Приговор № 116194482, 09.01.2024, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/601/21

1-кп/189/14/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з застосуванням звуко - та відеозаписувальних технічних засобів фіксації в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046420000046 від 19.06.2021 року по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Підгородне Дніпропетровської області, українець, громадянин України, що має середньо-спеціальну освіту, не працює, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,одружений, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державних нагород не має, групи інвалідності не має, депутатом не являється, раніше судимий: 14.06.2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.115, ч.2 ст.190 КК України до 7 років позбавлення волі. 06.09.2017 року умовно-достроково звільнений, невідбуте покарання 1 рік 4 місяці 2 дні,

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.115, ч.2 ст.190 КК України до 7 років позбавлення волі, на шлях виправлення не став та в період не знятої та не погашеної судимості знову вчинив правопорушення.

Так, 18 червня 2021 року ОСОБА_3 близько 18.30 годин, маючи намір на з`ясування раніше виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 прибув до місця мешкання останнього, розташованого по АДРЕСА_2 , де вчинив з ним сварку. В ході вказаної сварки, у ОСОБА_3 виник протиправний намір на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , того ж дня в зазначеному місці та час, ОСОБА_3 схопив ОСОБА_7 за одяг, а той схопив його за підборіддя. В ході вказаної обопільної боротьби, ОСОБА_7 спустився на коліна, внаслідок чого, ОСОБА_3 маючи намір на реалізацію свого умислу, умисно завдав ОСОБА_7 не менше 2-х ударів тупим твердим предметом (рукою зведеною в кулак та (або) взутою ногою) у ділянку грудної клітини зліва, внаслідок чого той впав вперед, обпершись на праву руку об асфальтоване покриття дороги. В цей час, ОСОБА_3 слідуючи своєму протиправному наміру, завдав ОСОБА_7 не менше 7-ми ударів тупим твердим предметом (рукою зведеною в кулак та (або) взутою ногою) у ділянку обличчя та голови, після чого вказаний впав на правий бік та втратив свідомість. Далі, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що ОСОБА_7 не робить спроб чинити опір його діям, та проявляючи перевагу над потерпілим, - завдав не менше одного удару тупим твердим предметом (рукою зведеною в кулак та (або) взутою ногою) у ділянку попереку зліва та не менше 6-ти ударів тупим твердим предметом (рукою зведеною в кулак та (або) взутою ногою) по поверхням нижніх кінцівок, спричинивши тим самим ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді забитої рани шкіри надбрівної ділянки обличчя справа; синців нижніх повік правого і лівого очей; забій м`яких тканин лівої половини обличчя та синців в підочній ділянці зліва та у ділянці лівої щоки; травматичного видалення 1-го зубу верхньої щелепи справа; вогнищевого крововиливу у слизову оболонку нижньої губи зліва; двох синців на задньо-боковій поверхні грудної клітини зліва, синця у поперековій ділянці зліва; синця на передній поверхні правого стегна; поширеного синця на передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу; численних саден шкіри на передніх поверхнях обох колінних суглобів; забію м`яких тканин та піднігтьової гематоми першого пальця лівої стопи, закритої травми з переломом 9-го ребра зліва. Тілесні ушкодження грудної клітини у вигляді закритої травми з переломом 9-го ребра зліва, за своїм характером, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Тілесні ушкодження обличчя у вигляді забитої рани надбрівної ділянки справа, за своїм характером відноситься до категорії легких з короткочасним розладом здоров`я. Інші ушкодження у вигляді численних синців та саден шкіри обличчя і кінцівок, відповідають категорії легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та суду показав, що 18.06.2021 року, він прийшов за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , де вчинив з останнім сварку. В ході якої спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. В скоєному розкаюється. З потерпілим не примирився. В рахунок відшкодування шкоди виплатив потерпілому грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 18.06.2021 року близько 18:30 год., він знаходився за місцем свого мешкання, в цей час до нього прийшов ОСОБА_3 , який на ґрунті виниклих неприязних відносин вчинив сварку, в ході якої ОСОБА_3 наніс йому удари в область тулуба, обличчя та голови, від яких він втратив свідомість. Своїми діями ОСОБА_3 спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та легкі тілесні ушкодження. З обвинуваченим ОСОБА_3 не примирився, вибачення останній не попросив. Обвинувачений виплатив йому грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. Цивільний позов підтримує, просить задовольнити, оскільки своїми діями обвинувачений вибив йому зуби, від отриманих тілесних ушкоджень страждає морально, болить голова.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати докази, зібрані по справі під час досудового розслідування справи і після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого і суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованому йому діяння доведено у повному обсязі, його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України - «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я».

По справі потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди. Так, потерпілий ОСОБА_7 просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1230,00 грн. на придбання ліків та стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 1 230,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. визнав в повному обсязі. Крім того, зазначив, що ним було сплачено потерпілому в рахунок відшкодування шкоди грошові кошти в сумі 5 000,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд виходить з наступного щодо розгляду цивільного позову.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з обставин кримінального провадження, судом встановлено, що потерпілий оцінює завдану йому моральну шкоду на загальну суму 20 000,00 грн., однак враховуючи сплачені обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди, суд вважає за необхідне стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1230,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн., яка відповідатиме понесеним моральним втратам та буде справедливим по відношенню до потерпілого.

Таким чином, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково, як такий, що визнаний обвинуваченим ОСОБА_3 та доказаний і обґрунтований матеріалами справи.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст. ст. 66-67 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства»).

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, офіційно ніде не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, вказане кримінальне правопорушення вчинив в період не знятої та не погашеної судимості.

Враховуючи, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно обрати в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Витрати на залучення експерта по справі відсутні.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду в розмірі 1 230,00 (одна тисяча двісті тридцять) гривень та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1