Решение № 116189945, 09.01.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7423/23

Номер провадження № 2/521/400/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (адреса місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1) в інтересах держави в особі: Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці позивача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно добудованих приміщень та приведення її до попереднього стану, -

В С Т А Н О В И В :

20.03.2023 року заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Одеської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. №54119575 від 17.09.2020 року про реєстрацію за ОСОБА_1 1/3 частки права спільної часткової власності, за ОСОБА_2 1/3 частки права спільної часткової власності, ОСОБА_3 1/3 частки права спільної часткової власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов?язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення самочинно добудованих допоміжних приміщень №1 та№2 сукупною площею 43,6 кв. м та приведення земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до технічного паспорту від 02.11.2005 №144пр-53-435, складеного КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості»; судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх з кожного солідарно на користь Одеської обласної прокуратури.

Разом із позовом заступник керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Одеської міської ради подав клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2023 року клопотання заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі: Одеської міської ради про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 85,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170978451101); заборонено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170978451101).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.07.2023 року залишено клопотання представник ОСОБА_3 - адвоката Клименко Олега Вікторовича про долучення документів у якості доказів без розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.07.2023 року залишено клопотання адвоката - Клименко Олега Вікторовича про витребування доказів без розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 про долучення документів у якості доказів та призначення судової будівельної експертизи у цивільній справі відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено слухання справи по суті.

09.01.2024 року учасники в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно.

09.01.2024 року представники позивачів подали до суду заяви про слухання справи без їх участі, просили позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надали.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, наявність підстав для представництва Малиновською окружною прокуратурою міста Одеса інтересів держави в особі Одеської міської ради при зведенні об`єкту самочинного будівництва на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси та реєстрації у зв`язку з цим права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Крім того, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Оскільки Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак, міською радою заходи для поновлення інтересів держави в судовому порядку протягом тривалого часу не вживались.

Так, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом від 26.09.2022 №01-8/172-вх звернулось із відповідним листом до Одеської обласної прокуратури з клопотанням вжиття заходів порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси на адресу Одеської міської ради спрямовано лист із повідомленням про наявність порушень інтересів територіальної громади та запитано інформацію про заходи, у тому числі судового захисту, вжитих органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (лист від 09.02.2023 №51-952вих-23).

За дорученням Одеського міського голови Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради надано відповідь на запит прокурора листом від 10.03.2023. Відповідно до цього листа, Одеська міська рада за фактом незаконної реєстрації права власності та самовільного будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , до суду не звертались, відповідна позовна заява не подавалась.

Самостійне ініціювання питання органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про вжиття прокурором заходів представницького характеру та відсутність протягом розумного строку фактів звернення Одеською міською радою за судовим захистом свідчить про наявність підстав у прокурора захистити в судовому порядку інтереси держави.

Отже, судом встановлено, що оскільки представницьким органом територіальної громади не вжито жодних заходів щодо відновлення порушених інтересів держави у розумний строк, прокурор звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Так, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 6-3444, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 набули у рівних частинах право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

На підставі зазначеної цивільно-правової угоди речове право на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2005 року (реєстраційний номер майна 12801825).

У подальшому на підставі рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. №54119575 від 17.09.2020 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровано по 1/3 частки спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 85,9 кв. м та житловою 24.5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170978451101).

Таким чином, судом встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. №54119575 від 17.09.2020 року відповідачі набули право власності на квартиру, що їм належала на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 6-3444, однак не площею 42,3 кв. м (житлова 24.5 кв. м), а площею 85,9 кв.м (житлова 24.5 кв. м), таким чином загальну площу нерухомості збільшено на 43,6 кв.м.

Підставою для реєстрації права власності на вказане нерухоме майно зі збільшеною площею стали наступні документи: договір купівлі-продажу від 07.12.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 6-3444; довідка №194227, видана 08.09.2020 року ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП»; технічний паспорт б/н, виданий 08.09.2020 року ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП».

Судом встановлено, що внесення державним реєстратором запису про право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 зі збільшеною загальною площею 85,9 кв. м. відбулось усупереч встановленому законодавством порядку, з порушенням вимог містобудівного законодавства та з порушенням права власності на землю територіальної громади міста Одеси з огляду на наступне.

Так, керуючись Порядком взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 року № 135, посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 30.08.2022 року із залученням представника відділу контролю та моніторингу за станом територій району Малиновської райдержадміністрації Одеської міської ради, проведено комісійне обстеження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території міста Одеси.

