Постановление суда № 116222457, 11.01.2024, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11517/23

Провадження № 2-з/727/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Калмикова Ю.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

30 жовтня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» звернулося до суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 36,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Апрінцевою Світланою Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за № 32.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що в ТОВ «Гіпербуд» звернулось до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення). Предметом оспорюваного договору є нежитлове приміщення № 141 за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивований тим, що замовником будівництва об`єкта, який відчужений за договором, є позивач.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 . Зазначене означає, що відповідач може вільно розпоряджатись нежитловим приміщенням, в тому числі відчужувати, здійснювати поділ, змінювати нумерацію приміщення тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Вважає, що існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки (враховуючи строки розгляду цивільних справ) у разі задоволення позову виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача будуть неможливі в зв`язку з тим, що нежитлове приміщення, яке є предметом оспорюваного договору, може бути відчужене відповідачем, поділене, відповідач може змінити його номер.

Вважає, що позов слід забезпечити накладенням арешту на нежитлове приміщення та забороною державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього.

На підставі викладеного просив суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення):

-накладенням арешту на нежитлове приміщення № 141, загальною площею 36.20 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245443773101.

Дослідивши матеріали клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до частини першої статті 157ЦПК України ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Системний аналізнаведених нормдає підставидля висновку,що заходизабезпечення позовуможуть вживатисявиключно увипадках,коли невжиттятаких заходівможе істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення судуабо ефективнийзахист абопоновлення порушенихчи оспорюванихправ абоінтересів позивача,за захистомяких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання щодо можливості забезпечення позову, суд враховує положення абзаців 1, 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, в яких зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п.61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Судув складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід14 червня 2021 року в справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) зроблено висновок, що«законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову».

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, зокрема, обставини імовірності відчуження спірного нежитлового приміщення, суд, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав про задоволення заяви про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GУMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуваннямобставин тапредмету позову,є законнимита обґрунтованими вимоги заяви ТОВ «Гіпербуд»про забезпеченняйого позовушляхом накладення арешту на нежитлове приміщення № 141, загальною площею 36.20 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245443773101 предмет спірного договору, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

У заяві про забезпечення позову ТОВ «Гіпербуд» навело обставини, з якими воно пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .. Зазначене означає, що відповідач може вільно розпоряджатись нежитловим приміщенням, в тому числі відчужувати, здійснювати поділ, змінювати нумерацію приміщення тощо.

Суд погоджується з доводами позивача, що існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки (враховуючи строки розгляду цивільних справ) у разі задоволення позову ефективний захист прав позивача буде неможливий, в зв`язку з тим, що нежитлове приміщення, яке є предметом оспорюваного договору, може бути відчужене відповідачем, поділене, відповідач може змінити його номер тощо.

Отже, задовольняючи заяву ТОВ «Гіпербуд» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення № 141, загальною площею 36.20 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245443773101, суд врахував, що такі заходи мають тимчасовий характер і застосовуються на час розгляду справи. А тому відсутні підстави вважати вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову є порушенням прав відповідача ОСОБА_2 (Ухвала Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2021 року справа №367/5835/21).

Арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

У даному випадку арешт предмету спірного договору є достатнім для забезпечення позову ТОВ «Гіпербуд».

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне для забезпечення позовних вимог позивача заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на нежитлове приміщення № 141, загальною площею 36.20 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245443773101.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 157, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 141, загальною площею 36.20 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245443773101.

Стягувачем в даному випадку є Товариство зобмеженою відповідальністю«Гіпербуд»,місцезнаходження заадресою:29000,м.Хмельницький,Вінницьке шосе,6/2, ЄДРПОУ 37825109, а боржником ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи для відома, а Першому відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю. О. Калмикова