Решение № 116237304, 11.01.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29257/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ТОВ АТАМАН І К до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ТОВ АТАМАН І К (далі позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці (далі відповідач), в якій просить:

-визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000696 від 25.04.2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) №23UA500500014007U3 від 25.04.2023 року у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару - капуста свіжа, вагою 14 706 кг (нетто), країна виробництва - Республіка Північна Македонія, постачальник - юридична особа FRUTOPOLIS S.A., країна резидентства - Республіка Греція, контракт, на підставі якого здійснювалася поставка Товару від Постачальника Позивачу № 01/23 від 20.03.2023 року. Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, що були подані. Позивач направив на цю вимогу повторно документи. Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023 рокуроку та картку відмови в прийнятті митної декларації. № UA500500/2023/000696 від 25.04.2023 року, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA500500014007U3 від 25.04.2023 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем подано до суду ухвалу про розгляд справи за участю сторін, яке не підлягає задоволенню, оскільки справа є незначної складності, а розгляд її в письмово провадженні жодним чином не є недопуском до правосуддя. Письмове провадження є однією із форм здійснення правосуддя і сторони наділені такими правами які в повній мірі забезпечують їм можливість належного обґрунтування своїх позицій та надання доказів. Суд також зазначає, що процедура митного оформлення здійснюється без фізичної участі сторін - в електронному вигляді на підставі поданих документів, що виключає будь які "грунтовні пояснення" якими відповідач мотивує своє клопотання.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Уповноваженою особою декларанта ТОВ АТАМАН І К, 24.03.2023 р. до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500014007U3 від 25.04.2023 року у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару, а саме - капуста свіжа, вагою 14 706 кг (нетто), країна виробництва - Республіка Північна Македонія, постачальник - юридична особа FRUTOPOLIS S.A., країна резидентства - Республіка Греція, контракт на підставі якого здійснювалася поставка Товару від Постачальника Позивачу - №01/23 від 20.03.2023 року. Умови поставки FCA MK STRUMIKA.

Одеською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах, у зв`язку з чим Декларанту була скерована вимога про надання документів,

Декларантом до Одеської митниці надіслано лист № 25/04-23 від 25.04.2023 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) № б/н від 19.04.2023 року, лист-калькуляція № б/н від 19.04.2023, копія митної декларації країни відправлення № 23MKXP405000011120 від 19.04.2023 р. (далі Експортна декларація), висновок експерта № 20-21/04-2023 від 21.04.2023 року, лист від постачальника (FRUTOPOLIS S.A.) № 3 від 21.04.2023 року, викладено аргументи щодо безпідставності та необґрунтованості вимоги надати додаткові документи.

25.04.2023 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000696 від 25.04.2023 року.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023 зазначено:

1) відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 7 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 01/23 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.03.2023 №01/23 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем але, в наданий до митного оформлення рахунок-фактурі (інвойс) від 19.04.2023 № INVT 35 не містить визначених контрактом умов оплати за товар.

Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке: « 25.04.2023 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 25.04.2023 № 25/04-23, яким повідомлено що інших документів надано не буде.

В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від 19.04.2023 № 23MKXP405000011120 в переліку документів відсутній рахунок-фактура наданий до митного оформлення і наявне посилання на E-Faturа, яка до митного оформлення не надавалася.

У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від 21.04.2023 № 20- 21/04-2023 зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

У калькуляції не зазначається вартість навантажувально розвантажувальних робіт, тоді як відповідно до п.4.5 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 01/23 такі витрати закладаються Постачальником до ціни товару. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Відповідачем було прийнято Картку відмови, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному: «РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст. 52-55 МКУ. У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023.

Зазначені рішення є предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п.6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Однією з підстав прийняття оскаржуваних рішень відповідач зазначає, що згідно п.7 зовнішньоекономічного договору від 20.03.2023 № 01/23 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Позивач заперечує та зазначає, що відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодування з боку Позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в листі Декларанта, що було проігноровано.

Суд вважає, що митним органом зазначені підстави та вимоги є необґрунтованими, оскільки інших яких-небудь обґрунтувань, окрім посилання на те, що наданих документів недостатньо для усунення сумнівів у задекларованій митній вартості товару не наведено.

Позивач посилається на умови поставки FCA Інкотермс та положення контракту відповідно до яких обов`язок упаковки і маркування товару покладений на Постачальника, які включаються до вартості товару.

Як встановлено судом, постачання товару здійснювалось на умовах FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, згідно яких продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Суд зазначає, що згідно п. 7.2 Контракту №01/23 від 20.03.2023р. обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до умов зазначеного Контракту та приписів ч. 10 ст. 58 МКУ витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали, про що зрозуміло викладено у контракті.

Крім того, відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено про те, що в інвойсі та та контракті, в товаросупровідних документах відсутні дані щодо складових вартості товару, не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд звертає увагу, що ч. 21 ст. 58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Виходячи з положень вказаної статті та змісту оскаржуваного рішення в цій частині митним органом не конкретизовано стосовно яких складових йде мова та яким чином на визначення митної вартості впливає той факт, що ці складові не були згадані в інвойсі та товаросупровідних документах.

Суд погоджується з позицією позивача, що жодним українським або міжнародним нормативно-правовим актом не закріплено форму або вимоги до складання інвойсів в частині того, що в них мають бути окремо відображені складові митної вартості товару. Позивач жодним чином не впливає на форму інвойсів, які складає Постачальник та самостійно вирішує, що в ньому вказувати, відповідно до замовлення Позивача та згідно встановленої форми цього документа. Позивач не може нести відповідальність за не вказівку Постачальником в інвойсі, окрім Контракту, даних щодо складових митної вартості товару і це не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо відсутності в інвойсі умов оплати, як підстави викладеної у п.2 рішення про коригування митної вартості, відповідач посилається на п.3.1 Контракту №01/23 від 20.03.2023р., яким передбачено 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, але такі вимоги не зазначені у інвойсі.

