Решение № 116180455, 09.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року 320/5077/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного ОСОБА_2 (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2),в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.04.2022 №103230001088 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня настання права на пенсію - 27.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус особи, яка потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 4), а тому має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з врахуванням пільг.

Втім, як зазначає позивач, йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, у зв`язку відсутністю необхідного періоду проживання, станом на 01.01.1993 року.

Позивач вважає рішення відповідача 2протиправним та необґрунтованим, оскільки досягнув відповідного віку, має необхідний страховий стаж, а факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення підтверджується первинним документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечили проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами вивчення долучених позивачем до заяви документів встановлено, ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживав постійно у зоні безумовного (обов`язкового) відселення 02 роки 4 місяці 14 днів.

А тому оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній факт постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 2 років.

З огляду на наведене, відповідачі просили у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданій до суду відповіді на відзиви відповідачів, позивач не погоджується з їх доводами та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданого СлавутицькимМВ ГУ МВС України в Київській області.

21.11.1994 року Київською міською державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1988 р. (категорії 4) серії НОМЕР_2 .

22.02.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ у Львівській було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 32 роки 10 місяців 24 днів.

При цьому, документально підтверджено факт проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю, станом на 01.01.1993 - 2 роки 4 місяці 14 днів.

У той же час, до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період з 17.06.1988 року, оскільки дата вибуття з місця проживання в первинних документах відсутня. Зарахування періоду роботи з 17.06.1988 по 23.08.1990 в Лоєвському виробничому об`єднанні«Сільгоспхімія не являється можливим, оскільки в довідці № 285 від 26.11.2021 не значене місце розташування підприємства.

Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема до категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій зазначеним категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідач при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії визначив страховий стаж позивачу, який становить 32 роки 10 місяців 24 дні на момент подання заяви про призначення пенсії. Ця обставина ніким не оспорюється, вказаний стаж підтверджується записами у трудовій книжці.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 вказаного Закону для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки постійне проживання або робота в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року. Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17.

Спірним питанням у даних правовідносинах є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1993рік.

Суд зазначає, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №23-1 від 24.11.2022) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1до заяви про призначення пенсії за віком додаються, в тому числі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Позивач надав суду документ, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", це посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 (який був чинний на момент видачі посвідчення позивачці), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з п. 10 Порядку №501 видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС провадиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Відповідно до п.2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства України.

Зазначене кореспондується зі змістом ч.3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, надаючи особі посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Посвідчення громадянина який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), видане позивачці, ніким не оспорювалось, не було визнане недійсним ні на момент звернення із заявою про призначення пенсії, ні на момент подання цієї позовної заяви.

Отже, факт проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за умови досягнення нею 55 років, не повинен викликати сумнівів, оскільки підтверджується відповідним документом, виданим у встановленому законом порядку.

Відтак з матеріалів справи вбачається, що таке посвідчення видане позивачу21.11.1994 уповноваженим на те державним органом (Київська ОДА), який при його видачі перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

За наведених обставин, можна дійти висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_3 , виданого 21.11.1994 року , підтверджує той факт, що він з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 697/121/17 сформулювала правовий висновок про застосування підпункту 1 пункту 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України": виключення з 1 січня 2015 року зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31 грудня 2014 року, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Як було встановлено вище, позивач в період з 17.06.1988 по 23.08.1990 (2 роки 2 місяці 7 днів) працював в Лоєвському виробничому об`єднанні «Сільгоспхімія. З довідок №285 від 26.11.2021, №290 від 30.11.2021 про періоди роботи та заробітну плату, судом встановлено, що Лоєвське виробниче об`єднанні «Сільгоспхімія знаходиться в м. Лоєв, Гомельської області.

Суд звертає увагу, що зокрема, відповідно до довідок №25-10-13/1543 та № 25-10-13/1543 від 21.10.2021 позивач проживав в населеному пункті ОСОБА_3 , який мав щільність забруднення ґрунту 0,44кі/км.кв. та 0,43 кі/км.кв., що відповідно та згідно із Законом Республіки Білорусь «Про соціальний захист громадян, потерпілих від катастрофи на ЧАЕС» відноситься до зони проживання з періодичним радіоекологічним контролем.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджено наступними документами:

довідкою № 02-38/625 від 05.11.2021 про місце проживання, видана Бивальковським сільським виконкомом;

довідкою №25-10-13/1543 від 21.10.2021 про забруднення населеного пункту;

відмітками у військовому квитку НОМЕР_4 на стор 27;

довідкою №05-02/951 від 16.11.2021 про проживання, виданою виконкомом Славутицької міської ради.

У той же час, періоди роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджено:

довідками №285 від 26.11.2021, №290 від 30.11.2021 про періоди роботи та заробітну плату;

довідкою №25-10-13/169 від 31.01.2022 про забруднення населеного пункту;

записами у трудовій книжці НОМЕР_5 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача-2 щодо необхідності надати підтвердження про територіальну приналежність позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, є безпідставними.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на вихід на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років, тобто у 55 років, що виповнились позивачу 26.11.2021.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.04.2022 №103230001088 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, оскільки відповідач 2 протиправно відмовив у задоволені заяви позивача про призначення пенсії за віком, суд приходить до переконання про необхідність зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня настання права на пенсію - 27.11.2021.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.04.2022 №103230001088 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня настання права на пенсію - 27.11.2021.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.