Постановление суда № 116208956, 10.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10 січня 2024 року № ЗПП/320/4/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» (далі заявник, ТОВ «ЛВР АЛКО») до подання позовної заяви звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд:

- зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

- заборонити ГУ ДПС у Київській області вчиняти дії щодо виключення з Єдиного реєстру місць зберігання відомостей про місця зберігання алкогольних напоїв Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, за наступними адресами та з наступними характеристиками: складське приміщення у будівлі №3, літ. Р, площею 2000,00 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Промислова, 9; складські приміщення літ. В-1, площею 884,10 кв.м. та складське приміщення літ. Г-1, площею 515,90 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Обухова, 66-а; складське приміщення ангару площею 1125,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, 11; складське приміщення, літ. С, площею 646,00 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Одеса, Миколаївська дорога, 128; складське приміщення, літ.Х-ІІ, площею 900,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул.Смілянська, 168; складські приміщення площею 416,70 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул.Дерев?янка, 26; складське приміщення, літ.А-ІІ, площею 70,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Квіткова, 4; складське приміщення, літ.Б-1-1, площею 131,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Чернігів, вул.Любецька, буд.76; складське приміщення, літ. А-1 площею 507,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 110Е; складське приміщення, літ. В-1, площею 554,90 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул.Горішня Брама, 183; складське приміщення, літ.А-І площею 600,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. Київська, 127; складське приміщення, літ. Є площею 433,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Водопійна, 34/5.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначив, що з метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності (оптова торгівля алкогольними напоями) він у встановленому порядку отримав ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 (реєстраційний №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022), та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту), терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 (реєстраційний №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022, проте розпорядженням ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 вказані ліцензії було анульовано у зв`язку з встановленням факту торгівлі суб`єктом господарювання алкогольними напоями та/або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Водночас, заявник стверджує, що станом на дату звернення до адміністративного суду з цією заявою про забезпечення позову він не отримував будь-який акт перевірки, яким встановлений факт торгівлі ним алкогольними напоями та/або тютюновими виробами без марок акцизного податку, що унеможливлює обізнаність заявника з його змістом, та, як наслідок, обізнаність з підставами прийняття розпорядження №1091-Р від 21.12.2023. Зазначену ж у цьому розпорядженні підставу для анулювання ліцензій (торгівля суб`єктом господарювання алкогольними напоями та/або тютюновими виробами без марок акцизного податку) заявник заперечує.

Заявник зауважує, що прийняття розпорядження №1091-Р від 21.12.2023 призвело до фактичного позбавлення його права на здійснення господарської діяльності у сфері оптової торгівлі алкогольними напоями. При цьому, неможливість здійснення господарської діяльності спричинить не отримання заявником прибутку від здійснення господарської діяльності та, як наслідок, неможливість виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок алкогольних напоїв, нарахування штрафних санкцій за укладеними договорами, дискредитації ділової репутації заявника перед державними установами, діловими партнерами та споживачами продукції заявника.

Заявник стверджує, що він є сумлінним платником податків, сплата яких до державного та місцевого бюджету в 2022 та в 2023 роках склала 5 678 177,36 гривень та 3 273 558,77 гривень, відповідно, а відтак позбавлення його права на здійснення ліцензованих видів господарської діяльності призведе до ненадходження до бюджету податків в значних розмірах.

ТОВ «ЛВР АЛКО» зазначає, що неможливість здійснення господарської діяльності матиме також негативний вплив на права та інтереси штатних працівників підприємства у кількості 56 осіб, оскільки у разі не отримання заявником прибутку від здійснення господарської діяльності заявник не матиме можливості виконання своїх зобов`язань щодо виплати працівникам заробітної плати та буде вимушений скорочувати штат підприємства.

Стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, оскільки чинне законодавство не передбачає процедури поновлення ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями.

Позивач також зазначає, що з метою здійснення господарської діяльності та зберігання оптових партій алкогольних напоїв ним у встановленому чинним законодавством порядку до Єдиного реєстру місць зберігання внесені місця зберігання алкогольних напоїв, однак за змістом статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у разі анулювання ліцензії податковим органом здійснюється виключення місць зберігання з Єдиного реєстру, при цьому зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, є підставою для застосування фінансових санкцій.

За таких обставин, анулювання вищезазначених ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями на підставі розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023, на думку заявника, призведе до застосування по відношенню до нього штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями реалізації ним залишків належних йому алкогольних напоїв в значних сумах, які зберігаються у складських приміщеннях, відомості про які підлягають виключенню з Єдиного реєстру місць зберігання у зв?язку з анулюванням ліцензій.

З урахуванням цього, заявник вважає, що окрім зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 позов також має бути забезпечений шляхом заборони здійснення дій щодо виключення з Єдиного реєстру місць зберігання відомостей про місця зберігання алкогольних напоїв Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 призначено судове засідання по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову на 10.01.2024 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання з`явився представник заявника, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», який підтримав подану заяву у повному обсязі, а також долучив додаткові докази в обґрунтування своєї позиції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, повідомлення контрагентів про нарахування штрафних санкцій у зв`язку з нездійсненням поставки алкогольної продукції, а також наданий контролюючим органом на адвокатський запит акт фактичної перевірки, який не містить жодних доказів вчинення заявником порушення законодавства, яке б могло бути розцінено в якості законної підстави для анулювання ліцензій.

Представник ГУ ДПС у Київській області у судовому засіданні надав витребувані судом докази по справі, а також заперечення проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ЛВР АЛКО». Так, контролюючий орган, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. На думку ГУ ДПС у Київській області, навіть вказані заявником наявні ознаки протиправності оскаржуваного рішення є передчасними й не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. При цьому контролюючий орган послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26.03.2020 року у справі №340/2179/19, від 26 березня 2020 року у справі №340/2179/19.

Також ГУ ДПС у Київській області, з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, стверджує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому.

Контролюючий орган зазначив, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним. Натомість, заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Київській області може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення, що є неприпустимим.

Також Головне управління ДПС у Київській області наголошує на тому, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Відповідач зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб?єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб?єктів господарювання та такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

До того ж, позивач, на переконання контролюючого органу, не вказує на вчинення будь-яких безповоротних дій зі сторони відповідача, за наслідками яких рішенням суду у даній справі було б неможливо захистити порушене право, у той час як судом при винесенні ухвали про забезпечення позову необхідно переконатися в дійсності порушення зі сторони Відповідача будь-яких прав Позивача.

З урахуванням викладеного, ГУ ДПС у Київській області просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову.

Після надання представниками сторін усних пояснень та після дослідження доказів представника заявника подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник ГУ ДПС у Київській області не заперечував проти задоволення цього клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеного, у судовому засіданні 10.01.2024 судом була постановлена усна ухвала про здійснення подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ЛВР АЛКО» є оптова торгівля напоями - код 46.34. Згідно з Національним класифікатором України «Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010» (Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457) код 46.34 включає оптову торгівлю алкогольними напоями (код 46.34.12).

З метою здійснення основного виду діяльності заявником було отримано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 (реєстраційний №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022), та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту), терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 (реєстраційний №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022.

Такі ліцензії було анульовано згідно з розпорядженням ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023, яке ТОВ «ЛВР АЛКО» має намір оскаржити у судовому порядку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до положень статті 15 Закону №481 оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Саме встановлення факту торгівлі заявником алкогольними напоями без марок акцизного податку було вказано у розпорядженні ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 в якості підстави для анулювання ліцензій.

При цьому заявник стверджує, що акт перевірки, який би підтверджував такий факт, ним отриманий не був, у зв`язку з чим до контролюючого органу був направлений адвокатський запит від 01.01.2024 №01/01-2024 з проханням надати документально підтверджену інформацію щодо підстав для прийняття вищевказаного розпорядження.

Судом встановлено, що у відповідь на цей запит ГУ ДПС у Київській області листом від 04.01.2024 №258/6/10-36-09-04 повідомило заявнику про те, що підставою для прийняття розпорядження №1091-Р від 21.12.2023 був встановлений факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку на місткості тари та міцності продукції. При цьому контролюючий орган посилався на акт фактичної перевірки від 19.12.2023 №27911/10-36-09-00-10/42784646, примірник якого був наданий ТОВ «ЛВР АЛКО».

