Постановление суда № 116188769, 09.01.2024, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/9349/23

Номер провадження 2/725/1122/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив стягнути з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на його користь заборгованість за договором у сумі 135956 грн. 86 коп.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 9 листопада 2023 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання на 13 грудня 2023 року.

28.12.2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про відмову від позову в зв`язку із фактичним задоволенням відповідачем позовних вимог ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність між сторонами предмету спору. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 у своїй заяві просив стягнути з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу адвоката у сумі 10000 грн.

08.01.2024 року представник ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» подав письмові пояснення, в яких вказав, що представником позивача не було подано детального розрахунку наданих послуг із відзначенням витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, які є необхідними для надання правничої допомоги, що у свою чергу є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що вищевказаний недолік, згідно з усталеною практикою Верховного Суду від 07.09.2023 року по справі № 202/8301/21 є суттєвим та такий, що унеможливлює стягнення витрат на правову допомогу. Окрім того, звертав увагу суду на те, що відповідно до п. 4.1. Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №505 від 30.10.2023 року визначено, що гонорар за правову допомогу в суді першої інстанції вноситься протягом трьох днів з моменту укладення даного договору. Проте, згідно наданої платіжної інструкції № 07/11/2023 ОСОБА_1 було здійснено оплату лише 07.11.2023 року у сумі 10 000 грн. В той час, п. 6.4. вказаного Договору передбачено, що клієнт несе відповідальність за неповну чи несвоєчасну оплату гонорару та/або витрат на ведення справи у виді штрафу в розмірі 100 грн. за кожен день прострочення платежу, однак жодних інших доказів про здійснення ОСОБА_1 таких оплат додано не було, що свідчить про неналежне виконання Клієнтом Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 505 від 30.10.2023 року.

Таким чином вважає, що відсутність детального розрахунку витрат на правову допомогу при поданні позовної заяви, а також детального подання опису робіт унеможливлює перевірку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, а тому просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 щодо стягнень витрат на правову допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також заяву про відмову від позову та заперечення представника відповідача в частині стягнення витрат на правову допомогу, дійшов до наступного висновку.

Так, частиною 1ст. 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. В разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Таким чином, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи, що позивач відмовився від позову у зв`язку із тим, що спір був вирішений після звернення до суду з позовом, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі відповідно до п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК України, а саме у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Таким чином, клопотання представника позивача про закриття провадження в справі на підставі п.4 ч.1ст.255 ЦПК Україниє обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо відшкодування відповідачем судових витрат суд зазначає наступне.

Так, згідно із ч. 3ст. 142 ЦПК Україниу разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Крім того, частиною 2 ст. 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Враховуючи, що позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову (позивач звернувся до суду з позовом 08 листопада 2023 року, а фактично позовні вимоги задоволені у грудні 2023 року, після звернення позивача до суду із відповідним позовом, що також підтверджуються поданою заявою про відмову від позовних вимог (а.с. 62), суд вважає що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч.3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3ст. 134 ЦПК Українивбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, згідно пунктів 1, 2 ч. 3ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що у позовній заяві міститься повідомлення про наявність витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 10000 грн. Однак, на підтвердження вказаного, в якості додатків до позову не надано попереднього розрахунку судових витрат про що також звернуто увагу представника відповідача у поданих заявах, в яких він заперечував щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Крім того, представником позивача разом із поданою заявою про відмову від позову подано суду докази сплати позивачем витрат на правову допомогу, а саме: платіжну інструкцію № 07/11/2023 від 07 листопада 2023 року на суму 10 000 грн. (а.с.66), Договір про надання правничої допомоги № 505 від 30 жовтня 2023 року, Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 505 від 08 листопада 2023 року, Акт прийому-передачі послуг від 28 грудня 2023 року на суму 10 000 грн. (а.с. 65).

При цьому, позивачем не надано суду детального розрахунку суми судових витрат, як вказав у своїх запереченнях представник відповідача, однак, надано договір про надання професійної правової допомоги, в якому містяться відомості про те, що розмір гонорару становить 10000 грн., який згідно п. 2.2. договору розраховується з переліку правової допомоги, що надається в суді першої інстанції та складається з: вивчення матеріалів, аналіз судової практики, консультування, розробка правової позиції у справі, підготовка позовної заяви, розрахунок ціни позову підготовка інших правових та процесуальних документів, представництво у судових засіданнях.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суть спору та причини його виникнення, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, намаганням досудового врегулювання спору та подальшим його врегулюванням унаслідок задоволення вимог після пред`явлення позову, а також зважаючи на подану представником відповідача заяву про заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд знаходить підстави для зменшення судових витрат на правничу допомогу до 5000 грн., які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України, а також результатам розгляду справи, тобто клопотання підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 133-137,141,142,255,353-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором, - закрити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецькаобласна енергопостачальнакомпанія» (кодЄДРПОУ 42102122, 58001, м.Чернівці, вул. П.Целана, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало