Решение № 116208953, 09.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року місто Київ №320/38009/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів провизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністартивного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі відповідач або КДК прокурорів), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06.06.2023 №119дк-23 в частині відмови ОСОБА_1 в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури;

- допустити ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила про протиправність рішення відповідача від 06.06.2023 №119дк-23 в частині відмови ОСОБА_1 в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури з підстав недодержання позивачем вимог частини третьої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» щодо подання всіх документів, передбачених частиною першою цієї статті Закону (неподання копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою), оскільки долученою копією витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою було підтверджено рівень володіння державною мовою та факт отримання позивачем державного сертифікату.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою витребувано від відповідача належним чином завірені копії всіх документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, вказавши, що за наслідками опрацювання поданих позивачем документів встановлено, що в порушення вимог пункту 4-1 частини першої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» нею не було подано до Комісії копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відповідач стверджує, що перевіркою документів, які фактично надійшли на адресу Комісії поштовим зв`язком встановлено, що в пункті 5 опису вкладення до цінного листа Укрпошти ОСОБА_1 зазначено «копія державного сертифікату про рівень володіння державною мовою», натомість нею подано до Комісії копію витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем, при поданні документів для складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури, не було дотримано вимог частини третьої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» щодо подання всіх документів, передбачених частиною першою цієї статті Закону.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.04.2023 №3дк-22 розпочато добір кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури та прийом документів від осіб, які виявили бажання стати прокурорами, для участі в доборі.

Позивачем на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, засобами поштового зв`язку, направлено заяву від 26.04.2023 про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури. До вказаної заяви позивачем, серед іншого, було долучено копію Витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою від 05.10.2022 №00000061138.

За наслідками розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення від 06.06.2023 №119дк-23, яким ОСОБА_1 відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури у зв`язку з тим, що нею не було подано копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Згідно частини другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Порядок зайняття посади прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

Відповідно до статті 28 Закону №1697-VII добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим статтею 27 цього Закону.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.

Статтею 29 Закону №1697-VII визначено порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора окружної прокуратури.

Згідно пунктів 1-3 частини першої вказаної статті Закону №1697-VII добір кандидатів та їх призначення на посаду прокурора здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає, зокрема:

1) прийняття відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора, що розміщується на офіційному веб-сайті відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та повинно містити виклад передбачених цим Законом вимог, яким має відповідати кандидат на посаду прокурора, а також перелік документів, що подаються до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, і кінцевий термін їх подання;

2) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

3) здійснення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, на основі поданих кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора.

Частиною першою статті 30 Закону №1697-VII встановлено перелік документів, які кандидат повинен подати для участі в доборі, а саме:

1) письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора;

2) копію паспорта громадянина України та копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

3) анкету кандидата на посаду прокурора, що містить інформацію про особу, та автобіографію;

4) копію диплома про вищу юридичну освіту (з додатками), а також копії документів про науковий ступінь, вчене звання (за наявності);

4-1) копію державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";

5) копію трудової книжки (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

6) медичну довідку про стан здоров`я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов`язаних);

8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);

9) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про неї з метою оцінки готовності особи до роботи на посаді прокурора та проведення щодо неї спеціальної перевірки;

10) копію декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, що подана відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";

11) заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання;

12) декларацію доброчесності і родинних зв`язків.

У відповідності до частити третьої вказаної статті до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора допускаються особи, які подали всі необхідні документи і відповідають вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора.

Як встановлено судом, позивачем 28.04.2023 на адресу КДК прокурорів було надіслано пакет документів для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури, однак за наслідками розгляду вказаних документів відповідачем прийнято рішення від 06.06.2023 №119дк-23, яким позивачу відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури.

Єдиною підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в порушення вимог пункту 4-1 частини першої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» позивачем не подано копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Разом з тим, суд звертає увагу, що вимоги до кандидатів на посаду прокурора визначено статтею 27 Закону №1697-VII, відповідно до частини першої якої прокурором окружної прокуратури (у тому числі прокурором - стажистом окружної прокуратури у визначених цим Законом випадках) за результатами добору може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 №2704-VIII (далі Закон №2704-VIII) визначено, що рівень володіння державною мовою підтверджує:

1) державний сертифікат;

2) витяг з Реєстру, що підтверджує видачу особі державного сертифіката та містить відомості, передбачені цією статтею;

3) документ про повну загальну середню освіту у випадках, визначених частиною третьою статті 10 цього Закону.

Згідно частини третьої статті 10 Закону №1697-VIII рівень володіння державною мовою особами, визначеними пунктами 2, 5, 6, 8, 11, 12, 14-16 частини першої статті 9 цього Закону, засвідчується документом про повну загальну середню освіту за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни), або державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, що видається Національною комісією зі стандартів державної мови відповідно до цього Закону.

Статтею 9 Закону №2704-VIII встановлено вичерпний перелік осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 9 Закону №2704-VIII володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків зобов`язані прокурори.

З аналізу викладеного вбачається, що вимоги частини третьої статті 10 Закону не поширюються на прокурорів. Водночас, офіційним документом, який підтверджує рівень володіння державною мовою для осіб, визначених пунктом 9 частини першої статті 9 Закону №2704-VIII (прокурори), може бути як державний сертифікат, так і витяг з Реєстру, що підтверджує видачу особі державного сертифіката.

Відповідно до матеріалів для участі у доборі на посаду прокурора окружної прокуратури Дулдієр Н.С. (містяться в матеріалах справи) вбачається, що направляючи відповідачу заяву про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури від 26.04.2023, позивачем, серед іншого, було долучено копію Витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою від 05.10.2022 №00000061138, що у розумінні положень статті 48 Закону №2704-VIII, є офіційним документом, який підтверджує рівень володіння державною мовою, вимоги щодо чого визначено Законом України «Про прокуратуру».

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем, під час подання відповідачу копії Витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою засвідчено володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Суд вважає, що приймаючи рішення від 06.06.2023 №119дк-23 в частині відмови ОСОБА_1 в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури, у зв`язку з відсутністю копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, відповідачем не було враховано норми, зазначеної в Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», внаслідок чого, відповідач застосував до позивача найбільш несприятливий підхід при опрацюванні поданих позивачем документів разом із заявою від 06.06.2023.

У постанові від 13.02.2019, прийнятій Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 з посиланням на положення статей1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

ЄСПЛ у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п.4.1 рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

ЄСПЛ у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію.

Зазначені підходи застосовані у практиці Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Аналогічний підхід стосовно найбільш сприятливого для суб`єкта приватного права тлумачення закону, який не відповідає критерію «якість закону», застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 826/18792/16, від 17.06.2020 у справі № 826/17578/15, від 09.07.2020 у справі № 823/647/17.

Оскільки, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не було врахованого всіх вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для його скасування.

Разом з тим, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів прийняти заяву ОСОБА_1 про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури від 26.04.2023 з доданими до неї документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути суму судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам, а саме: 805,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 06.06.2023 №119дк-23 в частині відмови ОСОБА_1 в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури.

3. Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів прийняти заяву ОСОБА_1 про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури від 26.04.2023 з доданими до неї документами.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 805,20 грн. (вісімсот п`ять гривень двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (ідентифікаційний код: 41356563, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-б).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Білоноженко М.А.