Актом зафіксовано, що за вказаною адресою на території подвір`я, на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси, фактично збудовано нежитлову будівлю (матеріал стін - газобетонні блоки). На момент обстеження, будівельні роботи не проводились, будівельники та будівельна техніка відсутні.

За вимогами частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дотримання таких вимог щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів вимагає від забудовників стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до змісту довідки №194227, виданої 08.09.2020 року ПП «ГЛАВІНВЕСТГРУП», яка стала підставою для реєстрації збільшеної площі квартири, такі будівельні роботи відноситься до випадків, передбачених п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406.

З такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на законодавчі норми у сфері містобудування.

Згідно п.1 Переліку № 406, роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

З метою визначення факту, чи підпадають збудовані допоміжні приміщення до випадків, передбачених п.1 Переліку№ 406 та чи відноситься ця забудова до виконання робіт, що не передбачають втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, слід навести наступні законодавчі поняття.

За положеннями п.1 ч.1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва. Аналогічне поняття терміну будівництва та його складових визначено в Законі України «Про архітектурну діяльність», пункті 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

Згідно абз.1 ч.2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Пункт 3.11 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко- економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності). (п. 3.21 ДБН).

Верховний Суд у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №742/1756/17 та від 15 травня 2020 року у справі №813/1885/16 наголошує на тому, що реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, в результаті яких здійснюється зміна основних техніко-економічних показників об`єкту, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. При цьому зазначені зміни та вдосконалення мають бути наслідком зміни геометричних розмірів та/або функціонального призначення об`єкту будівництва. Відповідно, роботи, якими не змінено площу нежитлового приміщення, його конструкцію та функціональне призначення, не є реконструкцією, а тому не потребують отримання дозвільних документів на їх виконання.

Капітальний ремонт - сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності). Таке поняття терміну містить п.3.7 вказаних ДБН.

На відміну від нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту -перепланування не передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, та не змінює площу нерухомості.

Відповідно до статті 152 ЖК України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.

Законодавчі поняття переобладнання та перепланування містять Правила утримання жилих та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76: перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

До перепланування відносяться ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні (правова позиція Верховного суду в постанові від 28.04.2020 р., справа №727/11479/17).

Аналізом технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , складеного на момент набуття відповідачами квартири у власність (технічний паспорт від 02.11.2005 №144пр-53-435 КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»), у взаємозв`язку з технічним паспортом на цей же об`єкт нерухомості від 08.09.2020 року, складений ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», що став підставою для реєстрацію права власності зі збільшеною загальною площею квартири, суд вбачає, що власниками квартири здійснено будівництво допоміжних приміщень (у технічному паспорті від 08.09.2020 зазначені прим. 1 та прим. 2) за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічні дані зафіксовано за результатами обстеження об`єкту посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 30.08.2022.

За технічним паспортом від 02.11.2005 року №144пр-53-435, складеного КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», квартира АДРЕСА_3 загальною площею 42.3 кв. м. складалась, згідно плану квартири, з жилої кімнати площею 18.2 кв. м. (за планом №5), жилої кімнати площею 6,3 кв. м. (за планом №4), кухні площею 7,1 кв. м. (за планом №3), вбиральної площею 0,7 кв. м. (за планом №2) та коридору площею 10,0 кв. м. (за планом №1). Усі приміщення розташовані на першому поверсі 3-х поверхового будинку.

За технічним паспортом від 08.09.2020 року, складеного ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», до перелічених вище приміщень, згідно експлікації та плану квартири, додано окремо 2 допоміжних приміщення: приміщення №1 площею 21.8 кв. м., розташоване на першому поверсі, та приміщення №2 площею 21.8 кв. м., розташоване на другому поверсі.

Отже, факт будівництва допоміжних приміщень сукупною площею за двома поверхами 43,6 кв. м. біля квартири АДРЕСА_3 , зафіксовано самим технічним паспортом від 08.09.2020 року, складеного ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» на замовлення відповідачів.

Судом встановлено, що довідка №194227, що видана 08.09.2020 ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», що стала підставою для реєстрації права спільної часткової власності за відповідачами на збільшену площу квартири, свідчить, що «згідно проведеної технічної інвентаризації квартири, були виявлені технічні помилки. А саме при попередній інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, і не належить до самочинного будівництва та не являється реконструкцією згідно пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна».

