Постановление суда № 116139045, 20.04.2023, Кагарлицький районний суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 368/181/21

Провадження № 2/368/54/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про зупинення провадження

"20" квітня 2023 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Токовенко Н.О.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, - Кагарлицька міська рада, - про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення, суд, -

В С Т А Н О В И В :

04.03.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, - Кагарлицька міська рада, - про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) житловим будинком, що розташованийц за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовував наступними обставинами та нормами права:

- ОСОБА_1 (далі - Позивач) набула право власності на домоволодіння, площею 62.60 кв. м. з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0.0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 як переможець електронних торгів на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки від 22.12.2020 р., ВП № НОМЕР_3, протокол проведення електронних торгів № 515920 від 09.12.2020 р.

Позивач у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Отже, Позивач є власником домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, після набуття Позивачем права власності на будинок виявилося, що у ньому зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - Відповідачі), які після придбання Позивачем житлового будинку у добровільному порядку не звільнять його та звертаються до реєстраційних органів для зняття з реєстрації.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України, Позивач як власник майна має право безперешкодно користуватись та розпоряджатися своєю власністю та таке право гарантується державою. Тобто, у разі порушення прав власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку інших осіб.

Позивач, беручи участь у електронних торгах щодо зазначеного домоволодіння та набуваючи право власності на нього, розраховувала на безперешкодне користування належним їй майном на власний розсуд та мала підстави вважати, що, будучи власником, її право власності не буде порушуватися з боку інших осіб, зокрема колишнього власника та членів його сім`ї. Так, Відповідачі втратили права на зазначене домоволодіння, а тому їх проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 всупереч волі власника, тобто Позивача, є неправомірним та таким, що порушує її права.

Проживання Відповідачів у зазначеному будинку має наслідком те, що наразі Позивач позбавлена можливості вільно користуватися своїм майном. При цьому Позивач не може самостійно змусити Відповідачів виселитися з будинку, оскільки в добровільному порядку вони відмовляються це зробити. Таким чином Позивачу створюються перешкоди у користуванні майном, що належить їй на праві власності. Відповідачі є сторонніми особами для Позивача, користуються її майном протиправно, всупереч її волі, а тому є усі наявні підстави для їхнього виселення.

За таких умов, з метою захисту свого порушеного права, Позивач змушена звернутися з даним питанням до суду.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду(частини перша, друга цієї статті).

При цьому закон не покладає обов`язок надання іншого житлового приміщення особам, які підлягають виселенню, на нового власника житла. Таким чином, Позивач не має перед Відповідачами жодних обов`язків у зв`язку з їхнім примусовим виселенням.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач як новий власник, яка набула права власності на будинок в установленому законом порядку, не може вільно користуватися своєю власністю, оскільки Відповідачі, які втратили право користування зазначеним вище житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням, не бажають виселятися з нього. Таким чином, порушене право Позивача, як нового законного власника, підлягає захисту в обраний нею спосіб, а саме шляхом усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення Відповідачів із належного Позивачу будинку, який Відповідачі займають без законних на те підстав.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у справі № 569/4373/16-ц) не є підставою для виселення членів сім`ї власника житла, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що виселення особи в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням порушення права на житло та оцінки справи на предмет того, що особа внаслідок втрати права на користування житлом може бути позбавлена єдиного місця проживання та стане безхатченком.

Відтак, у даній справі про виселення підлягає встановленню факт, чи мають особи, які підлягають виселенню, інше місце для проживання.

Перш за все, слід зазначити, що Відповідачі дійсно не мають встановлених законом підстав для користування будинком, що належить на праві власності Позивачу: вони не є наймачами зазначеного приміщення, не є членами сім`ї Позивача та не мають її дозволу на проживання у будинку. Отже, Відповідачі самовільно займають будинок Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Оскільки Відповідачі не є наймачами будинку, вони не мають встановлених законом підстав для проживання у ньому, а тому відповідно до вимог законодавства, підлягають виселенню на вимогу власника.

Право власності Позивача полягає у можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном. Проте, Позивач була значною мірою позбавлена правомочностей власника внаслідок неправомірних дій Відповідачів, які всупереч її волі, протиправно відмовляються звільнити будинок, право на користування яким вони втратили.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 був реалізований в рахунок погашення заборгованості, що виникла у попереднього власника, ОСОБА_3 . Новий власник будинку, тобто Позивач, не має нести тягар обмежень її правомочностей власника у зв`язку з невиконанням попереднім власником своїх обов`язків по кредитному договору.

