07/08/02 зазначено інвойс від 14.04.2023 р. №920343, однак в порівняльній таблиці, наданій з бухгалтерською випискою, серед багатьох зазначено оформлення ще минулого року.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

За таких обставин, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 08.08.2023 прийнято рішення №UA401000/2023/000078/2 про коригування митної вартості за МД №23UA401050005758U3 від 31.07.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи митного органу в якості підстави для витребування додаткових документів про те, що вартість товару у експортній декларації №23SK5653EX32001401 від 28.07.2023 товар №2 (21781,00 USD) відмінна від вартості товару у МД (21780,8700 USD), вага брутто гр. 35 товару №2 становить 32396 кг., вага брутто даного товару в експортній МД становить 32160 кг, не враховуються судом з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка оцінюваного товару здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 №7B7SXC23, укладеного між ТОВ «АВ метал груп» (покупець) та компанією U.S. Steel Kosice, s.r.o. (Словаччина) (продавець).

Розділом II Контракту від 03.07.2023 №7B7SXC23 передбачено оформлення інвойсу: нетто.

В інвойсі №123/Х1208101 від 25.07.2023 зазначено вагу товару нетто 31,890т та ціну товару 21780,87Євро (а.с.126). Відповідні дані щодо ціни товару та ваги нетто задекларовані позивачем у МД №23UA401050005758U3 від 31.07.2023.

Аналогічні відомості щодо ваги нетто товару зазначені в експортній декларації 23SK5653ЕХ32001401 (а.с.108), в якій також міститься посилання на інвойс №123/Х1208101. Ціну ж в експортній декларації зазначено із застосуванням заокруглення та вказано 21781,0000Євро.

За таких обставин, виходячи з наданих доказів не вбачається розбіжностей між наданими до митного оформлення документами та задекларованими даними щодо ціни та ваги товару, зауваження митного органу до експортної декларації безпідставні.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у разі сумніву відповідач має можливість перевірити автентичність експортної декларації шляхом направлення запиту до митних органів Словаччини на підставі пункту 8 частини першої статті 336 Митного кодексу України.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження транспортної складової митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до Контракту умови поставки CPT VINNYTSIA згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року.

За правилами Інкотермс 2020 термін СРТ (англ. Carriage Paid То) (... named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

Таким чином, за умовами поставки СРТ витрати на доставку товару покладаються на продавця товару, а не на покупця, та вже включені продавцем до вартості товару.

Згідно з Митним кодексом України до митної вартості товарів включаються витрати на транспортування товару лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

З поданих до митного оформлення документів не вбачається додаткових витрат, зокрема, витрат на транспортування, а відтак витрати на транспортування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 р. у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 р. у справі № 160/8775/18.

За вказаних обставин, вимоги митного органу про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України під час митного оформлення товарів за МД №23UA401050005758U3 від 31.07.2023 цілком безпідставні.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що з повідомлення не вбачається зауважень митного органу до транспортної складової митної вартості оцінюваної партії товару, відповідачем не обґрунтовано зазначення в оскаржуваному рішенні таких зауважень.

При цьому, зауваження відповідача щодо висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 01.08.2023 р. №ГО-800 не враховуються судом, оскільки за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Суд зазначає, що у разі сумніву у відповідному експертному висновку митний орган має право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке право не реалізував, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до положень статті 327 МКУ відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, останній вважав сумнівним.

Щодо виписки з бухгалтерської документації стосовно формування вартості імпортованого товару, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано, з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, зважаючи на те, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мали протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість оскаржуваного рішення не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дату раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціну товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не наведені повні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дати раніше оформлених ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 08.08.2023 № UA401000/2023/000078/2 прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №26/07/23 від 26.07.2023, ордер серії АЕ №1219332 від 26.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2596, протокол № 1 узгодження договірної ціни за Договором надання професійної правничої допомоги № 26/07/23 від 26.07.2023р.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №26/07/23 від 26.07.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Консул» в особі керуючого партнера Чікіньова Дмитра Михайловича та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп», предметом договору є (п.1.1 Договору): Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає доручення, а Виконавець зобов`язується відповідно до доручення замовника надати йому за плату адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) в обсязі і на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 сторонами погоджено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику адвокатських послуг відповідно до умов цього Договору складається акт приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

Згідно з п.2.2 строк надання послуг починається з моменту укладання договору та діє протягом 3 ( трьох) календарних років від дати укладення цього договору.

Пунктом 4.2 визначено, що обсяг фактично наданих послуг та вартість послуг з надання професійної правничої допомоги зазначаються сторонами у Актах приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

Пунктом 4.3 зазначено, що за надані адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) замовник сплачує виконавцю суми протягом п`яти календарних днів з дати підписання Актів приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

26.07.2023 сторонами Договору складено Протокол №1 узгодження договірної ціни, відповідно до якого погодили, що складання процесуальних документів 5000,00грн. за кожну інстанцію за одну судову справу, представлення інтересів замовника у судових засіданнях 1500,00грн. за кожне судове засідання.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, у судових засіданнях адвокат участі не брав. Відповіді на відзив позивачем не надано.

Із погоджених сторонами умовами договору про надання професійної правничої допомоги № 26/07/23 від 26 липня 2023 року слідує, що істотною умовою для проведення розрахунків між сторонами є підписання акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Також основним визначенням факту надання адвокатських послуг відповідно до договору є складання та підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, сторонами договору про надання правової допомоги № 26/07/23 погоджено, що правова допомога вважається наданою лише після складання акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Проте, ані позивачем, ані його представником не було надано до матеріалів справи таких доказів.

Суд звертає увагу, що в силу положень ч.4 ст. 134 КАС України учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Крім цього, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.

Однак, з наданих документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт на виконання умов договору та їх вартості, не наведено вартість юридичних послуг за годину часу.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Враховуючи те, що позивачем в обґрунтування заявленої вартості правової допомоги не було надано жодних доказів на підтвердження фактичного обсягу наданої правової допомоги у справі, не надано опису виконаних робіт, також розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, за певний вид послуги та витрачений час, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шолом - Алейхема, буд. 5) до Вінницької митниці (ЄДРПОУ 43997544, місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000078/2 від 08.08.2023.

Стягнути з Вінницької митниці (ЄДРПОУ 43997544, місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шолом - Алейхема, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

У задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова