Постановление суда № 116226334, 03.01.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9295/23 1-кп/335/413/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні питання про затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2023 за №12023082060001347, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.09.2023 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Ухвалою судді від 28.09.2023 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Під час проведення підготовчого судового провадження, між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , 01.12.2023 укладено угоду про визнання винуватості, яку передано суду для вирішення питання про її затвердження.

Прокурори, які приймали участь у судовому засіданні, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у підготовчому судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості від 01.12.2023, яка укладена із обвинуваченим, та призначити ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 також просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд, заслухавши учасників судового провадження щодо можливості затвердження вказаної угоди, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та закону, дійшов наступних висновків.

Згідно п. п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

У кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (п.2 ч.1 ст.468 КПК України).

Згідно ізп.1ч.4ст.469КПК Україниугода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Частина 7 статті 474 КПК України визначає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Отже, за нормами процесуального закону, умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. Однак у кримінальних провадженнях про певні кримінальні правопорушення законодавець дозволяє учасникам кримінально-правового конфлікту вирішити його шляхом укладення угоди. Учасники кримінального провадження укладають їх для забезпечення власних інтересів (прокурор з метою процесуальної економії; потерпілий швидкого і повного відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обвинувачений зменшення покарання). Якщо ці інтереси суперечать суспільним інтересам (наприклад, узгоджене сторонами покарання є суттєво заниженим порівняно з тим, що було б призначене обвинуваченому у разі доведення судового розгляду до завершення без укладення угоди), то у затвердженні угоди суд повинен відмовити.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі враховані обставини, визначені у п. 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Такі положення основного закону дублюються і в статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де зазначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов`язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави.

Ухилення від захисту Батьківщини в період воєнного стану під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

У ході надання пояснень з приводу пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_4 зазначав, що дійсно він отримував повістку про необхідність прибуття 11.07.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, але він у призначений день та час не прибув. На питання суду, що стало причиною його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавав пояснення, які свідчать про те, що він не у повній мірі визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а якщо він і визнає свою вину, то у даному випадку відсутнє у нього щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Так, згідно його пояснень, спочатку він зазначав, що не з`явися за повісткою, оскільки вважав, що його повинні забрати із дому, потім зазначив, що він вважає себе непридатним до військової служби, і на той час його батько перебував у лікарні, а тому він не зміг його залишити, при цьому, на питання суду щодо діагнозу який було встановлено лікарями батькові і де він проходив лікування, ОСОБА_4 не зміг надати жодних пояснень.

Крім того, зазначив, що після ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості він не збирається йти до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, яке за класифікацією злочинів, що передбачена ст. 12 КК України, хоча й відносяться до нетяжкого злочину, але спрямоване на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у період дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.

А тому, в умовах воєнного стану, наслідки ухилення від військової служби повинні через покарання досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст.50 КК України.

Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в ч.1 ст.1 КК України, ст.2 КПК України.

Згідно із угодою про визнання винуватості, сторони погодили, що ОСОБА_4 буде призначено покарання за ст. 336 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1 та 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Перевіряючи угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам КПК України та КК України, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд установив, що по-перше, із пояснень обвинуваченого неможливо встановити, що він беззастережно визнає свою вину у вчиненні злочину, в якому його обвинувачують, а по-друге, погоджене сторонами покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, не у повній мірі відповідає вимогам КК України, зокрема, меті покарання, розумному балансу між охоронюваними інтересами держави, суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, а тому, з урахуванням пояснень обвинуваченого та його ставлення до кримінального правопорушення, в якому його обвинувачують, суд доходить до висновку, що умови угоди не відповідають вимогам КПК України та інтересам суспільства.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст.474 КПК України,суд відмовляєу затвердженіугоди,якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

За вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що у затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити з указаних підстав.

Керуючись ст. ст. 314, 315, 474 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, яка укладена 01 грудня 2023 року між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03.01.2024.

Повний текст ухвали виготовлено 08.01.2024.

Суддя ОСОБА_1