При цьому у Позивача є підстави вважати, що у Відповідачів є інше місце для проживання, а тому вони неправомірно обмежують Позивача у її правах як нового власника будинку. Зокрема, згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 22.12.2020 p., Відповідач ОСОБА_3 має інше місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, маючи інше житло, Відповідачі неправомірно чинять перешкоди власнику у користуванні її майном, їхнє проживання у зазначеному будинку не є необхідним у демократичному суспільстві обмеженням прав власника. Відтак, виселення Відповідачів не позбавить їх єдиного житла, буде виправданим і не порушить баланс інтересів сторін.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, у разі створення перешкод у користуванні власністю, Позивач може звернутися до суду з вимогою про вчинення дій, необхідних для відновлення порушеного права власності, а саме усунення перешкод в користуванні майном та виселення Відповідачів.

Згідно з ч. 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред 'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи вищевикладене, керуючись постановою ст. 41 Конституції України, ст. ;т. 15. 16, 317, 319, 321, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 174 - 175 ЦПК України, - позивач просила задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позову.

04.03.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/181/21, провадження № 2/368/355/21.

08.04.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 28.04.2021 року.

28.04.2021 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 17 год. 00 хв. 02.06.2021 року в зв`язку з неявкою сторін.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява позивачки, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Відповідачка ОСОБА_2 не надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідачка не надіслала на адресу суду письмових заяв про слухання справи у її відсутність, чи про відкладення слухання справи.

З огляду на вищевказані обставини справи, - суд визнав неявку відповідачки ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, відповідач ОСОБА_3 не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Відповідач ОСОБА_3 не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідач не надіслав на адресу суду письмових заяв про слухання справи у його відсутність, чи про відкладення слухання справи.

З огляду на вищевказані обставини справи, - суд визнав неявку відповідача ОСОБА_3 в підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, представник третьої особи, - Кагарлицької міської ради Київської області, - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Представник третьої особи не подав письмове пояснення на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, представник третьої особи не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.

З огляду на вищевказане, - суд визнав неявку представника третьої особи в підготовче судове засідання, яке відбулося 02.06.2021 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.

02.06.2021 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання в даній справі (без участі сторін та учасників процесу), по результатах проведеного підготовчого судового засідання судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процуесуальну ухвалу (без видалення до нарадчої кімнати), на підставі якої закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 09.07.2021 року.

09.07.2021 року справу було знято з розгляду в зв`язку з перебуванням судді Закаблук О.В. в нарадчій кімнаті по кримінальній справі № 368/187/20 (провадження № 1 - кп/368/59/21) за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначено наступне судове засідання на 12 год. 00 хв. 14.09.2022 року.

27.07.2021 року на адресу суду надійшла письмова заява ОСОБА_3 про поновлення строку на подання відзитву на позов, в якій відповідач просить суд:

1. овити ОСОБА_3 строк на подання відзиву по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3-тя особа Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

2. няти і долучити до матеріалів справи відзив ОСОБА_3 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3-тя особа Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

27.07.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_3 , наступного змісту:

- Кагарлицьким районним судом Київської області відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3 - тя особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Заперечує проти задоволення позову, вважає його вимоги необгрунтованими з огляду на таке.

аперечуєпроти задоволення позову, вважаю його вимоги необгрунтованими з огляду на таке.

актичні обставини справи:

- 18 квітня 2007 року відповідачем ОСОБА_3 було придбано на підставі договору купівлі-продажу житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Згідно даних правовстановлюючих документів у житлового будинку житлова площа - 33,4, кв.м., загальна площа - 62,6 кв.м. з такими спорудами: сарай, погріб, криниця, паркан, ворота, відмостка. Продаж житлового будинку було вчинено за 123 725 (сто двадцять три тисячі сімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, інвентаризаційна оцінка становила - ЗІ 652 (тридцять одну тисячу шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок. Право власності на зазначене майно було зареєстроване 15 квітня 2008 року.

18 квітня 2007 року відповідачем було придбано на підставі договору купівлі- продажу земельну ділянку, площею 997 (дев`ятсот дев`яносто сім) квадратних метрів, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 , яка була надання для будівництва та обслуговування жилого будинку. Продаж було вчинено за 40400 (сорок тисяч чотириста) гривень 00 копійок, що дорівнювало експертній оцінці згідно звіту ринкової вартості земельної ділянки.

З огляду на те, що власних коштів у відповідача частково не вистачало, то для придбання зазначених об`єктів було отримано 18.04.2007 року кредит у ПАТ «Укрсоцбанк», в забезпечення якого було передано в іпотеку придбані об`єкти.

23 квітня 2008 року виконавчий комітет Кагарлицької міської ради надав дозвіл ОСОБА_3 на будівництво літньої кухні та гаража на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 (рішення № 78 від 23.04.2008 року). Зазначений дозвіл був належним чином реалізований - об`єкти були збудовані.

14 вересня 2020 року за заявою власника ОСОБА_3 до Державного земельного кадастру було внесено відомості про винесення меж земельної ділянки кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 в натурі та, в тому числі, зафіксовано і новозбудовані об`єкти на ній.

25 вересня 2020 року речове право на земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на праві приватної власності.

