Постановление суда № 116169268, 08.01.2024, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/684/21

Провадження № 1-кп/727/13/24

УХВАЛА

08 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження №727/684/21, зареєстроване в ЄРДР за №62020240000000602 від 05.06.2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебуває кримінальне провадження №727/684/21 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Зазначене кримінальне провадження надійшло до суду 22.01.2021 року та перебуває на розгляді суду майже 3 роки.

Згідно зі статтею 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Обвинувачений та його захисник мають право збирати і подавати суду докази (п.2 ч.4 ст.42, ч.4 ст.46 КПК України).

14.12.2023 року судом за клопотанням сторони захисту було надіслано запит до ПрАТ «ВФ України» (01601, м.Київ, вул.Лейпцизька, 15) про надання інформації.

Зазначений запит було надіслано на електронну адресу ПрАТ «ВФ України» та доставлено адресату 14.12.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронної відправки вкладення, сформованою в автоматизованій системі документообігу суду.

Однак, відповіді на запит суду надано не було.

Ухвалою суду від 26.12.2023 року за клопотанням сторони захисту було витребувано з ПрАТ «ВФ України» (01601, м.Київ, вул.Лейпцизька, 15) аналогічну інформацію про те чи міг перебувати абонент з номером « НОМЕР_1 » за адресою: м.Чернівці, вул.Небесної Сотні, 2-Б, не змінюючи свого місцезнаходження, при фіксуванні його наступними азимутами та базовими станціями у наступні часові проміжки, а саме: - 03.06.2020 року з 08-56 год. до 11-56 год. (фіксує б/с по вул.Стасюка, 4/8, гуртожиток №6 Університету, AZ 40); - 24.06.2020 року об 08/18 год. (фіксує б/с по вул.Хотинська, 43, НВФ «МЕД-ЕКО», AZ 345); - надати розшифрування типів зєднань, які використовуються в роздруківці дзвінків абонентів ПрАТ «ВФ Україна»: - moc, - mts, - mtsSMS, - mocSMS, - mocAttempt, - mtsAttempt, - callFowarding, - gprCall.

Зазначену ухвалу суду було надіслано на електронну адресу ПрАТ «ВФ України» (01601, м.Київ, вул.Лейпцизька, 15) 27.12.2023 року, про що у матеріалах справи наявні відповідні докази.

Також, ухвалу суду від 26.12.2023 року було надіслано ПрАТ «ВФ України» засобами поштового зв`язку рекомендованим із повідомленням на адресу м.Київ, вул.Лейпцизька, 15, яку адресат одержав 04.01.2024 року.

Проте, станом на 08.01.2024 року відповіді на запит суду від 14.12.2023 року та ухвалу суду від 26.12.2023 року суду надано не було.

Внаслідок не надання витребовуваної інформації її володільцем ПрАТ «ВФ України», суд немає можливості завершити стадію судового слідства та перейти до стадії судових дебатів по кримінальному провадженню.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).

Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ст. 214 КПК України, передбачає, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним із будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення недопускається. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, відповідно.

У цьому випадку, запроваджені внутрішні процедури щодо порядку та строків унесення даних до ЄРДР кореспондуються з норми, наведеної ст. 214 КПК України.

Як наслідок, з вище зазначеної правової норми (ст. 214 Кодексу) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов`язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення унесення за нею відомостей до ЄРДР, оскільки згідно ч.1 ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Як передбачає стаття 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі Закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Проте, незважаючи на вимоги Закону, ухвала суду від 26.12.2023 року ПрАТ «ВФ України» виконана не була.

Відповідно до ст.382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18 зазначено, що «обов`язок, за наявності на те підстав, звертати увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, або виявленні порушення прав громадян та інші порушення закону, допущені при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом, покладався КПК 1960 року на суд шляхом винесення окремої ухвали чи постанови.

Невичерпний перелік підстав для винесення такого виду судових рішень, безпосередня функція яких слугувала ефективним засобом дотримання законності та забезпечення судом захисту прав і свобод людини, визначався статтями 23-2,380,400-2 КПК 1960 року.

Натомість чинний кримінальний процесуальний закон не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як-то окрема ухвала чи постанова, які б надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини.

Єдиним випадком, коли чинний КПК прямо передбачає постановлення окремих ухвал, є наявність процесуальних підстав, визначених у статті 378 цього Кодексу.

Кримінальні процесуальні рішення - це правозастосовні акти уповноважених державних органів або посадових осіб, виражені у встановленій законом процесуальній формі та прийняті у межах їх компетенції у передбаченому законом порядку. Вони виражають владні волевиявлення про дії та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, системне тлумачення норм, закріплених у пункті 10 частини 1 статті 3, статтях 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК України дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.

Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК України, а також задля забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України».

Згідно з висновком Верховного суду, за наявності відповідних підстав, суд будь-якої інстанції має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.

На думку суду, у даному кримінальному провадженні було встановлено порушення вимог кримінального процесуального законодавства ПрАТ «ВФ Україна», ігнорування працівниками товариства своїх посадових обов`язків і вимог закону, які потребують відповідного реагування, що позитивно вплине на ефективність здійснення правосуддя у кримінальному провадженні та забезпечить конституційне право обвинуваченого на розгляд кримінального провадження відносно нього протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне довести до відома начальника Головного управління національної поліції у м.Київ ОСОБА_7 та генерального директора ПрАТ «ВФ Україна» ОСОБА_8 викладені вище обставини для вжиття відповідних заходів реагування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 262 ЦПК, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Обставини, викладені в даній ухвалі, довести до відома начальника Головного управління національної поліції у м.Київ ОСОБА_7 (вул. Володимирська, 15, м.Київ, 01601) та генерального директора ПрАТ «ВФ Україна» ОСОБА_8 (м.Київ вул. Лейпцизька, 15) для вжиття відповідних заходів реагування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1