Решение № 116218445, 09.01.2024, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/303/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіМиколайчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

ТОВ «Житомиргаз збут» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в обґрунтування якого зазначив наступне. На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи фактичне використання відповідачем природного газу для побутових потреб за вищевказаною адресою, відповідач здійснив заявочне приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Підтвердженням здійснення приєднання споживача ОСОБА_1 до умов публічного договору на постачання природного газу, на думку позивача, є відкриття особового рахунку НОМЕР_1 на його ім`я, про що зазначено у розрахунку споживання природного газу даного споживача та інформації, наведеної у витягу з особового рахунку (фінансовий стан), відкритого на ім`я ОСОБА_1 . Отже, позивач вважає, що правовідносини між сторонами врегульовані шляхом укладання типового публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам природного газу. Однак, всупереч вимог Правил постачання природного газу, затвердженихпостановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугвід 30.09.2015року №2496 та ст.ст. 901, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України споживач ОСОБА_1 здійснював оплату спожитого газу несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Житомиргаз збут» за період з 01.05.2019 по 10.03.2023 в сумі 25135, 83 грн., також позивачем були нараховані інфляційні витрати в сумі 1201, 96 та 3% річних в сумі 567, 96 грн., які позивач просив стягнути на його користь з відповідача, а також сплачений ним судовий збір в сумі 2684 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 05.04.2023 у вказаній цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання.

07.07.2023 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що до 30.04.2022 постачальником природного газу для побутових споживачів був ТОВ «Житомиргаз збут». Оплата за природний газ проводилася ним відповідно до показників лічильника. Ніяких претензій ТОВ «Житомиргаззбут» до березня 2023 не виставляло. Постачання природного газу не припинялося. Згідно роздруківки з рахунку фінансового стану споживача за березень 2022 в графі обсяг зазначено 3302,40 м.куб в графі нараховано 26 386, 18 грн. Зазначив, що в березні 2022 він не міг спожити 3302 м.куб. природного газу, оскільки в будинку де він проживає не встановлено обладнання, яке б мало можливість використати 3302 м.куб. природного газу за один місяць, а саме 100 м.куб. природного газу на добу, тому обсяг використаного природного газу - 3302,40 м.куб. та нараховані кошти у сумі 26386,18 грн. є безпідставними. Тобто позивач фактично завищив показники обсягу використаного природного газу. Зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив відмовити в їх задоволенні.

17.07.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що ТОВ «Житомиргаз збут» як постачальник природного газу здійснює нарахування виключно за даними оператора ГРМ (АТ «Житомиргаз»), а відтак проведення будь-яких перерахунків за поставлений природній газ можливе лише після корегування оператором ГРМ даних про об`єми розподіленого природного газу. Зазначили також, що відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 4981 грн. (13.05.2023 3000 грн., 06.06.2023 1981 грн.) та з врахуванням сум оплат заборгованість становить 20154, 83 грн. Просили стягнути заборгованість у сумі 20154, 83 грн., інфляційні витрати та 3% річних у сумах зазначених у позові, а також судовий збір у розмірі 2684 грн.

В судовому засіданні 09.11.2023 представник позивача позов підтримав на суму заборгованості, вказану у відповіді на відзив. Вказала, що показники споживання газу на час виникнення боргу передавалися до ТОВ «Житомиргаз збут» виключно оператором ГРМ, вказані показники обробляються автоматично, їх правдивість під сумнів не ставилась, тому на їх підставі заборгованість і була нарахована. Щодо доводів представника відповідача про інший розмір богу, зазначений в застосунку на мобільному телефоні відповідача, то вказана інформація жодним чином не спростовує розрахунку позивача, так як надана відповідачу стороннім банківським застосунком.

Представник позивача ТОВ «Житомиргаз збут» в судове засідання 09.01.2023 не з`явилася, наддала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в обсязі зазначеному у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2023 проти позову заперечив. Підтвердив фактичну часткову сплату боргу влітку 2023 року, однак вказав, що розрахунок боргу в позові не належний, восени 2022 року змінювався постачальник газу, показник не передавались в зв`язку з бойовими діями, приблизно в той час замінювався лічильник газу, які саме показники були при заміні лічильника повідомити не може, вказував на невірний розрахунок позивача, оскільки відомості з мобільного застосунку вказують інший розмір боргу, просив відмовити в позові.

Відповідач та його представник в судове засідання 09.01.2024 не з`явився, його інтереси представляє адвокат Києнко Д.О., який в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підстав положень ст.ст. 211, 223 ЦПК України, суд розглядає справу без участі сторін.

У відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, в межах що мають значення для правильного вирішення справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку проведення нарахувань та оплат ТОВ "Житомиргаз збут" ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та 01.07.2015 на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Розмір боргу станом на 10.03.2023 складає 25135, 83 грн. (а.с. 12).

Згідно роздруківки фінансового стану споживача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 05.2019 по 03.2023 наявна заборгованість в розмірі 25135, 83 грн., з 2019 року по 2023 рік відбувалася часткова сплата відповідачем коштів (а.с. 13-14).

Згідно довідки від 10.03.2023, виданої начальником відділу продажів фізичним особам споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.04.2023 надавалися послуги з постачання природного газу (а.с. 11).

Типовий договір постачання ТОВ «Житомиргаз збут» природного газу побутовим споживачам опублікований в газеті «Житомирщина» від 25.12.2015 № 136 ( а.с. 23-24).

Відповідно до постанови від 21.04.2017 № 527 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Житомиргаз збут» (код ЄДРПОУ 39577504) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України (а.с. 15, 21).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року затверджено Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (а.с. 16-20).

Згідно наданого представником відповідача скриншоту з мобільного за стосунку, станом на 11.05.2023 сума заборгованості за рахунком відповідача становила 16980, 98 грн (а.с.78).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

Частиною 1 ст.4ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст.16ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Пунктом 32 Розділу ІІІ Правил № 2496 передбачено, що побутовий споживач природного газу зобов`язаний: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.

Згідно розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затвердженихпостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 Цивільного Кодексу Українишляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб - сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

За умовами Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам підтвердженням приєднання до умов договору є підписана та повернута заява-приєднання, та/або сплачений споживачем рахунок постачальника за поставлений природний газ, та/або фактичне споживання природного газу

За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання,фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

Відносини з постачальником таспоживачем природного газу регулюютьсяЗаконом України «Про ринок природного газу», «Правилами постачання природного газу», затвердженимиПостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496(далі- Правилами), Кодексом ГРС та Типовим договором розподілу природного газу.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах, а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Розділі 4 Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829 (далі - Типовий договір), умови якого згідно п. 1.2 Типового договору розподілу природного газу однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно доЗакону України «Про ринок природного газу»і Кодексу.

Так, відповідно до положень п. 4.4. розділу 4 Типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається одним із способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу, 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.

В розділі 6 Типового договору визначені права Постачальника, де в п.п. 3 пункту 6.2 визначено, що постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог, передбачених цим договором.

Встановлено, що ТОВ «Житомиргаз Збут» як постачальник надавало споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу, а інші послуги, зокрема, облік газу, своєчасне технічне обслуговування газопроводів, газових приладів і пристроїв, лічильників газу та технічні види робіт з підключення, обмеження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій тощо, здійснює Оператор ГРМ - АТ «Житомиргаз», до якого відповідач вимог щодо неправомірності обліку обсягу спожитого газу не заявляв.

ТОВ «Житомиргаз Збут» отримувало дані щодо обсягів споживання побутовими споживачами природного газу від АТ «Житомиргаз», тому позивач як постачальник зобов`язаний здійснювати відповідне визначення вартості вказаного оператором ГРМ об`єму газу та зазначати його в рахунках на оплату.

Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Отже, визначення обсягів спожитого побутовими споживачами природного газу є виключною компетенцією Оператора ГРМ, тоді як ТОВ «Житомиргаз збут» не перевіряє актуалізацію показників газу, а лише на їх підставі вираховує варстіть наданих послуг по постачанню газу.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондує обов`язок, серед інших, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положеньстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Згідно частини першоїстатті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Крім того, положеннямистаті 525 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина другастатті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другоюстатті 625 ЦК України(висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Здійснюючи фактичне споживання природного газу ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Отже, правовідносини між сторонами врегульовані шляхом укладання типового публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам природного газу.

Тобто ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розрахунку споживання природного газу ТОВ «Житомиргаз збут» ОСОБА_1 станом на 10.03.2023 мав заборгованість за спожитий природний газ в сумі 25135, 83 грн., вказаний борг утворився за спожитий у 2019-2023 роках газ, при цьому відповідач сплачував кошти за надані послуги несвоєчасно та не в повному обсязі. Дана інформація підтверджується витягом про фінансовий стан абонента за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 12, 13-14). Даний розрахунок відповідачем не спростований.

З довідки ТОВ «Житомиргаз збут» вбачається, що станом на 30.04.2022 споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 надавались послуги з постачання природного газу (а.с. 11).

Вказані обставини не спростовані відповідачем в ході розгляду справи.

Посилаючись на неправильні дані про обсяг використаного спожитого газу в березні 2022 відповідачем не надано доказів, які б підтверджували його намагання врегулювати розбіжності в частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу, а також доказів оплати за спожитий природний газ в повному обсязі за період, вказаний в позові суду не було наданого доказів у яких саме розмірах відповідач споживав газ в спірний період, коли та які саме показник передавав оператору ГРМ, які показники були при заміні лічильників та чи відбувалася така заміна взагалі тощо.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження незаконних дій ТОВ «Житомиргаз Збут» щодо нарахування йому заборгованості за природний газ у розмірі та порядку, зазначеному в позові, а тому доводи відповідача у цій частині не заслуговують на увагу. Незгода відповідача з показниками, які були передані позивачу оператор ГРМ не є підставою для відмови в позові, оскільки інтереси відповідача могли бути захищені в спорі між ним та оператором ГРМ, проте відомостей про ініціювання відповідного спору в суду немає.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги АТ «Житомиргаз збут» в частині стягнення заборгованості з відповідача за спожитий газ, з урахуванням частково сплачених коштів відповідачем після відкриття провадження, в розмірі 20 154 гривні 83 копійки.

При цьому суд також враховує, що позивач не звертався з заявою про зменшення позовних вимог чи закриття провадження в їх частині.

Крім того, ТОВ «Житомиргаз збут» здійснено нарахування за період з 01.05.2019 по 30.01.2022 інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг за постачання природного газу, а саме: інфляційні втрати в сумі 1201, 96 грн., 3 % річних в сумі 567, 96 грн.

Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин справи суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість, що виникла у зв`язку з порушенням ним зобов`язання за договором постачання природного газу, а саме заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.05.2019 по 10.03.2023 в сумі 20154, 83 грн., інфляційні витрати в сумі 1201, 96 грн., 3% річних в сумі 567, 96 грн., задовольнивши таким чином позовні вимоги ТОВ «Житомиргаз збут» частково.

В іншій частині в позові слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 187, 11 грн. (21 924, 75 грн. * 2 684 грн. / 26 905, 74 грн., де 21 924, 75 грн. сума задоволених судом вимог до стягнення, 2 684 грн. сума сплаченого судового збору, 26 905, 74 грн. сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509,525,526,626,629,639,714 ЦК України, ст. ст.12,13,81,89,141,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 20 154 (двадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 83 копійки, інфляційні витрати в сумі 1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 96 копійок, 3% річних в сумі 567 (п`ятсот шістдесят сім) гривень 96 копійок та судові витрати у розмірі 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 11 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено судом 11 січня 2024 року.

Реквізити сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут», 10003, м.Житомир, майдан Перемоги, 10, ЄДПРОУ 39577504.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя П.В. Миколайчук