Решение № 116209274, 10.01.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/71/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ 35009358) в частині не зняття арештів накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;

- зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти усі арешти, накладені постановами Сихівського відділу державної виконавчої служби у Документ сформований в системі м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 . Вважає не зняття за заявою позивача вказаного арешту протиправною бездіяльністю відповідача. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 03 січня 2024 року відкрито провадження у справі.

Оскільки представник позивача та представник відповідача не прибули в судове засідання хоча належним чином повідомлені, справа розглянута у порядку письмового провадження.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.02.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (в редакції Закону №2903-IV від 22.09.2005; зі змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008) (по епізодах від 29-30.05.2015 року, 17.06.2015) та призначено покарання за вчиненні кримінальні правопорушення у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано за ч.3 ст.289 КК України (в редакції Закону № 2903-IV від 22.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008), (по епізодах від 15- 16.10.2014 року, 27.10.2014 року, 18.11.2014 року, 13.01.2015 року, 3.02.2015 року, 9.02.2015 року, 10.04.2015 року, 29.04.2015 року, 13-14.05.2015 року, 15.05.2015 року, 28-29.05.2015 року), у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.

Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №463/5551/15-к про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 , строк пред`влення виконавчого листа до виконання - до 09.12.2021.

Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, на підставі виконавчого листа № 463/5551/15-к, виданого 15.02.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 , відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 .

Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .

Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, накладено арешт на всі рахунки боржника ОСОБА_1 у в ПАТ КБ "Приват Банк", АТ "Універсал Банк", АТ «Оксі Банк», АТ «ТАСкомбанк", ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», «ПроКредит банк», АТ АКБ «Львів», АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ «КРЕДОБАНК», АТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"КОНКОРД", АТ «ОТП Банк», AT «Ідея банк», АТ «Метабанк», АТБ "Український капітал", АТ"АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ «Укрсиббанк», АТ АБ Радабанк, АТ "БАНК АВАНГАРД".

Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, у зв`язку із відсутністю будь - якого майна у боржника, виконавчий лист № 463/5551/15-к від 15.02.2021 передано у Личаківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за місцем реєстрації боржника.

Постановою Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 17.01.2022 прийнято виконавче провадження НОМЕР_2 до свого провадження.

Згідно акту державного виконавця від 10.06.2022 при виході на територію за адресою реєстрації боржника: м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, 17/81, майна, яке б підлягало опису і арешту належного боржнику на праві власності не виявлено.

Постановою Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13.06.2022 виконавчий документ № 463/5551/15-к від 15.02.2021 повернуто стягувачу без виконання.

17.11.2022 ОСОБА_1 умовно - достроково звільнено від відбуття покарання.

11.04.2023 позивачем сплачено визначений постановою державного виконавця від 03.12.2021 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження згідно платіжної інструкції 9302-2583-0564-0659 про сплату мінімальних витрат виконавчого провадження.

Виконавче провадження НОМЕР_2 завершене, однак арешт накладений державним виконавцем на банківських рахунках Лесіва А.М. відкритих, чи таких які відкриті у ПАТ КБ "Приват Банк", АТ "Універсал Банк", АТ «Оксі Банк», АТ «ТАСкомбанк", ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», «ПроКредит банк», АТ АКБ «Львів», АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ «КРЕДОБАНК», АТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"КОНКОРД", АТ «ОТП Банк», AT «Ідея банк», АТ «Метабанк», АТБ "Український капітал", АТ"АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ «Укрсиббанк», АТ АБ Радабанк, АТ "БАНК АВАНГАРД" після винесення постанови, не знято.

27.12.2023 позивач, через представника, звернувся із письмовою заявою до відповідача про скасування арешту накладеного постановами державного виконавця від 03.12.2021 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 на всі рахунки ОСОБА_1 в ПАТ КБ "Приват Банк", АТ "Універсал Банк", АТ «Оксі Банк», АТ «ТАСкомбанк", ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», «ПроКредит банк», АТ АКБ «Львів», АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ «КРЕДОБАНК», АТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"КОНКОРД", АТ «ОТП Банк», AT «Ідея банк», АТ «Метабанк», АТБ "Український капітал", АТ"АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ «Укрсиббанк», АТ АБ Радабанк, АТ "БАНК АВАНГАРД", а також на нерухоме та рухоме майно позивача.

29.12.2023 відповідачем надано відповідь № 29.12.2023/61261, якою відмовлено у скасуванні арешту з банківських рахунків позивача.

Відповідач повідомив, що у Личаківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №463/5551/15-к, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 . 13.06.2022 керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Керуючись статтями 37, 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з коштів і майна боржника немає.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зі змісту позовних вимог встановлено, що предметом цієї справи є оцінка правомірності бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з майна позивача, накладеного в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року №4651-VI (надалі, також КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 535 КПК України у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, чинний КПК України передбачає можливість виконання судових рішень органами ДВС, однак не встановлює порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

Натомість, частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, з урахуванням того, що в КПК України не передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.01.2020 у справі №823/564/17, від 19.06.2019 у справі № 383/493/18, від 27.03.2019 у справі №586/77/17, від 12.12.2018 у справі № 757/61236/16-ц.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ).

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України.

Згідно з частиною 2 статті 52 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III (далі - КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина 1 статті 59 КК України).

Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV (надалі, також - КВК України) передбачено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 49 КВК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у виконавчому провадженні НОМЕР_2 13.06.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (надалі, також - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частинами 4 та 5 статті 59 Закону №1404, чинного на момент розгляду цієї справи, передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На момент розгляду справи у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 виконавчий документ 13.06.2022 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак не скасованим залишається арешт, накладений у такому виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 09.12.2021.

Доказів поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо незняття арешту накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ 35009358) в частині не зняття арештів накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

3. Зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39; ЄДРПОУ 35009358) зняти арешти, накладені на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) постановами Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.12.2021, у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39; ЄДРПОУ 35009358) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1073,60 (одну тисячу сімдесят три гривні, 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене згідно зі ст. 287 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення у відповідності до ч.1 ст.271 КАС України складений 10.01.2024.

Суддя Коморний О.І.