Постановление суда № 116198568, 10.01.2024, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-з/641/9/2024 Справа № 641/7738/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Музиченко В.О., розглянувши заяву представника позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» у справі за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 618366,32 грн.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Богдан М.В. від 05.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить: накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позовної заяви у розмірі 618366,32 грн. до виконання рішення суду у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитом почав порушувати його умови, протягом тривалого часу ухилявся від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, сума якої є значною. В зв`язку з грубим порушенням умов кредитного договору банк звернувся до суду за захистом своїх прав та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 618366,32 грн. На даний час банк має небезпідставні побоювання, що позичальник буде і далі ухилятись від повернення кредитних коштів, а також вчиняти дії на унеможливлення виконання майбутнього рішення по справі. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суб`єкта, наявну станом на 07.12.2023 року, яка свідчить про відсутність у власності відповідача нерухомого майна. Однак, позивач не виключає існування у власності ОСОБА_1 іншого рухомого майна, а також грошових коштів на рахунках, відкритих в інших банківських установах. Позивач має доволі обмежений доступ до більш точної інформації щодо наявного у відповідача права власності на майно та кошти, щоб надати їх суду як докази, однак, невчинення превентивних дій, а саме заходів забезпечення позову, подальшому може ускладнити виконання рішення суду. Для того, щоб запобігти подібним недобросовісним діям, вважає за доцільне застосувати до відповідача такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та кошти в межах заявленої в позові суми до виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, дійшов такого висновку.

За приписами ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того,ст. 150 ЦПК Україниімперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 618366,32 грн.

Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем.

При цьому, заявником не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Крім того, згідно пункту першого частини першоїстатті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першоїстатті 151 ЦПК Українипередбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, яке майно належить відповідачу, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, на яких рахунках, в якій сумі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 618366,32 грн., позивачем недоведено співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а саме: не надано доказів, що майно, на яке просить накласти арешт, належить відповідачу; доказів на підтвердження вартості майна, яке перебуває у власності відповідача; доказів, на яких рахунках, в якій сумі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача, що позбавляє суд можливості визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Керуючись ст.153,260,353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» у справі за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -В. О. Музиченко