Решение № 116206784, 10.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 січня 2024 р. Справа № 120/15045/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що у зв`язку з початком повномасштабної війни виїхала на тимчасове перебування до Федеративної Республіки Німеччина та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_2 , який є громадянином України.

18.08.2023 після повернення в Україну, позивачка звернулася до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. Однак відповідач відмовив у призначенні вказаної допомоги на підставі статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та пункту 12 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за №1751, у зв`язку з пропуском дванадцяти місяців звернення за її призначенням з дати народження дитини.

Не погоджуючись з такою відмовою, вважаючи її такою, що порушує законодавчо закріплені права дитини на соціальне забезпечення з боку Держави, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.10.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що заперечення Управління проти адміністративного позову позивачки обґрунтовані пропуском строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, який чітко закріплений законодавством. Відтак, в Управління відсутні правові підстави для призначення позивачці вказаної допомоги. Також зазначає, що позивачка не була позбавлена можливості звернутися із заявою про призначення виплати дистанційно.

25.10.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Однак, остання судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Райне, Федеративна Республіка Німеччина, що засвідчено апостилнм в м. Мюнстері 15.08.2022 адміністрацією округу Мюнстер за №1353G.

Згідно свідоцтва батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України Генерального консульства України в Дюссельдорфі №536/153-2022 від 02.09.2022.

27.07.2023 позивачка повернулася в Україну, що вбачається з відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

18.08.2023 позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини.

Однак листом відповідача від 24.08.2023 №Р/08/72394 позивачці відмовлено у призначенні вказаної допомоги, на підставі статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та пункту 12 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за №1751, у зв`язку з пропуском 12-місячного строку звернення за її призначенням з дати народження дитини.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811 -XII).

Цей Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811-ХІІ одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами ст.11 Закону №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Отже, вказаними нормами передбачені певні обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення допомоги при народженні дитини.

Як свідчать матеріали справи син позивачки ОСОБА_2 , який зареєстрований громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Райне Федеративної Республіки Німеччина, а за призначенням допомоги при народженні дитини позивачка звернулась до відповідача 18.08.2023.

Тобто, позивачкою пропущено встановлений законодавством строк 12 календарних місяців з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачка з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою в межах встановленого строку, оскільки з 08.03.2022 перебувала за межами України та повернулася 27.07.2023, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

Суд зауважує, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на теперішній час.

Суд вважає, що ведення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, є об`єктивною та виключною обставиною, яка перешкоджала позивачці повернутися з Німеччини в Україну, щоб звернутися до відповідача з заявою за допомогою при народженні дитини в законодавчо визначений строк (12 календарних місяців з дати народження дитини), який спливав 28.06.2023.

При цьому, суд враховую, що після повернення в Україну позивачка звернулася до відповідача з відповідною заявою.

Відтак, пропуск позивачкою 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних, виключних причин, що пов`язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відтак, зазначені причини визнаються судом поважними.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як відзначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-a (K/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не й батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини (п. 34, 35).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 29 серпня 2018 року у справі №591/1474/17 (№K/9901/38353/18), від 02 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та встановлених фактичних обставин, позивач має право на призначення допомоги при народженні дитини.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови, що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).

Відтак, виходячи з повноважень суду при вирішенні справи, встановлених ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та надавши оцінку доводам позивача в обґрунтування заявлених вимог, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради ( вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 38782790).

СуддяВіятик Наталія Володимирівна