Решение № 116208203, 09.01.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Ужгород№ 260/6743/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Павловій О.В.

за участю:

позивача: представник - Яблокова Л.О.,

відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинець В.О. про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинець В.О., в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 26.06.2023 старшого державного виконавця Білинець В.О. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області перебував виконавчий лист №260/3481/22/2023, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом, стягувачем в якому є ОСОБА_1 . В такому боржника - Рахівську міську раду зобов`язано розглянути подану позивачем заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти вмотивоване рішення. Однак 26 червня 2023 року державний виконавець Білинець В.О. закінчив таке виконавче провадження з мотивів фактичного виконання рішення суду. Вказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки рішення по суті поданої ОСОБА_1 заяви Рахівською міською радою прийнято не було.

04 січня 2023 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №5-71245853 від 03.01.2024, в якому проти задоволення позову заперечує. Так, зазначає, що на виконання вимоги державного виконавця Рахівська міська рада повідомила про повне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3481/22 від 08.12.2022, зокрема з огляду на вимоги пп. 5 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та введення в Україні воєнного стану, боржником підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», який оприлюднено на офіційному веб-сайті Рахівської міської ради. Вважає, що оскільки таке рішення містить вимогу зобов`язального характеру, а саме зобов`язати боржника розглянути подану ОСОБА_1 заяву, надані Рахівською міською радою докази свідчать про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Присутня в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з наведених в позовній заяві мотивів та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08 січня 2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про відкладення розгляду справи не клопотав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ примусового виконання рішень) перебував виконавчий лист №260/3481/22 від 20.02.2023, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом, згідно з яким Рахівську міську раду зобов`язано розглянути у визначеному Земельним кодексом України порядку заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), зареєстровану в Рахівській міській раді 19 травня 2021 року №К-666-П, та за результатами розгляду такої прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Білинця В.О. від 09.03.2023 ВП НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та зобов`язано боржника виконати таке рішення суду протягом 10 робочих днів.

24 березня 2023 року державний виконавець надіслав на адресу Рахівської міської ради вимогу №5/71245853, в якій вимагав у боржника негайно надати інформацію про стан виконання виконавчого провадження НОМЕР_2 від 09.03.2023.

У відповідь на вказану вимогу Рахівська міська рада листом №02-36/385 від 29.03.2023 повідомила державного виконавця про те, що згідно з вимогами пп. 5 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. При цьому проінформовано, що підготовлений проект «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» щодо звернення гр. ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному сайті Рахівської міської ради.

За результатами розгляду листа Рахівської міської ради №02-36/385 від 29.03.2023 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Білинець В.О. дійшов висновку про фактичне повне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3481/22 від 20.02.2023, з огляду на що постановою від 26.06.2023 закінчив виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження без належного його виконання протиправним, з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, Конституцією України проголошено принцип обов`язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.

Європейського суду з прав людини у своїх рішення також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).

Ч.ч. 2, 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов`язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (ч. 1 ст. 2 Закону).

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Ч. 4 ст. 19 Закону передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.

При цьому виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.

Нормами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 №260/3481/22 позов ОСОБА_1 до Рахівської міської ради задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рахівської міської ради щодо не розгляду у встановленому законодавством порядку заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої в Рахівській міській раді 19 травня 2021 року №К-666-П, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Рахів, урочище «Стаїщі». Зобов`язано Рахівську міську раду розглянути у визначеному Земельним кодексом України порядку заяву ОСОБА_1 , зареєстровану в Рахівській міській раді 19 травня 2021 року №К-666-П, та за результатами розгляду такої прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України. В решті позову відмовлено.

Тобто таким рішенням суду боржника зобов`язано вчинити конкретні дії, а саме: розглянути заяву ОСОБА_1 , за результатами чого прийняти вмотивоване рішення в порядку ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Судом встановлено, що Рахівська міська рада на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 №260/3481/22 жодного рішення в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», не приймала. Натомість Рахівська міська рада повідомила державного виконавця про оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті підготовленого проєкту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» щодо звернення гр. ОСОБА_1 .

Проте суд не вважає, що розробка та оприлюднення проєкту рішення є еквівалентом прийняття рішення органом місцевого самоврядування в порядку ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а отже не може вважатися прийняттям вмотивованого рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, як зазначено в резолютивній частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 №260/3481/22. Проєкт рішення не несе ніяких правових наслідків для особи, якої він стосується, оскільки може бути не прийнятим органом місцевого самоврядування.

З огляду на те, що виконавчим документом №260/3481/22 від 20.02.2023, що перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень, Рахівську міську раду було зобов`язано прийняти саме вмотивоване рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, а не проєкт такого рішення, суд вважає, що державний виконавець Білинець В.О. дійшов помилкового висновку про фактичне повне виконання рішення суду та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Суд також не вважає, що запровадження пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України тимчасової заборони на безоплатну передачу у приватну власність земель комунальної власності, на яку посилається Рахівська міська рада у наданому державному виконавцю листі, є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки не свідчить про повне виконання рішення суду.

З цього приводу суд зауважує, що встановлена заборона носить тимчасовий характер та діє до припинення (скасування) воєнного стану в Україні. Водночас, відповідно до ч.1 ст.40 Закону виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 №260/3481/22 позбавить стягувача ОСОБА_1 (у разі невиконання боржником рішення у добровільному порядку) можливості повторно звернутись щодо його примусового виконання після припинення (скасування) воєнного стану в Україні, а її права не будуть відновлені у спосіб, встановлений судом, що повністю нівелює правову суть судового рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірних правовідносинах відповідач, всупереч своєму процесуальному обов`язку, не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем передчасно, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки з наданих до суду доказів вбачається, що такий пропущено з поважних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинця В`ячеслава Олександровича (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 26.06.2023 старшого державного виконавця Білинець В.О. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяР.О. Ващилін