Решение № 116178891, 08.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32409/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №033050002633 від 28.09.2023 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з дати звернення (21.09.2023), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в державних органах з 01.07.1998 по 05.06.2002 та з 06.06.2002 по 09.11.2010; в органах місцевого самоврядування з 10.11.2010 по 26.11.2020 з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Ковельської міської ради від 20.09.2023 №4857/3.25/2-23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 21.09.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

За принципом екстериторіальності документи позивача для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 № 033050002633, мотивуючи тим, що для призначення пенсії згідно Закону України Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІI відсутні правові підстави, оскільки робота в органах місцевого самоврядування не враховується до стажу державної служби. З таким діями відповідача 1 позивач не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Запорізькій області просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. Дія Закону №889 у відповідності до п.11 ст.3 даного Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» було передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Вказана редакція Закону була чинною до 01.10.2017.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» ч.7 ст.21 Закону викладена в наступній редакції: «Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Порядок віднесення посад працівників місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239.

Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності (04.07.2001) Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб відповідно до Закону України «Про державну службу» затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622).

Згідно п.4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби).

Зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 до 04.07.2001, тобто по дату набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до наданих документів та записів трудової книжки (№№14-21) відповідачем-1 встановлено, що у період з 10.11.2010 по 26.11.2020 позивачку було обрано на посаду Ружинського сільського голови, у зв`язку з чим їй 09.11.2010 було присвоєно 9 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування (запис трудової книжки №15).

Отже, у період з 10.11.2010 по 26.11.2020 позивачка працювала на посаді, що відноситься до посад в органах місцевого самоврядування, який у відповідності до вищевикладеного нормативного обгрунтування не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

До стажу державної служби позивачки підлягають зарахуванню періоди її роботи з 01.07.1998 по 09.11.2010, що становить 12 років 04 місяців 10 днів.

Враховуючи наведене, відповідачем-1 було встановлено, що станом на 01.05.2016 стаж державної служби позивачки складає 12 років 04 місяців 10 днів. Проте, станом на 01.05.2016 позивачка не займала посади державного службовця, як того вимагає Закон №889, а обіймала посаду в органах місцевого самоврядування з присвоєнням рангу посадовій особі органу місцевого самоврядування, що не дає права на призначення пенсії державного службовця.

З наведених підстав представник відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позову.

Представник ГУ ПФУ у Волинській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

21.09.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності документи позивача для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким і прийнято рішення від 28.09.2023 № 033050002633 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Зокрема, у рішенні вказано, що заявниця у період з 10.11.2010 по 26.11.2020 працювала на посадах особи місцевого самоврядування, який до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №889 не зараховується, оскільки не передбачено ст.25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Стаж державної служби складає 12 років 4 місяці 10 днів (а.с.6).

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 01.01. 2004.

Згідно зі ст.1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення, Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889), який набрав чинності 01.05.2016.

Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №889-VIII втратив чинність Закон України Про державну службу №3723-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, статті 490 із наступними змінами, далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 нового Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому визначені певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно записів у трудовій книжці № НОМЕР_1 від 10.06.1998, ОСОБА_1 в період з 10.11.2010 по 26.11.2020 працювала на посаді голови Ружинської сільської ради (записи №№14-21).

Однак, вказаний період відповідачем не зарахований до стажу державного службовця. Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за статтею 37 Закону №889-VIII стало те, що станом на 01.05.2016 (на думку відповідача 1) позивачка не займала посади державного службовця, як того вимагає Закон №889, а обіймала посаду в органах місцевого самоврядування з присвоєнням рангу посадовій особі місцевого самоврядування, що не дає право на призначення пенсії державного службовця.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача-1 з огляду на наступне.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), який був чинний на час проходження позивачем служби в період по 01.05.2016.

Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно із ст.1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 за №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.

Положення статей 2,3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ст.14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування №2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.

Також, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України Про державну службу в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.06.2001 №2493-111 «Про службу в органах місцевого самоврядування» дію Закону України "Про державну службу" поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-111. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та в постанові від 19.03.2019 по справі №357/1457/17.

Отже, в силу наведених вище законодавчих підстав, період роботи позивачки з 10.11.2010 по 26.11.2020 сільським головою (запис №№14-21 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.06.1998), тобто час роботи на державних посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

В сукупності з стажем державної служби в період роботи з 01.07.1998 по 05.06.2002 головним спеціалістом управління сільського господарства райдержадміністрації (запис №03-09 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.06.1998) та в період роботи з 06.06.2002 по 09.11.2010 на посаді головного державного інспектора інспекції якості та формування державних ресурсів обласної адміністрації загальний стаж державної служби у позивача станом на 1 травня 2016 року - 18 років.

Окрім цього, на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, позивач досягла встановленого чинним законодавством пенсійного 60-ти річного віку, загальний стаж роботи становить понад необхідних 43 роки, що стверджується розрахунком стажу, який міститься в матеріалах пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, при поданні заяви про призначення пенсії за віком відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889- VIII позивачем ОСОБА_1 були дотримані законодавчо визначені умови, за яких така пенсія призначається, а відтак у відповідача 1 були всі законодавчо обумовлені правові підстави для призначення пенсії за віком, як державному службовцю.

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування, входить до стажу державної служби.

Враховуючи наведене, період роботи ОСОБА_1 з 10.11.2010 по 26.11.2020 Ружинським сільським головою слід зарахувати до стажу державної служби, у зв`язку з чим дії відповідача 1 щодо не зарахування цього періоду до стажу державної служби є протиправними.

Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України Про державну службу №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України Про державну службу №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області про те, що станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посади державного службовця.

Посилання відповідача 1 на втрату чинності Порядком №283 суд не приймає, оскільки він підлягає застосуванню в силу вимог п.8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII. Доводи про можливість застосування вказаного пункту лише до правовідносин, що виникли до набрання Законом №889-VIII чинності, суд також відхиляє, позаяк чинні положення Закону №889-VIII та Порядку №229 теж визначають необхідність включення часу перебування на спірній посаді голови сільської ради до стажу державної служби.

Суд зауважує, що безумовне право особи на вибір того чи іншого виду пенсії закріплене у частині першій статті 10 Закону №1058-ІV, відтак, набувши право на пенсію державного службовця по віку, позивач на законних підставах скористалась правом вибору вказаної пенсії, подавши відповідну заяву до територіального органу Пенсійного фонду України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №033050002633 від 28.09.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 та не зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування на посаді голови Ружинської сільської ради з 10.11.2010 по 26.11.2020.

Пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), і ю включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загально і суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 визначено, що форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій державним службовцям затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 затверджені форми довідок про складові заробітної плати (для призначення пенсії державного службовці (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21.09.2023 із заявою до територіального підрозділу ПФУ, подала довідки про складові заробітної плати державного службовця по формі затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017р. №1-3 для призначення пенсії по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, видані виконавчим комітетом Ковельської міської ради від 20.09.2023 (а.с. 13-15).

Зазначені довідки мають бути враховані при переведенні позивача на пенсію державного службовця зважаючи на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України зі спірного питання по справі № 340/4184/21 від 27.01. 2023.

З наведених підстав позовні вимоги слід задовольнити та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з дати звернення (21.09.2023), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 10.11.2010 по 26.11.2020 з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Ковельської міської ради від 20.09.2023.

Періоди роботи позивача в державних органах з 01.07.1998 по 05.06.2002 та з 06.06.2002 по 09.11.2010 (в сукупності 12 років 4 місяці 10 днів) відповідачем ГУ ПФУ в Запорізькій області визнаються та зараховані до стажу державної служби добровільно, у зв`язку з чим немає необхідності зобов`язувати відповідачів повторно зараховувати вказані періоди у судовому порядку.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 (яким протиправно прийнято оскаржуване рішення №033050002633 від 28.09.2023) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1073, 60 грн, сплачені згідно з квитанцією від 16.10.2023 (а.с.4).

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №033050002633 від 28.09.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення та виплату ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з 21.09.2023, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 10.11.2010 по 26.11.2020, з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Ковельської міської ради від 20.09.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати в розмірі 1073, 60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22в, код ЄДРПОУ 13358826)

Суддя Т.М. Димарчук