Решение № 116208962, 10.01.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5912/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у день звільненні зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 45 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із збереженням заробітної плати строком по 14 календарних днів на рік за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції, додаткової доплати до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 за 2020, 2021 та 2022 роки служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 45 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із збереженням заробітної плати строком по 14 календарних днів на рік за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову доплату до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати прані (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та протягом 30 днів з дня його відміни" за 2020, 2021 та 2022 роки служби в поліції.

Позов вмотивовано тим, що Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області безпідставно не нарахувало та не виплатило у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки, додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій та додаткової доплати до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Жука Р.В. від 21.08.2023 відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. (а.с.29-30).

Згідно наданого до суду відзиву на позов(а.с.36-46), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що за приписами до п.8 Розділу III Наказу МВС №260 від 06.04.2016 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, вважає, що грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Крім того, вважає, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім осіб, які мають дітей або дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи) законодавством не передбачена. Також представником відповідача у відзиві зазначено, що пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, в тому числі поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, та, зокрема, Національна поліція. Вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Фінансування проводилось в 2020 році та для виплат за січень та частину лютого 2021 року, кошти використані в повному обсязі. В подальшому кошти на виплату додаткової доплати, за службу в умовах визначених ПКМУ №375 не виділялися.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання посилається на те, що позивач подав позовну заяву до суду 24.07.2023, хоча його з наказом ГУНП в області від 20.06.2023 №314 о/с про звільнення зі служби в поліції було ознайомлено 23.06.2023. Вважає, що у даній категорії справ, строк звернення до суду один місяць. (а.с.82-86)

Згідно розпорядження керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року №128 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ" призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 340/512/23 у зв`язку із відрядженням судді Жука Р.В. до Київського окружного адміністративного суду. (а.с.88)

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу розподілено на суддю Кармазину Т.М. (а.с.89)

Ухвалою судді від 18.10.2023 року адміністративну справу прийнято до розгляду та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.90).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 згідно послужного списку з 14.09.04 розпочав службу в органах внутрішніх справ, а в подальшому в поліції, зокрема на посаді старшого дільничного офіцера сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. (а.с.57-65)

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 20.06.2023 №314о/с позивач на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» був звільнений за власним бажанням зі служби в поліції 23 червня 2023 року з виплатою, грошової компенсації за 19 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік. На день звільнення стаж служби в поліції становить 25 років 06 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні 03 роки 07 місяців 03 дні, усього для призначення пенсії - 29 років 01 місяць 05 днів. (а.с.13, 56, 68).

03 липня 2023 року адвокат від імені позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, яким просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, нарахувати та виплатити додаткову доплату до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, а також надати відповідні розрахунки (а.с.15-17).

У відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано лист від 07.07.2023 року (а.с.18-20), у якому повідомлено, що за час проходження служби в ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану та додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік використав у кількості 32 дні, залишок невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік становить 11 днів. За 2022 використав 13 днів, невикористана частина щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік становить 32 дні. За 2017 рік відпустку не використовував. Відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 20.06.2023 № 314 о/с ОСОБА_1 виплачені кошти за 19 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2023 рік. Грошова компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій, позивачу не передбачена чинним законодавством. Також зазначено, що додаткова доплата до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 є тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, тобто не носить постійний або обов`язковий характер та встановлювалася поліцейським, які виконують функції визначені вказаними вище нормативно-правовими актами (перелік функцій має виключний характер). На виконання вимог пункту 5 ПКМУ № 375 фінансування видатків на виплату додаткової доплати поліцейським за виконання завдань та функцій визначених ПКУМ № 375 здійснювалося за наступними бюджетними програмами: у 2020 році - КПКВ 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та її наслідками»; у 2021 році - КПКВ 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом S/IRS-Co V-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками». Фінансування вказаних програм проводилося в 2020 році та для виплат за січень та частину лютого 2021 року, кошти використані в повному обсязі. В подальшому кошти на виплату додаткової доплати, за службу в умовах визначених ПКМУ № 375 не виділялися.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічних чергових та додаткових відпусток, а також додаткової доплати до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Так, з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 20.06.2023 №314о/с позивача ознайомлено 23.06.2023 року, про що свідчить його особистий підпис та не заперечується відповідачем. (а.с.68)

Отже, за твердженням відповідача, місячний строк звернення до суду у позивача закінчувався 23.07.2023, а до суду останній звернувся 24.07.2023 року. Суд зауважує, що 23.06.2023 - це неділя, вихідний день, а 24.07.2023 - це понеділок, коли позивач й звернувся до суду.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Предметом цього спору є визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні відпусток та додаткової доплати, які входять до складу грошового забезпечення позивача.

Суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, вказані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. При цьому, ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX встановлено такий строк - тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Вказана норма набрала чинності 19.07.2022 року.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Щодо ненарахування та невиплати позивачу у день звільнення зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст.4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 9 -11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.3 розділу І Порядку №2603 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців 1, 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення

З аналізу викладених норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках та має право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання нормами Закону №№580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки особам, які звільняються з поліції за минулі роки, то при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України №504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини.

В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, суд вважає, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованих Верховним Судом в постановах у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 30 листопада 2022 року по справі №640/85/20 (адміністративне провадження № К/9901/33656/20).

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №808/2122/18, оскільки судом застовано останню правову позицію з цього питання. Щодо правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 31.10.2022 у справі №241/2229/20, то остання не є застосовною до даних правовідносин, оскільки стосувалася розгляду цивільної справи та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки особі, яка під час звернення до суду, продовжувала працювати.

