№ 116205257, 05.01.2024, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2508/23

П О С Т А Н О В А Провадження №3/548/7/24

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2024 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Коновод О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від СРПП ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,працюючого керівником ФГ «АГРО-СМАРТТЕХНОЛОГІЯ»,РНОКПП НОМЕР_1 ,мешканця: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

28.10.2023 року о 19:55 год. по вул. Незалежності, 120 м. Хорол Лубенського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - Volkswagen Golf , д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп"яніння. Зі згоди водія огляд на визначення стану сп`яніння проводився в установленому законом порядку за допомогою алкотестера «Drager Alcotest 6810», тест № 2341, результат -0,50 %, та в медичному закладі КП "ЛЛІЛ" Лубенської міської ради, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином , причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

За вказаних обставин, в силу вимог ст.268 КУпАП, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник Подорожняк В.В. вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та прохав провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1. ч.1. ст. 247 КУпАП.

Разом з тим, по справі адвокат Подорожняк В.В. неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд розцінює дані клопотання як зловживання захистом своїми процесуальними правами та з метою затягування розгляду даної справи. При цьому, враховано факт повторної неявки, подання письмового клопотання про закриття провадження по даній справі. Тому, на переконання суду, право ОСОБА_1 на захист у даному випадку не було порушено.

Згідно зі ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Так, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення, від 03.04.2008р., у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи, що подальше перенесення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст. 277 КУпАП, а тому відповідно до ст.268КУпАП дана справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 та його адвоката Подорожняка В.В., які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, зокрема:

- протокол про адміністративне правопорушення від 28.10.2023 серії ААД №397630;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, підставою для проведення якого було виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота;

- результати тестування за допомогою приладу Драгер тест N 2341 від 28.10.2023, 0,50 проміллє;

- свідоцтво про повірку та сертифікат відповідності;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 181 від 28.10.2023 року виданого КП "ЛЛІЛ" Лубенської міської ради;

- відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, яка проводилась на місці та у медичному закладі КП "ЛЛІЛ" Лубенської міської ради , а також процедуру оформлення адміністративного матеріалу,суддя дійшов такого висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.

Для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 N 1452/735 (далі Інструкції).

Згідно п. п. 1.6, 1.7 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (даліспеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаряфельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далізаклад охорони здоров`я).

Факт вчинення адмістративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановлено у судовому засіданні та доведено дослідженими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

При обрані міри адміністративного стягнення, суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особа правопорушника, характеризуючи дані на якого відсутні, який свою вину не визнав, тому суддя вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відтак, твердження ОСОБА_1 та його захисника у письмовому клопотанні про закриття провадження по даній справі будь-яким чином не спростовують факту вчинення правопорушення, та не звільняє ОСОБА_1 від встановленої законом відповідальності через посилання його захисника на нібито порушення порядку проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім цього, обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

За таких обставин, доводи щодо помилкової кваліфікації дій ОСОБА_1 , працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про недотримання працівниками поліції під час складання протоколу вимог закону не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

Не визнаннясвоєї вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП розцінюю, як спосіб уникнення від відповідальності.

Отже, зібрані у справі доказив їх сукупності відповідають критерію належності,допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке свідчить про підвищену небезпеку подібних правопорушень та осіб, що їх вчиняють, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, вважаю, що стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети, зокрема її виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у вигляді штрафу в розмірі в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.

Крім того у відповідності до положень ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцятьтисяч)грн. на користь держави, на рахунок:Отримувач ГУК Полтав.обл/ Полтавська / 21081300 розрахунковий рахунок UA048999980313050149000016001 КодЄДРПОУ37959255 банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 605,60грн. на рахунок:Отримувач коштівГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП) Рахунокотримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області.

Суддя: Коновод О. В.