Позивач вказує, що відповідач штучно спотворює фактичні дані задля відмови у визнанні заявленої митної вартості та спотворює зміст та умови Контракту, оскільки викладені в ньому умови є зрозуміли та такими що не підлягають такому тлумаченню як це вчиняє митний орган.

При дослідженні Контракту судом встановлено, що у п. 3.2 прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Таким чином, сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.

Інвойс № INVT 35 від 19.04.2023 року, який був наданий до митного оформлення, містить позначку «Платіж: Кредит» (мовою оригіналу (англійська): «Payment: Credit»).

Суд погоджується з твердженням позивача, що в даному контексті формулювання «кредит», яке зазначено в Інвойсі у якості умови оплати, значить, що Товар було придбано «в борг», тобто на умовах післяплати, яка має бути здійснена в строки, що передбачені Контрактом. Сторони Контракту саме таким чином тлумачать зазначену в Інвойсі умову оплати. До того ж в даному випадку для цілей митного контролю за правильністю визначення митної вартості Товару має значення те, чи був Товар (а точніше Інвойс на поставку Товару) оплачений до подання митної декларації, що тягне за собою необхідність згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ подати до митного оформлення банківські платіжні документи, або ж Товар має бути сплачений вже після здійснення поставки (митного оформлення). Як вбачається з Інвойсу, оплата Товару має бути здійснена вже після його митного оформлення та випуску у вільний обіг, що говорить про неможливість подання банківських платіжних документів до митного оформлення з об`єктивних причин рахунок ще не було сплачено на момент подання митної декларації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення митного органу в цій частині є необґрунтованим, оскільки відповідно до Контракту його сторонами було обрано ту умову оплати Товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 14 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД. До того ж, Позивач не має обов`язку зазначати в інвойсі умови оплати товару.

Щодо ненадання рахунку фактури зазначеного у експортній митній декларації, суд зазначає, що декларант або уповноважена особа не несуть відповідальність за заповнення митної декларації країни відправлення, а тому дані, що зазначені не належним чином, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, що декларується.

Позивач зазначає, що Експортна декларація не містить даних, які б суперечили інформації, яка була задекларована Декларантом. Визначальними для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості є дані щодо чисельних значень. Що стосується чисельних значень, вказаних в Експортній декларації, то вони не суперечать заявленій митній вартості, а навпаки підтверджують її. В Експортній декларації зазначена така статистична вартість товару 8 088,30 євро, в той час як в Інвойсі вказана вартість 8 823,60 євро.

Позивач зазначає, що співпрацює виключно с Постачальником, а виробник товару, який складав Експортну декларацію, є контрагентом Постачальника, тобто в даному ланцюжку поставки Постачальник є посередником, що й спричинило існування різниці вартості товару між Експортною декларацією та Інвойсом. Вказана різниця фактично є винагородою Постачальника за посередництво. Зазначені дані підтверджуються листом постачальника, який надавався до митного оформлення.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і вважає, що позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи, що стосуються товару, в тому числі інвойс. Інших інвойсів на розмитнюваний товар Постачальником оформлено не було, що свідчить про необґрунтованість рішення митного органу.

Що стосується не зазначення постачальником у калькуляції вартості навантажувально-розвантажувальних робіт, суд зазначає, що вартість таких робіт, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки відповідно до Контракту та за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Декларантом з метою визначення митної вартості товару тому, бо вони вже включені до вартості товару.

Відповідно до ч. 10. Ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: …

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд зазначає, що позивачем доведено, що витрати на транспортування, навантаження, розвантаження були включені до ціни товару, а тому висновку митного органу в цій частині є протиправними.

Узагальнюючи вимоги митного органу до декларанта, суд приходить до висновку, що відповідач посилаючись на норми МКУ ставить вимогу про виокремлення у документах наданих разом з митною декларацією вартості товару окремо від витрат на пакування, навантаження, розвантаження, що на думку суду за умов поставки FCA MK STRUMIKA не є обґрунтованим та не передбачено нормами МКУ. Відповідач не обґрунтовує такі вимоги конкретними приписами МКУ, а лише посилається на загальні норми щодо митної вартості, які таких повноважень відповідачу не надають, оскільки ч.10. ст 58 МКУ передбачає умови - "якщо вони не включалися до ціни товару". Тобто, якщо вони включені, а підтвердженням цьому є умови FCA, то відсутня необхідність та право витребовування ціни та витрат на транспортування, пакування окремими рядками.

Аналізуючи всі вищенаведені підстави для прийняття картки відмови та рішення про корегування митної вартості, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано яким чином це впливає на визначення митної вартості, навіть за умови встановлення певних розбіжностей, оскільки самі розбіжності чи неточності в документах поданих до митної декларації повинні бути у причинному зв`язку з можливістю визначити митну вартість. А тому самих посилань на неточності та розбіжності недостатньо для прийняття оскаржуваних рішень.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів.

Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу позивачем зазначено, що відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ АТАМАН І К до Одеської митниці задовольнити повністю.

Визнати противоправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000332/2 від 25.04.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000696 від 25.04.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ АТАМАН І К (ЄДРПОУ 41277430, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) судовий збір у сумі 2 147,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.