Так, відповідач у листі зазначав, що залишок невикористаної щорічної чергової відпустки за 2016 рік становить 11 днів, за 2022 рік - 32 дня, а за 2017 не використовував відпустку взагалі; відпустка відповідно до ст.16-2 Закону № 504/96-ВР не використана за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2023 роки.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано копії наказів про надання ОСОБА_1 відпусток та відкликання з них:

- №153 о/с від 08.07.2016 про надання щорічної чергової відпустки за 2016 рік терміном 43 календарні дні з 07.07 по 18.08.2016 року (а.с.54);

- №188 о/с від 09.08.2016 про відкликання позивача з щорічної чергової відпустки з 08.08.2016. Залишок відпустки за 2016 рік 11 днів (а.с.55);

- №30 о/с від 24.01.2022 про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік терміном 10 календарних днів з 21.02. по 02.03.2023 року (а.с.51);

- №98 о/с від 24.02.2022 про відкликання позивача чергової оплачуваної відпустки з 24.02.2022. Невикористана частина відпустки за 2022 рік 27 календарних днів (а.с.52);

- №416 о/с від 23.09.2022 про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік терміном 10 календарних днів з 03.10. по 12.10.2023 року (а.с.53).

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до ст.78, ч.3 ст.93 Закону №580-VIII, позивач у 2016 році набув право на відпустку 43 календарних днів щорічно, з 2017 року - 44, а з 2018 року - 45.

З огляду на викладене, враховуючи накази про надання відпусток, лист відповідача, суд зазначає, щодо використаних позивачем щорічних чергових відпусток:

за 2016 рік позивачем використано 32 календарних днів чергової відпустки. Отже, за 2016 рік позивачем не використано 11 діб (43-21) чергової відпустки.

за 2017 рік позивачем не використано чергову відпустку. Отже, за 2017 рік позивачем не використано 44 календарних днів чергової відпустки;

за 2022 рік - позивачем використано 13 календарних днів чергової відпустки. Отже, за 2022 рік позивачем не використано 32 дні (45-3-10) чергової відпустки.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області позивачем не використано усі дні щорічної відпустки, право на яку останній отримав під час проходження служби та дні додаткової відпустки, а тому при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки.

Враховуючи те, що при звільненні з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Щодо вимоги про нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами) установлено з 12 березня на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 (в останній редакції) було установлено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Персональний перелік працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, визначається керівником (керівником державної служби) відповідної установи, організації, органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування (пункт 3 Постанови № 342).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29 квітня 2020 року №375 (далі - Постанова №375) на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з підпунктами 2, 4, 5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Відтак, виходячи зі змісту пункту 1 Постанови № 375, додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) встановлюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Така доплата має здійснюватися на підставі рішення (наказу) керівника відповідного підприємства, установи, організації, який видається з урахуванням фактичного часу, відпрацьованого особою у надзвичайних умовах, які дають право на отримання відповідної доплати.

Лише самого факту перебування на посаді, яка передбачає забезпечення життєдіяльності населення та внаслідок виконання обов`язків може обумовлювати безпосередній контакт з населенням, не достатньо для отримання такої доплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі по тексту - Порядок № 485).

Пунктом 2 Порядку № 485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

На виконання пункту 4 Постанови №375 МВС видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національній поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, доплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказів та додатків до них ОСОБА_1 за період березень - грудень 2020 рік та січень-лютий 2021 рік була нарахована та виплачена доплата до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 року №375 (а.с.71-81).

Отже, спростовано доводи позивача за період з березня 2020 року по лютий 2021 року, що йому не було виплачено доплату до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 року №375.

Що стосується періодів з 01.03.2021 року по 31.12.2022 року, суд зазначає наступне.

За вказані періоди ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП в Кіровоградській області та займав посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Абзацом 2 пункту 4 постанови КМУ № 375 від 29.04.2020 встановлено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Крім того, виходячи зі змісту п.1 постанови КМУ №375 від 29.04.2020, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Отже, така доплата має здійснюватися на підставі рішення (наказу) керівника відповідного підприємства, установи, організації, який видається з урахуванням фактичного часу, відпрацьованого особою у надзвичайних умовах, які дають право на отримання відповідної доплати.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутнє рішення (наказ) відповідача, яким встановлюється доплата позивачу відповідно до постанови КМУ №375.

Суд звертає увагу, що вирішальним для визначення права позивача на отримання відповідної доплати є те, чи залучався позивач протягом спірного періоду до виконання таких обов`язків, що дають право на отримання доплати. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем такі обов`язки виконувалися та що ним оскаржувались рішення керівника щодо не включення позивача до переліку осіб, яким здійснюється доплата.

Таким чином, відсутність доказів того, що позивач на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, зокрема, з березня 2021 р. по грудень 2022 року щомісячно забезпечував життєдіяльність населення та внаслідок виконання службових обов`язків мав безпосередній контакт з населенням, та був включений наказами до персонального переліку військовослужбовців, які внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з березня 2021 року по грудень 2022 року.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу доплати до грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінета Міністрів України від 29.04.2020 №375 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування такої виплати не належать до задоволення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн. (а.с.27).

З огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 715,73 грн.

Керуючись ст.ст.139, 245, 246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул.В.Чміленка, 41, ЄДРПОУ 40108709) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день звільненні зі служби в поліції грошової компенсації: за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік; за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 11 календарних днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 44 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, 32 календарних дня щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2023 роки служби в поліції.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 715,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА