Решение № 116153561, 14.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року Київ№ 640/9713/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Касаткіної Ю.О.,

представника позивача:Перепелиці А.В.,

представника відповідача:Урєкє А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, ЦМУ ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 30.05.2022 № 0000440-1300-3100 відповідача (далі податкова вимога).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана податкова вимога була складена відповідачем з порушенням приписів чинного податкового законодавства, оскільки позивач не є платником частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону», а є господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій якого не належать державі» Акціонерному товариству «Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»; частина чистого прибутку не належить до податків і зборів, відповідно, підстав для сплати ПАТ «Укрнафта», як платником податків і зборів, частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону чинним законодавством, на думку позивача, не передбачено. Крім того, позивач вказав, що ПАТ «Укрнафта» не узгоджувало зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону, і таке зобов`язання для ПАТ «Укрнафта» не визначалося до сплати контролюючим органом.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 дану справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 13.09.2023.

13.09.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.10.2023.

10.10.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу досудового розгляду на 08.11.2023.

08.11.2023 дану справу знято з розгляду, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою. Судове засідання призначено на 29.11.2023.

29.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2023 року.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому наголошено на недоведені позивачем належним чином власної позиції та на неспростуванні позиції контролюючого органу.

Позивачем надано заперечення на відзив проти позову, відповідачем надано заперечення на відзив проти позову.

Сторонами надано також додаткові пояснення.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зареєстровано за податковою адресою: 04052, місто Київ, Шевченківський район, провулок Несторівський, буд. 3-5, ЄДРПОУ: 00135390, та знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС міста Києва.

Згідно з матеріалами справи 8 червня 2022 року Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» було отримано від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків податкову вимогу від 30.05.2022 № 0000440-1300-3100.

Відповідно до податкової вимоги відповідачем визначено наявність у ПАТ «Укрнафта» станом на 29 травня 2022 року податкового боргу з податків і зборів в загальному розмірі 2 438 802 008, 69 грн., у тому числі, частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до державного бюджету з відповідно до закону у сумі 2 436 897 258, 00 грн. (у тому числі податкове зобов`язання 2 436 897 258,00 грн.), штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг у розмірі 1894750, 69 грн. адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних та тютюнових виробів у розмірі 10000 грн., усього - 2 438 802 008,00 грн.

Як було встановлено судом та не заперечувалось, сторонами, ПАТ «Укрнафта» 28.05.2021 року було подано до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2018 рік, де в рядку 13 «Частина чистого прибутку (доходу) дивіденди на державну частку, що підлягають сплаті» та визначено позивачем до сплати суму дивідендів у розмірі 965 730 186 грн.

Також позивачем подано до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, де в рядку 13 «Частина чистого прибутку (доходу) дивіденди на державну частку. що підлягають сплаті» та визначено до сплати суму чистого прибутку у розмірі 1 921 167 072 грн.

Згідно з пунктом 46.2 статті 46 Податкового кодексу України розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність подають платники податків частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток), які знаходяться в статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно до розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належить господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Як зазначає позивач, ПАТ «Укрнафта» є господарським товариством 50 і більше відсотків акцій якого (часток, паїв) у статутному фонді якого не належить державі, а належить господарським товариствам, частка держави яких становить 100 відсотків, тому позивач не є платником частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітаних підприємств та їх обєднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону. На підтвердження цих доводів вказує на лист Фонду державного майна України від 21.05.2018 № 10-17-9879, сертифікат акцій №1, виданим ПАТ «Фінансова компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі ПК України у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) розрахунок частини чистого прибутку (доходу), та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності», подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами держаної власності» господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені ПК України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунків чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил та сплати (перерахування) таких платежів, у порядку, передбаченому ПК України.

Відповідно до приписів статті 2Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належить господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства, частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, ПАТ «Укрнафта» є господарським товариством 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого належить товариствам, частка у яких становить 100 відсотків. Дана обставина підтверджується матеріалами справи. Таким чином, позивач є платником податків частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку у розумінні Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на якого покладається обов`язок раз на рік подавати до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу). дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України та нести відповідальність за порушення сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому ПК України.

Згідно з приписами статті 46 ПК України, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання є узгодженою.

Грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків, у зв`язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Тобто, зобов`язання зі сплати до Державного бюджету частини чистого прибутку та дивідендів органів є грошовим зобов`язанням платника податків в розумінні Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначеного у поданій декларації, протягом 10 календарних днів, які настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Як встановлено судом ПАТ «Укрнафта», частково, в сумі 450 000 000 грн. сплатило задекларовані суми. Тобто, сума, яка становить 2 436 897 258 грн. являється заборгованістю позивача перед бюджетом.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та у повному обсязі надходження до бюджету податків та зборів та інших доходів (частина третя статті 45 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також з питань дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (територіальні органи є податкові органи.

Пунктом 1-1 Підрозділу 10 Інших Перехідних положень Податкового кодексу України (редакції Закону № 466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини прибутку (доходу) здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлений Кодексом строки.

Як вбачається із матеріалів справ на виконання пункту 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення Податкового кодексу України Центральним МУ ДПС сформовано податкову вимогу «Ю» № 0000440-1300-3100 від 30.05.2022, яка отримана позивачем 08.06.2020

Вказана податкова вимога складена за формою, визначеною Порядком надсилання податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770 (далі Порядок).

Згідно з Порядком, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання таких функцій, у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки, зокрема, узгодженого грошового зобов`язання.

Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, якщо він забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення у встановлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів продажу заставного майна.

Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.

Податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом, граничний строк сплати ПАТ «Укрнафта» до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) і дивідендів у сумі 2 436 897 258 грн. відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України становив 10 липня 2021року.

Судом також встановлено, що позивач у справі № 640/18646/21, звернувся із заявою до суду забезпечення адміністративного позову щодо заборони Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти дії щодо оформлення та надсилання податкової вимоги із значенням інформації про наявність податкового боргу на суму грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік 965 730 186,00 грн.) до набрання рішенням у справі № 640/18646/21 законної сили; заборони Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків проводити зарахування грошових коштів, сплачених ПАТ «Укрнафта» з інших податків та платежів, в рахунок погашення грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.) до набрання рішенням у справі № 640/18646/21 законної сили; заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо стягнення з ПАТ «Укрнафта» коштів, опису та продажу майна з метою погашення грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.) до набрання рішенням у справі № 640/18646/21 законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2021 цю заяву було задоволено, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 640/18646/21 апеляційну скаргу Міжрегіонального управління було залишення без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2021 без змін.

У подальшому, згідно з постановою Верховного Суду від 17.02.2022 касаційну скаргу Міжрегіонального управління задоволено, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні заяви позивача відмовлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач із посиланням на Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» вказує, що відповідач не є контролюючим органом щодо повноважень на притягнення до відповідальності платників частини чистого прибутку за несвоєчасну сплату таких платежів.

Відповідно до пункту 19-1.1, 19-1.22 статті 19, пункту 61.1 статті 61, 40.1 статті 40 ПК України, статті 45 Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 (з наступними змінами та доповненнями) Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) відповідач є.

Тобто, посилання позивача на відсутність повноважень відповідача на формування та надсилання оскаржуваної податкової вимоги є необґрунтованим та безпідставним.

Також обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що оскаржувана податкова вимога була оформлена з порушенням підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, абзац 4 пункту 56.8 статті 56 ПК України, оскільки на дату оформлення податкової вимоги:

- грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2021 № 0001620704, від 06.10.2021 № 0006280703, від 06.10.2021 № 00062600703 не були узгоджені, так як оскаржені в судовому порядку (справи № 640/29165/21, № 640/5104, № 640/5103/22 відповідно);

грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2022 № 0002470703 було оскаржене в адміністративному порядку (рішення ДПС (вих. № 7393/6/99-00-06-03-01-06 від 18.07.2022) про результати розгляду скарги);

грошове зобов`язання, згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій 11.11.2015 № 25018/0134/2810 було сплачене, згідно з платіжним дорученням від 11.10.2019 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 у справі № 826/11868/17.

Позивач зазначив, що ним було оскаржено частину податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в судовому порядку та сплачено податковий борг в добровільному порядку.

Водночас згідно з податковою вимогою ПАТ «Укрнафта» від 30 травня 2022 року №є0000440-1300-3100 вказаний податковий борг станом на 29.05.2022р.

У цьому контексті суд зазначає наступне.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим згідно з наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 № 321/35943 (далі - Порядок № 5).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з Порядком № 5 інформація щодо початку/продовження та результатів або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до системи, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заявиоскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дня отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або початок продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважалась неузгодженою, а в ІКП відображені облікові показники (операції) щодо її виключення.

Та, як встановлено судом, згідно з рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 18.07.2022 № 7393/6/99-00-06-006 від 18.07.2022, скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 28.04.2022 № 90002470703 в сумі 67 393,55 грн., була отримана Державною податковою службою України 30.05.2022 вх. № 8108/6, тобто станом на 29.05.2022 скарга до податкового органу не надійшла.

Стосовно оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 06.10.2021 № 60006260703 в сумі 4 076,94 грн. згідно з матеріалами справи копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/5103/22 відповідачем отримано лише 18.07.2022, тобто після направлення оскаржуваної податкової вимоги від 30.05.2022.

Також суд зазначає, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем факт самостійної сплати податкового боргу в частині оплати штрафних санкції 26.08.2022, згідно з податковім повідомленням-рішенням від 06.07.2021 № 0003670704 у розмірі 510,00 грн. та сплати 29.08.2022 штрафних санкцій, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2019 № 0002591403 у розмірі 1 766 707,55 грн.

Тобто, оплата податкового боргу позивачем у цій частині була проведена після надіслання відповідачем оскаржуваної податкової вимоги.

Крім того, доказів щодо сплати податкового боргу по частині сплати чистого прибутку в сумі 2 436 897 258,00 грн., або неправомірного його обліку позивачем не надано.

Таким чином, зазначені суми зобов`язань ПАТ «Укрнафта» в ІКП правомірно обліковувалися в податковому боргу позивача станом на 29.05.2022, що відображено в податковій вимозі від 30 травня 2022 року № 90000440-1300-3100, оскільки наявність такої заборгованості станом на 29 травня 2022 року підтверджена доказами і не спростована позивачем.

Інші надані позивачем доводи в обґрунтування заявленого позову, суд до уваги не бере.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкова вимога форми «Ю» № 0000440-1300-3100 від 30.05.2022 сформована відповідачем у встановлені законодавством строки, у спосіб та у межах визначених чинним законодавством повноважень щодо платника частини чистого прибутку (доходу) і дивідендів на державну частку у розумінні ПК України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що прийняття оскаржуваного рішення відбулось на підставі діючого законодавства, у межах наданих повноважень, та у визначений законами України та іншими нормативно-правовими актами спосіб, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а твердження позивача не підтвердились наданими доказами.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 січня 2024 р.