При цьому, зі змісту акта фактичної перевірки від 19.12.2023 №27911/10-36-09-00-10/42784646 вбачається, що ним був зафіксований лише факт порушення заявником п.82.5 ст.82 Податкового кодексу України у вигляді ненадання у повному обсязі документів на запит контролюючого органу, а не факт здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного податку.

У той же час, у судовому засіданні 10.01.2024 представником ГУ ДПС у Київській області був наданий суду примірник іншого акта фактичної перевірки від 19.12.2023 №27913/10-36-09-00-10/42784646, в якому зазначено, що в ході проведення перевірки станом на 12.12.2023 було встановлено зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку та місткості тари та міцності продукції.

Таким чином, за твердженнями контролюючого органу, встановлено, що ТОВ «ЛВР АЛКО» здійснювало оптову торгівлю алкогольними напоями, які марковані марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахування чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку та місткості тари та міцності продукції, чим порушено ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Суд звертає увагу на те, що акти фактичної перевірки від 19.12.2023 №27911/10-36-09-00-10/42784646 та №27913/10-36-09-00-10/42784646 містять відомості про їх складання у присутності представника заявника завідуючої складом Терещенко Катерини Олександрівни, підпис якої відсутній в актах перевірки, однак міститься запис про відмову цієї особи від отримання актів перевірки.

Акти фактичної перевірки від 19.12.2023 №27911/10-36-09-00-10/42784646 та №27913/10-36-09-00-10/42784646 були направлені на адресу заявника 20.12.2023 разом із супровідним листом від 20.12.2023 №58417/6/10-36-09-01-10 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0600071382696), а розпорядження про анулювання ліцензій ТОВ «ЛВР АЛКО» було прийнято на наступний день 21.12.2023.

Суд враховує, що обставини, викладені в актах фактичної перевірки від 19.12.2023 №27911/10-36-09-00-10/42784646 та №27913/10-36-09-00-10/42784646 заявник не визнає, вважає їх спірними, а тому має намір оскаржувати у судовому порядку розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023.

Вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи навіть унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, оскільки оптова торгівля алкогольними напоями є основним видом діяльності заявника, яка можлива лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки.

Надаючи оцінку ступеню й характеру ймовірних наслідків розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 про анулювання ліцензій товариства, суд виходить з того, що до розгляду справи по суті, прийняття рішення про анулювання ліцензій істотно впливає на ведення господарської діяльності заявника, а саме: блокує джерела доходу та виплати працівникам заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким заявник повинен здійснити поставку алкогольних напоїв, за укладеними раніше угодами. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних витрат та перепон у веденні господарської діяльності на майбутнє.

Зокрема, заявником додано до матеріалів справи такі договори поставки, виконання яких залежить від можливості здійснення господарської діяльності у вигляді оптової торгівлі алкогольними напоями:

- договір поставки №P95721 від 01.01.2022, укладений з ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»;

- договір поставки №ТА0644/13 від 01.08.2013, укладений з ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ», права та обов?язки за яким переведені на заявника на підставі Угоди про передачу прав та обов?язків від 01.07.2021;

- договір поставки №68 від 14.06.2021, укладений з ТОВ «ОМЕГА».

Умовами вищезазначених договорів поставки передбачено нарахування штрафних санкцій в значних розмірах у зв?язку з невиконання заявником, як постачальником, замовлень (заявок) на поставку алкогольних напоїв, та компенсацію збитків, завданих не поставкою алкогольних напоїв.

Заявником зазначено, що у зв?язку з прийняттям ГУ ДПС у Київській області розпорядження №1091-Р від 21.12.2023 він був змушений припинити виконання своїх зобов?язань за вищезазначеними договорами поставки, що призвело до невиконання ним заявок (замовлень) на поставку алкогольних напоїв, в тому числі:

- не виконані електронні замовлення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 25.12.2023 №40338903, №92430457, №40338916, №92430733, №40338907, №40338920, №40338908, від 26.12.2023 №92434892, №92435026, №92435296, від 29.12.2023 №92445716, №92445186, №92445427, від 02.01.2024 №92453083, №92453736, від 04.01.2024 №92460922, при цьому передбачений умовами п.7.3 Договору поставки №P95721 від 01.01.2022 штраф за невиконання поставки зазначених в замовленні товарів понад 1 (один) календарний день становить 20% від загальної вартості непоставленого товару;