Суд до зазначеної констатації ставиться критично, з огляду на вимоги, які вимагає до технічної інвентаризації Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001.

Технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру) - п.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року.

За вимогами п. 3.1. згаданої Інструкції (в редакції, чинної на час проведення первинної інвентаризації майна, та складання технічного паспорту від 02.11.2005 року №144пр-53-435, складеного КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»), під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо. При цьому, роботи з інвентаризації всіх об`єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов`язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов`язковим підписанням ним (ними) цих документів.

Отже, суд зазначає, що неврахування під час первинної інвентаризації додаткових приміщень сукупною площею за двома поверхами 43,6 кв. м. біля квартири АДРЕСА_3 , розташованих на земельній ділянці комунальної власності, при присутності його замовника повністю унеможливлюється вимогами цієї Інструкції.

Наведені документи та результати обстеження об`єкту будівництва посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, зафіксованих в акті від 30.08.2022 року, свідчать про фактичне здійснення відповідачами нового будівництва допоміжних приміщень додатковою площею 43,6 кв. м до квартири АДРЕСА_3 . Отже, зазначене нове будівництво допоміжних споруд, об`єднаних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в єдину квартиру зі збільшеною площею, не є переплануванням та переобладнанням, отже вимагає додержання вимог частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині оформлення документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та вимог ст.39 цього ж Закону щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Відповідно до листа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 26.09.2022 року №01-8/172-вх, з даних Реєстру будівельної діяльності суд вбачає відсутність відомостей щодо реєстрації документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 .

До того ж, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчують відсутність документа, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію: графа «підстава державної реєстрації» інформаційної довідки №313049082 від 21.10.2022 не містить вказівки на цей документ.

Отже, судом встановлено, що будівництво допоміжних приміщень №1 та №2 сукупною площею 46.3 кв. м. до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено за відсутності документа що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

За положеннями ч.1 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тільки після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Ч.4 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №466, визначає, що підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Кодексу), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 Кодексу) або з інших передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частина 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить імперативну норму - за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, можуть здійснюватися виключно реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

Проте, як обґрунтовано позивачем, будівництво приміщення 1 та приміщення 2 до квартири АДРЕСА_3 , є новим будівництвом, та не відноситься до випадків переобладнання та перепланування, які не вимагають зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

Як передбачає ч.7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозвіл на виконання будівельних робіт), вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, передбачено ст. 331 ЦК України.

Зокрема, суд заначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц.

Суд роз`яснює, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до акту обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території міста Одеси від 30.08.2022 року, будівництво допоміжних приміщень до квартири здійснено на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси. Аналогічні дані містить лист Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 26.09.2022 №01-8/172-вх.

З листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 10.03.2023 №01-19/332 суд вбачає, що рішення про передачу у власність, надання в користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Одеською міською радою не приймалось, отже документи на право власності, користування земельною ділянкою не оформлювалось.

Відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 323627365 від 22.02.2023 року ).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , усупереч вимогам законодавства, здійснено будівництво допоміжних споруд за рахунок зайняття земельної ділянки територіальної громади міста Одеси, не маючи жодного речового права на земельну ділянку.

Суд вважає, що внесення державним реєстратором запису про право спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 зі збільшеною загальною площею 8 5,9 кв. м відбулось усупереч встановленому законодавством порядку, з порушенням вимог містобудівного законодавства та з порушенням права власності на землю територіальної громади міста Одеси, оскільки будівництво було здійснено без документів, що надають право виконувати будівельні роботи та без документа, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації, а також будівництво на земельній ділянці за відсутності будь-якого речового права на неї - свідчать про наявність у діях забудовників ознак самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.

З огляду на наведені порушення, ураховуючи, що самовільно збудоване нерухоме майно знайшло своє відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом реєстрації 17.09.2020 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 у збільшеному розмірі - 85,9 кв. м на підставі рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. №54119575 від 17.09.2020 року, суд вважає, що захист прав територіальної громади міста Одеси полягає, перш за все, у визнанні незаконним та скасування рішення державного реєстратора, що стало підставою для незаконної реєстрації за відповідачами права власності на спірне майно.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону про реєстрацію, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства, як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для Державної реєстрації прав, визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2005 року № 1127 (далі - Порядок).

За положеннями пункту 41 Порядку, в редакції, чинної на момент вчинення реєстраційних дій, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Згідно п.43 Порядку №1127, в редакції, чинної на момент вчинення реєстраційних дій, для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта подаються: документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалася в результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Відповідно до ст.22 Закону, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

За положеннями ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з п. 18 Порядку, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Підставами для відмови в державній реєстрації прав п. 3, 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відносить, зокрема, випадки, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З наведених в позові обставин суд вбачає, що всупереч викладених норм, державна реєстрація права власності відповідачів на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зі збільшеною площею 85.9 кв. м. в результаті зведення допоміжних приміщень біля квартири площею 43,6 кв. м. - відбулась без документу, що засвідчує прийняття закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації, та на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси за відсутності будь-якого речового права на неї, чим фактично здійснено реєстрацію права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Отже, реєстрація проведена з порушенням положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2005 року № 1127.

Таким чином, суд вважає, що рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. №54119575 від 17.09.2020 року про реєстрацію за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 85,9 кв. м та житловою 24.5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170978451101), є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Абзац 2 частини 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на наведені законодавчі норми, судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для припинення права власності на відповідне речове право.

Таким чином, суд вважає, що правильним та ефективним є обраний спосіб захисту інтересів держави в особі Одеської міської ради шляхом звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. №54119575 від 17.09.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «По регулювання містобудівної діяльності», за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Передбачене знесення самовільно збудованого майна і нормами цивільного законодавства, зокрема ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

У постанові від 29.01.2020 року (справа № 822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.

Верховний суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 звернув увагу, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Так, згідно правової позиції суду, за змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише в разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст.376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам тощо.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Статтею 117 ЗК України чітко визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст.ст. 123, 124 ЗК України визначено загальну процедуру формування земельної ділянки з метою надання її в користування.

Статті 127-129 ЗК України передбачають порядок продажу земельних ділянок на конкурентних засадах (земельних торгах), передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, за результатами проведення земельних торгів регламентують ст.ст. 124, 134 ЗК України.

Отже, Закон передбачає чітко визначений порядок набуття титульного права на земельну ділянку, відхилення якого суперечить законодавству.

Як зазначалось судом вище, відповідачі не набували у встановленому Законом порядку право власності чи право користування земельною ділянкою під самовільно зведеною будівлею.

Таким чином, судом встановлено, що власник земельної ділянки в особі Одеської міської ради з огляду на обов`язковість діяти лише на підставі та в межах Закону, у будь-якому випадку заперечує та не визнає факт самовільної забудови на земельній ділянці комунальної власності, що остаточно засвідчено в акті від 30.08.2022 за результатами комісійного обстеження об`єкту будівництва та в листі уповноваженого органу на адресу прокуратури від 26.09.2022 №01-8/172-вх.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний спосіб захисту прав.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Велика палата Верховного суду неодноразово звертала увагу на необхідність застосування ефективного засобу правового захисту прав та інтересів фізичних осіб, юридичних осіб, інтересів держави.

Так, відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18, право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Зазначене вимагає ефективного механізму захисту порушених прав територіальної громади міста Одеси шляхом винесення судом рішення про звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно добудованих допоміжних приміщень №1 та №2 сукупною площею 43,6 кв. м та приведення земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до технічного паспорту від 02.11.2005 №144пр-53-435, складеного КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Отже, наведені факти та обставини, що викладені в позовній заяві позивача, є обґрунтованими, а докази, на які позивач посилається, є належними й достатніми. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч. 4 до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір за позовні вимоги у сумі 5368,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №391 від 10.03.2023 року, та 1342,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №392 від 10.03.2023 року, які з огляду на задоволення позову підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись: ст.19 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 26, 29, 24, 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 2, 5, 10, 18, 22, 24 - 27, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 12, 22 117, 124, 127, 129, 134 ЗК України, ст. ст. 49, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 18, 82-84, 141, 177, 258, 260-236, 280, 354 ЦПК України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (адреса місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1) в інтересах держави в особі: Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці позивача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно добудованих приміщень та приведення її до попереднього стану - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича №54119575 від 17.09.2020 року про реєстрацію за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 1/3 частки права спільної часткової власності, за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), 1/3 частки права спільної часткової власності, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 1/3 частки права спільної часткової власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення самочинно добудованих допоміжних приміщень №1 та №2 сукупною площею 43,6 кв. м та приведення земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до технічного паспорту від 02.11.2005 №144пр-53-435, складеного комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) у розмірі 2236 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) у розмірі 2236 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800, код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) у розмірі 2236 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 66 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.