- не виконані електронні замовлення ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» від 21.12.2023 №31171128, від 28.12.2023 №31172484, у той час як передбачений умовами п.8.3.2 Договору поставки №TA0644/13 від 01.08.2013 штраф за невиконання поставки товарів становить 5% від загальної вартості непоставленого товару, а також в разі не поставки товарів понад 2 (два) календарних днів додатково до вищезазначеного штрафу нараховується пеня в розмірі 0,5% від загальної вартості непоставленого товару за кожний день прострочки поставки (п.8.4. Договору);

- не виконані електронні замовлення ТОВ «ОМЕГА» від 04.01.2024 №361883, №341651, а передбачений умовами п.6.7. Договору поставки №68 від 14.06.2021 штраф за невиконання поставки товарів понад 1 (один) календарний день становить 20% від загальної вартості непоставленого товару.

У судовому засіданні 10.0.12024 представник заявника надав суду додаткові докази на підтвердження факту завдання йому майнових збитків у вигляді вже нарахованих штрафних санкцій за невиконання договірних зобов?язань щодо поставки алкогольних напоїв, зокрема:

- за укладеним з ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» договором поставки №P95721 від 01.01.2022 нараховані штрафні санкції за невиконання електронних замовлень ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 25.12.2023 №40338903, №92430457, №40338916, №92430733, №40338907, №40338920, №40338908, від 26.12.2023 №92434892, №92435026, №92435296, від 29.12.2023 №92445716, №92445186, №92445427, від 02.01.2024 №92453083, №92453736, від 04.01.2024 №92460922 в загальній сумі 1508482,06 гривень, що підтверджується повідомленням про нарахування штрафних санкцій від 09.01.2024 №3506;

- за укладеним з ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» договором поставки №ТА0644/13 від 01.08.2013 нараховані штрафні санкції за невиконання електронних замовлень ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» від 21.12.2023 №31171128, від 28.12.2023 №31172484 в загальній сумі 3580,17 гривень, що підтверджується повідомленням про нарахування штрафних санкцій від 08.01.2024 №7712;

- за укладеним з ТОВ «ОМЕГА» договором поставки №68 від 14.06.2021 нараховані штрафні санкції за невиконання електронних замовлень ТОВ «ОМЕГА» від 04.01.2024 №361883, №341651 в загальній сумі 99562,68 гривень, що підтверджується листом про нарахування штрафних санкцій від 08.01.2024 №5830.

Суд вважає, що вказані факти підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні питання доцільності надання заявнику тимчасового судового захисту, які свідчать про адекватність обраного заявником виду (способу) забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області розпорядження №1091-Р від 21.12.2023, що відповідає предмету майбутнього позову.

Метою надання заявнику тимчасового захисту є збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин, пов`язаних з анулюванням ліцензій.

Суд вважає, що що анулювання ліцензій має наслідком зупинення господарської діяльності заявника у вигляді оптової торгівлі алкогольними напоями, а тому до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження у судовому порядку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ЛВР АЛКО» у вигляді зупинення господарської діяльності. Окрім того, вказана обставина може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, в зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту, на переконання суду, переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд вважає, що обраний заявником вид заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із заявленими позовними вимогами і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову.

При цьому суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу щодо наявності підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

З огляду на вказане, суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що у разі забезпечення позову суд фактично констатує протиправність спірного розпорядження, та вважає ці твердження передчасними й помилковими, адже зупинення дії спірного розпорядження не означає визнання судом його протиправності, яка може бути встановлена виключно за результатами розгляду позову, а лише надає можливість суб`єкту господарювання без ускладнень здійснювати свою діяльність на час судового розгляду справи, предметом якої є підтвердження/спростування правомірності відповідного акта індивідуальної дії.

Окрім цього, правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 15 лютого 2023 року (справа № 160/9989/22), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23), від 09 серпня 2023 року (справа № 580/489/23), від 18 жовтня 2023 року (справа № ЗП/620/4/23), від 28 листопада 2023 року (справа № 160/7089/23), від 29 листопада 2023 року (справа № 380/11108/23), від 30 листопада 2023 року (справа № 400/7383/23) дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.

Водночас, контролюючий орган безпідставно посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, у постанові від 26 грудня 2019 року у справі №640/13245/19, у постанові від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, оскільки ці висновки зроблені виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду.

Зокрема, у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису, оскільки позивач вбачав унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів у ймовірному зупиненні дії спецдозволу у разі невиконання припису у 30-тиденний строк, фактично визнавши, що цей припис виконано не буде, тобто побоювався наслідків. За наведеного Суд дійшов висновку, що такі доводи були б доречними у спорі щодо оскарження рішення про зупинення дії спеціального дозволу, натомість предметом судового розгляду у цій справі є правомірність Припису, а не законність ймовірних наслідків його невиконання.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 Верховний Суд звернув увагу, що позивач як на підставу вжиття заходів забезпечення позову покликався на очевидну протиправність оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, проте судами не наведено жодних обставин, які б свідчили про очевидність протиправності оскарженого наказу; не досліджено і не надано оцінки тим доказам очевидної протиправності, на які покликався позивач у заяві про забезпечення позову та які не знайшли відображення у судових рішеннях.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, на яку також покликається скаржник, висловлено те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Роблячи висновок у цій справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони голові суду видавати накази щодо припинення трудових відносин, суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Безпідставність посилання контролюючих органів на вищевказані позиції Верховного Суду в обґрунтування своїх заперечень проти забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпоряджень про анулювання ліцензій констатована, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 15 лютого 2023 року (справа № 160/9989/22), від 28 листопада 2023 року (справа № 160/7089/23), від 29 листопада 2023 року (справа № 380/11108/23) та від 30 листопада 2023 року (справа № 400/7383/23).

Інші висновки Верховного Суду у наведених скаржником рішеннях також не доводять відмінного з цією справою правозастосування, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин та виходячи з конкретних доводів окремих заяв про забезпечення позову, тому не є релевантними.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження цього розпорядження.

Натомість, щодо іншого обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді заборони ГУ ДПС у Київській області вчиняти дії щодо виключення з Єдиного реєстру місць зберігання відомостей про місця зберігання алкогольних напоїв Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», суд зазначає таке.

Як було вказано раніше, обґрунтовуючи заяву у відповідній частині, заявник зазначає, що з метою здійснення господарської діяльності та зберігання оптових партій алкогольних напоїв ним у встановленому чинним законодавством порядку до Єдиного реєстру місць зберігання внесені місця зберігання алкогольних напоїв, однак за змістом статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у разі анулювання ліцензії податковим органом здійснюється виключення місць зберігання з Єдиного реєстру, при цьому зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, є підставою для застосування фінансових санкцій.

За таких обставин, анулювання вищезазначених ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями на підставі розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023, на думку заявника, призведе до застосування по відношенню до нього штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями реалізації ним залишків належних йому алкогольних напоїв в значних сумах, які зберігаються у складських приміщеннях, відомості про які підлягають виключенню з Єдиного реєстру місць зберігання у зв?язку з анулюванням ліцензій.

З цього приводу суд зазначає, що положеннями статті 15 Закону №481 дійсно визначено, що виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється податковим органом, який вносив його до Єдиного реєстру, на підставі письмової заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що був заявником такого місця зберігання, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідно до цього Закону, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав.

Таким чином, виключення контролюючим органом місць зберігання з Єдиного реєстру є наслідком анулювання ліцензії. Водночас, зупинення дії розпорядження контролюючого органу про анулювання виданих заявнику ліцензій надає ТОВ «ЛВР АЛКО» тимчасовий захист та нівелює протягом встановленого строку можливість настання будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з дією розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023, у тому числі можливість виключення з Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 є достатнім та ефективним засобом надання заявнику тимчасового захисту у спірних правовідносинах, який спрямований на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що не потребує вжиття будь-яких інших додаткових заходів.

Таким чином, заява ТОВ «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні 10.01.2024 були проголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

2. Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

4. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» (ідентифікаційний код 42784646, місцезнаходження: 08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, 9).

5. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 10 січня 2027 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 10.01.2024.

Суддя Дудін С.О.