09 липня 2021 року із даного цивільного позову відповідачеві стало відомо, що 15 січня 2021 року позивач набула право власності на домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 на електронних торгах з реалізації майна.

Продаж вищевказаного майна проводився шляхом його реалізації 09.12.2020 року Організатором торгів ДП «СЕТАМ» при здійсненні приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 09.09.2020 року.

До отримання матеріалів даного цивільного позову відповідач не знав і не мав реальної можливості дізнатися про наявність зазначеного виконавчого провадження.

У період із 16 квітня 2019 року по 01 квітня 2021 року відповідач працював на законних підставах в Угорщині, час від часу приїзжаючи на Україну.

У відповідача не було жодних обмежень, які б могли свідчити про застосування до нього примусових виконавчих заходів - не було накладено арешт на його рахунки і майно, не було перешкод у виїзді за кордон, жодних постанов про вчинення заходів примусового характеру він не отримував, про час опису майна не був повідомлений, жодних перешкод при вчинені реєстраційних дій щодо земельної ділянки 14,09.2020 та 23-25.09.2020 року у нього не виникло, жодних документів щодо ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, жодної вимоги про добровільне звільнення житлового будинку у зв`язку із прийняттям рішення про звернення стягнення на житловий будинок не отримував.

Проаналізувавши інформацію, яка є у відкритому доступі на сайті Організатора торгів ДП «СЕТАМ» https://setam.net.ua/auction/451976 було встановлене наступне:

- у фотоматеріалах, які є обов`язковою частиною заявки на реалізацію об`єкту лоту, відсутні фото житлового будинку та споруд: сараю, погрібу, криниці, проте є фото новозбудованого об`єкту - літньої кухні/гаражу, який не є об`єктом іпотеки;

- у розділі «Відомості про обтяження майна» одним із обтяжень зазначено - Арешт нерухомого майна, № 34553978, постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 60844961, виданий 10.12.2019, видавник: ПВВО м. Києва Кравець В.В., проте виконавче провадження НОМЕР_4 було відкрито 09.09.2020 року, а відповідно до відомостей акту про реалізацію предмета іпотеки від 22.12.2020 року приватний виконавець Кравець В. В. проводив опис та арешт майна 10.09.2020 року;

- не зважаючи на обов`язок приватного виконавця надати повну інформацію про склад та обтяження майна, яке реалізується на електронних торгах, інформації про те, що в даному будинку зареєстрований та проживає власник, який передав майно в іпотеку, разом з членами сім`ї, в тому числі, із непрацездатною матір`ю пенсіонеркою та малолітнім сином у відомостях лоту не зазначено.

Зазначає, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , - є єдиним об`єктом житлової нерухомості, що перебуває у власності та користуванні відповідача ОСОБА_3 і членів його сім ї - інших відповідачів по справі - ОСОБА_2 - непрацездатної матері, пенсіонерки та малолітнього чотирирічного сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Із моменту придбання зазначеної нерухомості відповідачі (син з моменту народження) там постійно проживають, зареєстровані за цією адресою із 2016 року.

Необгрунтованим є припущення позивача про те, що відповідач ОСОБА_3 має інше місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Незрозуміло, чому інформація про це відображена в Акті про реалізацію предмета іпотеки без належних на це підстав. Ця інформація неправдива, відповідач не проживав за цією адресою. Вказана адреса є місцем проживання ОСОБА_6 , шлюб відповідача з якою було розірвано у судовому порядку 12 лютого 2020 року.

Правові підстави необгрунтованості позову:

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон № 898-ІV) передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу УРСР.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 109 ЖК УРСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. В частині другій цієї статті як виключення спростовано вищезазначене загальне правило для громадян, яких виселяють при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону № 898-IV після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні норми містяться в частині третій статті 109 ЖК УРСР.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без падання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Верховний Суд України у своїх постановах від 21 жовтня 2015 року (провадження № 6-1484цс15) та 22 червня 2016 року (провадження № 6-197цс16) висловив правовий висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР. За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Частиною першою статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положения жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, правомочності власника не с абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 28 вересня 1995 року у справі «Сколло проти Італії» («Skollo v Italy») дійшов висновку, що необхідно зважати на той факт, що держава може приймати будь-які закони, які вважатиме за потрібне для встановлення контролю за використанням власності відповідно до суспільних інтересів. Відповідні закони, на думку Суду, частіше за все приймаються у сфері забезпечення громадян житлом. З метою реалізації такої політики законодавчий орган має користуватися розсудом у широких межах як у питанні визначення наявності проблеми, що викликає занепокоєність суспільства, так і у питанні вибору детальних заходів та запровадження механізму для їх реалізації. ЄСПЛ зазначив, що погоджується на здійснення контролю за правом власності за умови, що відповідний контроль має під собою «розумні підстави» (пункт 28 Рішення).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що статтю 109 ЖК УРСР викладено в саме в такій редакції з урахуванням економічної та соціальної ситуації в державі з метою захисту суспільних інтересів, зокрема незахищених верст населенню, які в силу об`єктивних обставин мають ризики втратити право користування житлом.

Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й обмеження мирного володіння майном, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Станом на 24 вересня 2015 року електронні торги повинні були проводитися з дотриманням вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2833/5.

Відповідно до пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Зокрема, повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім`я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб; форма реалізації арештованого майна; вид майна; найменування майна; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис; місцезнаходження майна; відомості про зберігача майна; відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото- та/або відеоматеріали; кваліфікований електронний або власноручний підпис.

Відповідно до абзаців третього - восьмого пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами: копія виконавчого документа; копія постанови про опис та арешт майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Відповідно до пп.2 пункту 5 розділу II Порядку реалізації арештованого майна інформаційне повідомлення має містити інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску; стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном.

Таким чином, приватний виконавець зобов`язаний був надати повну інформацію про склад та обтяження майна, яке реалізується на електронних торгах. Зокрема, зазначити, що в ній зареєстрований та проживає власник, який передав майно в іпотеку, разом з членами його сім`ї, в тому числі із непрацездатною матір`ю пенсіонеркою та малолітнім сином. А покупець такого майна, в свою чергу, зважаючи на усі обставини мав оцінити ризики та обмеження пов`язані з його придбанням. Неповне інформування учасників електронних торгів про обтяження майна, яке реалізується, є підставою для відшкодування збитків, що свідчить про наявність альтернативних способів захисту прав нового власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №643/18/788/15-ц щодо виселення новим власником осіб, які втратили право власності на житло, ВП ВС зазначила, що правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності для забезпечення балансу інтересів усіх суб`єктів права. Крім того, зазначено, що в цій справі держвиконавець був зобов`язаний надавати інформацію про обтяження майна, яке реалізується на Е-торгах та вказати факт реєстрації та проживання в ній власника, який передав майно в іпотеку.

Ця теза була підтверджена постановою ВП ВС у справі №447/455/17, в якій розглядалося питання про позбавлення прав на майно колишнього члена подружжя. ВП ВС зазначив, що суди мають зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє їх права користуватися приміщенням і вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів сторін.

Отже, обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статей 109 ЖК УРСР та статті 40 Закону № 898-ІУ, є передбачуваними.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню норми статті 40 Закону № 898-ІУ та статті 109 ЖК УРСР. Аналогічні висновки у постанові ВП ВС від 31 жовтая 2018 року у справі № 753/12729/15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1484цс15

З огляду на те, що відповідачі не мають іншого житла, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить до соціально вразливих груп населення, які не мають особистої можливості забезпечити себе іншим житлом, то виселення їх із житлового будинку призведе до соціально непоправних наслідків - вони стануть безхатченками і потребуватимуть державного соціального захисту і прихистку. Зважаючи на те, що відповідно до норм статті 40 Закону № 898-ІУ та статті 109 ЖК УРСР виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається,

На підставі вищевикладеного, - відповідач просить суд винести рішення, на підставі якого:

- відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3-тя особа Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

14.09.2021 року на адресу суду надійшов відповідь на відзив на позовну заяву, поданий представником позивача ОСОБА_1 , - адвокатом Клапчуком Ф.П., наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа №368/181/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Представником Відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Гудзь О. В. було подано до суду відзив на позовну заяву з запереченнями проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України, позивач має право подати відповідь на відзив, у якому викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Ознайомившись із поданим відзивом та користуючись наданим ст. 179 Цивільного процесуального кодексу правом, Позивач вважає за необхідне заперечити проти міркувань сторони Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з підстав, наведених нижче.

Щодо відсутності у Відповідача можливості дізнатися про реалізацію будинку:

- Відповідач стверджує, що з 01 квітня 2019 року по 01 квітня 2021 року він працював на законних підставах в Угорщині, а тому не знав і не міг дізнатись про наявність виконавчого провадження щодо належного йому на праві власності нерухомого майна і лише з позовної заяви та доданих до неї матеріалів дізнався про виконавче провадження, реалізацію майна та припинення його права на житловий будинок та земельну ділянку.

Проте, Позивач не погоджується з такими зауваження Відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими, речовими і електронними доказами;

- висновками експертів;

- показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньої кількості доказів на підтвердження обставин, якими вона обгрунтовує свої вимоги чи заперечення, суд доходить висновку про їх недоведеність.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням наведеного, слід зауважити, що Відповідачем не було доведено обставин, якими він обгрунтовує свої заперечення проти позову. Так, Відповідачем не надано суду жодних доказів, на підтвердження того, що він був відсутній за місцем реєстрації в оголошений період часу з 01 квітня 2019 року по 01 квітня 2021 року, що перешкоджало йому дізнатись про реалізацію його майна, та на яких «законних підставах» він постійно працював в Угорщині.

Враховуючи загальний обов`язок доказування, що випливає з принципу змагальності сторін, слід вважати, що ці обставини Відповідачем доведені не були.

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним площею 0.0997 га з кадастровим номером 3222210100:01:454:0005, - були реалізовані у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регулюється Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», Порядком реалізації арештованого майна від 29.09.2016 р. № 2831/5.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов 'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов 'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавию та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов 'язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з Актом реалізації предмета іпотеки від 22.12.2020 р., в ході примусового виконання виконавчого провадження НОМЕР_4, відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника № НОМЕР_3 від 10.09.2020 р., - було описано майно боржника, тобто Відповідача, а саме: домоволодіння загальною площею 62, 60 кв. м., жилою площею 33,40 кв. м., з усіма надвірними будівлями і спорудами: житловий будинок, сарай, погріб, криниця, паркан, ворота, земельна ділянка площею 0,0997 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, на якій розташований будинок, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавия, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» протягом п 'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця, приватного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавию.

Отже, повідомлення іпотекодавця про реалізацію предмета іпотеки здійснюється іпотекодержателем при встановленні наявності підстав для реалізації предмета іпотеки, організатором під час підготовки до проведення прилюдних торгів (ст. 43 Закону України «Про іпотеку»), шляхом надсилання акта про реалізацію предмета іпотеки (ч. 6 ст. 47 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідні положення щодо обов`язку повідомлення боржника про вчинення дій, які стосуються його майна, містяться у Порядку реалізації арештованого майна від 29.09.2016 р. №2831/5.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення відкритості та прозорості процесу реалізації предмета іпотеки, повної поінформованості усіх зацікавлених осіб (у тому числі іпотекодавця) про перебіг прилюдних торгів та надання іпотекодавцю можливості викупити предмет іпотеки.

Поінформованість боржника про існування та стан виконавчого провадження щодо належного йому майна забезпечується шляхом надсилання боржнику документів виконавчого провадження в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавием до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Наведені вище положення Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані на забезпечення повіомлення іпотекодавця (боржника) щодо дій, які вчиняються з майном, що належить йому на праві власності.

Відповідач стверджує, що він не отримував жодних документів виконавчого провадження № НОМЕР_3, та не міг дізнатися про реалізацію його житла.

Разом з тим, навіть якщо припустити, що Відповідач дійсно перебував на роботі за межами України, у зв`язку з чим був відсутній за місцем реєстрації, погодитися з об`єктивною неможливістю Відповідача дізнатися про відкрите виконавче провадження та реалізацію належних Відповідачу земельної ділянки та житлового будинку, - неможливо.

Відповідач достеменно знав про наявність у нього іпотечних зобов`язань перед ПАТ «Укрсоцбанк» та йому були відомі наслідки їх невиконання.

Ствердження, що Відповідач жодного разу не був повідомлений про дії, спрямовані на реалізацію належного йому майна та він за жодних умов не міг дізнатися про звернення стягнення на предмет іпотеки, - є непереконливими, оскільки навіть якби Відповідач не отримував ніяких документів виконавчого провадження, він повинен був знати про стан його зобов`язань з ПАТ «Укрсоцбанк», отримувати вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» щодо виконання зобов`язань за договором іпотеки з роз`ясненнями наслідків їх невиконання, повідомлення іпотекодержателя та організатора торгів про реалізацію предмета іпотеки в процесі підготовки до проведення прилюдних торгів, акт про реалізацію предмета іпотеки тощо. Інформація про проведення прилюдних торгів є відкритою та доступ до неї забезпечується шляхом відповідних публікацій у друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на веб-сайті проведення електронних торгів.

Крім того, реалізації предмета іпотеки передував опис майна боржника, про що не могли не знати члени сім`ї Відповідача, які протягом всього часу проживали у будинку.

За таких умов, посилання Відповідача на те, що він не знав і не міг знати про реалізацію належного йому майна, - видаються неправдоподібними та не заслуговують на увагу.

Щодо тверджень Відповідача про порушення законодавства при проведенні електронних торгів в частині інформації про лот, слід зазначити наступне:

- Електронні торги вважаються такими, що проведені з дотриманням вимог чинного законодавства, поки не буде встановлено протилежне. На даний момент відсутнє рішення суду про визнання недійсними електронних торгів від 09.12.2020 p., визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів № 515920 та такий позов не перебуває на розгляді в суді.

Встановлення наявності стверджуваних Відповідачем порушень, що мали місце при проведенні електронних торгів, виходить за межі предмета доказування цієї справи та суд не може визнати електронні торги від 09.12.2020 р. такими, що відбулися з порушенням встановленої процедури.

Позивач не відповідає за дії організатора прилюдних торгів та не несе за них відповідальності. Позивач є добросовісним покупцем житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0.0997 га з кадастровим номером 3222210100:01:454:0005 та її право власності було набуте у встановленому законом порядку і не було скасоване. Отже, правомірність набуття Позивачем права власності на вказане вище нерухоме майно презюмується.

За таких умов, Позивач вважає, що аргументи Відповідача не підкріплені належними та достатніми доказами, у зв`язку з чим обставини, на які посилається Відповідач, не можна вважати доведеними.

Щодо неможливості виселення Відповідачів без надання іншого житлового приміщення:

- Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 109 Житлового кодексу Української PCP, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жше приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що частина друга статті 109 ЖК Української PCP встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадйн без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав, а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.

Отже, у випадку, якщо іпотечне житло було придбане за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, особи, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, можуть бути виселені без надання іншого постійного житла.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року, справа № 139/839/19, що узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, та підтвердженими постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Відповідач зазначає, що для придбання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним площею 0.0997 га з кадастровим номером 3222210100:01:454:0005, 18.04.2007 р. ним було взято кредит у ПАТ «Укрсоцбанк», в забезпечення якого будо передано придбані об`єкти.

Оскільки зазначені вище житловий будинок та земельні ділянка були придбані за кредитні кошти і це не заперечується Відповідачем, Відповідача та членів його сім`ї може бути виселено без надання іншого житлового приміщення, оскільки на будинок та земельну ділянку було звернено стягнення як на предмет іпотеки.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що в контексті актуальних житлових питань, зокрема щодо захисту майнових прав власника житлового приміщення, положення Житлового кодексу Української PCP є застарілими та не відповідають вимогам сучасності.

Зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 182/7347/18 Верховний Суд зазначив, що «застосування до регулювання житлових відносин положень ЖК Української PCP, прийнятого 30 червня 1983 року не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм ЦК України (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20)».

З огляду на наведене, пріоритет мають положення положення статей 391, та глави 32 «Право користування чужим майном» ЦК України, які захищають права власника житла.

Щодо наявності підстав для втручання у право на житло:

- Відповідач стверджує, що позбавлення його та членів його сім`ї житла буде порушенням конституційного права на житло та суперечитиме положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Позивач з такими висновками Відповідача не погоджується.

Слід зазначити, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обгрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод забезпечує, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідач втратив право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.0997 га з кадастровим номером 3222210100:01:454:0005, - в результаті невиконання іпотечних зобов`язань перед ПАТ «Укрсоцбанк», внаслідок чого зазначене нерухоме майно було реалізоване у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про іпотеку» після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Позбавлення Відповідача права на майно, у тому числі на житловий будинок, пов`язане з його бездіяльністю щодо невиконання взятих на себе зобов`язань за договором іпотеки. Відповідач знав про свій обов`язок здійснювати платежі за договором та ризики, які він несе внаслідок невиконання взятого на себе зобов`язання. Отже, - Відповідач своїми діями сам поставив себе та свою сім`ю у становище, за якого вони втрачають право на користування житлом.

При цьому Позивач є добросовісним покупцем житлового будинку та проживання в ньому Відповідачів проти волі Позивача становить необгрунтоване обмеження її прав як нового власника.

Так, Позивач, яка набула права власності на будинок в установленому законом порядку, не може вільно користуватися своєю власністю, оскільки Відповідачі, які втратили право користування будинком у зв`язку з його відчуженням, відмовляються виселятися. Таким чином, порушене право Позивача, як нового законного власника, підлягає захисту в обраний нею спосіб, а саме шляхом усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення Відповідачів із належного Позивачу будинку, який Відповідачі займають без законних на те підстав.

З наведеного слід дійти висновку, що право Позивача є пріоритетним перед правами Відповідачів, оскільки дії відповідача ОСОБА_3 щодо розпорядження належним йому майном призвели до втрати ним та членами його сім`ї житлового приміщення. Таким чином, звільнення Відповідача від негативних наслідків, які настали внаслідок його власних дій та покладення тягаря таких наслідків на Позивача було б неправомірним та надмірним втручанням у її право власності.

За таких умов, неможливо дійти висновку про те, що позбавлення Відповідачів права на користування житловим приміщенням, що було реалізоване в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, - є несправедливим та становить непропорційне втручання у право Відповідачів на житло.

Отже, Відповідач дійшов помилкового висновку про неможливість виселення його та членів його сім`ї новим власником будинку.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном..

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України, - Позивач як власник майна, - має право безперешкодно користуватись та розпоряджатися своєю власністю та таке право гарантується державою. Тобто, у разі порушення прав власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку інших осіб.

Покладення на Позивача тягар обмежень власника у вигляді проживання у її будинку трьох сторонніх осіб через невиконання попереднім власником своїх обов`язків по договору іпотеки було б невиправданим та непропорційним втручанням у її право мирно володіти своїм майном

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, - представник позивача просить суд винести рішення, на підставі якого - задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

14.09.2021 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 15.10.2021 року в зв`язку з неявкою представника третьої особи, - представника Кагарлицької міської ради як органу опіки та піклування, одночасно винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу, про обов`язкову участь представника третьої особи в даній справі, так як спір стосується законних прав та інтересів малолітньої особи.

22.09.2021 року на адресу суду надійшло письмове заперпечення представника відповідача ОСОБА_3 , - адвоката Гудзь О.В., наступного змісту:

- Кагарлицьким районним судом Київської області відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3 - тя особа, - Кагарлицьа міська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

14.09.2021р. в судовому засіданні було отримано відповідь на відзив.

Відповідно по п. 1 ст. 180 ЦПК України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Ознайомившись із відповіддю на відзив та користуючись ст. 180 ЦПК України вважає за необхідне зазначити таке:

- Щодо відсутності у відповідача можливості дізнатись про реалізацію будинку:

- Повторно заявляє суду, що до 09.07.2021 року - до дати отримання матеріалів даного цивільного позову відповідач не знав і не мав реальної можливості дізнатися про наявність виконавчого провадження НОМЕР_4 від 09.09.2020 року та про реалізацію на електронних торгах домоволодіння площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 .

У період із 16 квітня 2019 року по 01 квітня 2021 року відповідач тимчасово перебував в місті Шарошпоток на північному сході Угорщини в медьє Боршод-Абауй- Земплен згідно умов трудового договору з компанією DLW 91 Kft, адреса: 3950, Sarospatak, Malomkogyar u 7.

На підтвердження зазначеного факту суду надається копія трудової угоди ОСОБА_3 з роботодавцем, копія посвідки на проживання (TARTOZKODASI ENGEDELY) ОСОБА_3 номер НОМЕР_2 із зазначенням строку перебування в Угорщині - 16.04.2019 по 01.04.2021 р., копія закордонного паспорту ОСОБА_3 із відмітками про дати перетину державного кордону.

Звертає увагу суду, що реалізація домоволодіння відбулась у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3, фактична тривалість його склала чотири місяці із 09.09.2020 по грудень 2020 року.

Підготовка до реалізації домоволодіння склала 20 днів.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження НОМЕР_4 було відкрите 09.09.2020 р. Позивача про відкриття виконавчого провадження не повідомлялось.

Наступного дня після відкриття провадження 10.09.2020 р. виконавцем було зроблено опис та арешт майна (коштів) боржника. Зазначена виконавча дія проводилась у відсутність ОСОБА_3 .

Цього ж дня - 10.09.2020 р. ТОВ «Оцінка і консультації» виконало оцінку домоволодіння, ринкова вартість (початкова вартість на прилюдних торгах) якого склала 148 000,00 (сто сорок вісім тисяч) гривень. Про визначення вартості (оцінки) майна відповідача не було повідомлено.

29.09.2020 року р. відповідачем-2 на адресу ДП «СЕТАМ» за вих. № 1400 було направлено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна в межах виконавчого провадження НОМЕР_4.

09.12.2020 р. ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги за лотом 452178, про результата якого складено протокол № 515920 проведення електронних торгів, переможець торгів позивач - ОСОБА_1

22.12.2020 року виконавцем було складено Акт про реалізацію предмета іпотеки.

Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документу виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простіш поштовим відправленням або доставляються кур 'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, відповідно до вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 на організатора торгів покладається цілий ряд обов`язків щодо повідомлень боржника - відповідача по справі про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна; про надіслання йому копії протоколу електронних торгів та нотаріально засвідченої копії акта про реалізацію предмета іпотеки.

Виконавчим документом в даному провадженні є виконавчий напис №19111, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017 р. Незважаючи на те, що у ОСОБА_3 місцем постійного проживання із 30.05.2008 року є адреса АДРЕСА_1 , у виконавчому написі зазначено, що місце реєстрації ОСОБА_3 - Кіровоградська обл., Добровеличківський район, с. Тишківка.

Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №344/3627/16-ц (провадження № 61-21032св18) «загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу «доставки (одержання)» повідомлень, якщо сторони прямо не передбачили застосування принципу «відправлення». [...] Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом.»

З огляду на те, що ОСОБА_3 не отримував будь-яких повідомлень у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та про хід реалізації арештованого майна, тому не був повідомленим ні про початок примусового виконання виконавчого напису, ні про інші дії, пов`язані із домоволодінням площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 .

Електронні торги відбулись у період дії мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Звертає увагу суду на те, що домоволодіння, в складі якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - це єдиний об`єкт житлової нерухомості, що перебував у власності та користуванні відповідача.

Крім нього, цим будинком користувались - були зареєстровані і проживали там члени сімї позивача - мама, пенсіонерка, - ОСОБА_2 та малолітній син, - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

У відповідача у власності немає іншого нерухомого житлового майна.

Це нерухоме майно придбавалося за кредитні кошти за Договором кредиту № 384/028/07-1 від 18.04.2007 р.

Це нерухоме майно було предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку» і виступало як забезпечення виконання зобов`язань відповідача за Договором кредиту №384/028/07-1 від 18.04.2007 р.;

Це нерухоме майно і зараз використовується як місце постійного проживання відповідача і членів його сімї;

Загальна площа цього нерухомого житлового майна складає 62,60 м2;

Відповідач не був повідомлений про примусове стягнення на це майно;

Відповідач згоди на відчуження цього житла не надавав.

Таким чином, відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» житловий будинок площею 62,60 м2 за адресою АДРЕСА_1 повністю відповідає вимогам щодо об`єктів на які не могло бути звернене примусове стягнення (відчужене без згоди власника), а відповідно вказане майно, - не могло бути реалізоване на електронних торгах.

Щодо недотримання порядку проведення електронних торгів:

Ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

З аналізу наведених норм вбачається, що реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах можлива лише за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

12.09.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис №19111, за яким стягнуто на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», із позивача частину заборгованості по Договору кредиту №384/028/07-1 від 18.04.2007 р. за станом на 12.09.2017 р., яка складається із строкова заборгованість - 15 840,00 дол. США; прострочена заборгованість - 8 639,26 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих % - 9,52 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих % - 27 919,30 дол. США.

Сума частини боргу становила 52 408,08 (п`ятдесят дві тисячі чотириста вісім доларів США 08 центів) дол. США, а також сума плати за вчинення виконавчого напису.

Проте, виконавчий напис №19111, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017 р. не містить жодних відомостей з тих, що встановлені законом для звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, у зв`язку з відсутністю рішення суду або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на спірне нерухоме майно як предмет іпотеки, торги відбулися з реалізації саме арештованого нерухомого майна, а посилання позивача на Закон України «Про іпотеку» є безпідставним.

Примусове відчуження нерухомого майна порушило права малолітнього ОСОБА_4 на користування єдиним житлом.

ОСОБА_4 має право користування, проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Місце проживання за цією адресою зареєстровано із 2016 року.

Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» встановлює жорсткі вимоги щодо здійснення правочинів з житловими приміщеннями, право власності або право користування якими мають діти.

Зокрема, визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та гарантоване неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. П.4 ст. 12 вказаного Закону визначено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Наведене узгоджується також зі змістом Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, пунктом 28 розділу VIII якої передбачено у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу згідно до п. 9 ,ч. 1 ст. 37 Закону.

Відповідно до абзаців третього - восьмого пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна заявка на реалізацію арештованого майна подається разом з рядом документів, серед яких - у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Проте, приватний виконавець Кравець В.В. за таким дозволом до органів опіки і піклування не звертався, відповідну інформацію умисно не зазначав при передачі нерухомого майна на реалізацію.

Таким чином, саме приватний виконавець Кравець В.В. не надавав повну інформацію про склад та обтяження майна, яке реалізовувалось на електронних торгах - не зазначив про реєстрацію малолітньої дитини, не надав дозвіл органц опіки і піклування. Неповне інформування учасників електронних торгів про обтяження майна, яке реалізується, є підставою для відшкодування збитків, що свідчить про наявність альтернативних способів захисту прав нового власника.

З огляду на вищевикладене, - представник відповідача просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3-тя особа Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

15.10.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява - клопотання про зупинення провадження у справі, яка поданапредставником відповідача ОСОБА_3 , - адвокатом Гудзь О., наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває судова справа № 368/181/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3-тя особа Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги позивача - усунення перешкод у користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , - шляхом зняття з реєстрації та виселення із зазначеного житла відповідачів по справі.

Житлове приміщення за вказаною адресою було придбане позивачкою на електронних торгах 09 лютого 2020 року.

- Примусова реалізації домоволодіння відбулась під час виконання виконавчого провадження НОМЕР_4 у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 250 кв. метрів.

При підготовці до електронних торгів мали бути оприлюднені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні. Зазначене дало б можливість позивачці у даній справі виявити ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості.

За усталеною судовою практикою у категорії подібних справ, обов`язковим є встановлення цілого ряду обставин, які мають вирішальний вплив на законність судового рішення у даній судовій справі. Зокрема, має бути встановлено:

- зазначення приватним виконавцем та організатором при підготовці до електронних торгів даного житла про обтяження домоволодіння - наявність осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, серед яких є малолітня дитина;

- надання органом опіки та піклування дозволу на передачу під реалізацію наявність/відсутність при наданні на реалізацію предмета іпотеки згоди банку - стягувача та виконання ним вимоги частини другої статті 109 ЖК України про заборону виселення боржника за кредитним договором без надання іншого житлового приміщення;

- наявність підстав для першочергового відчуження єдиного житла відповідача за умови наявності в нього іншого нерухомого майна;

- правомірність звернення стягнення на домоволодіння як на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 12.09.2017 р. № 19111, яким стягнуто поточну заборгованість за кредитом, проте, який не містить жодних відомостей з тих, що встановлені законом для звернення стягнення на предмет іпотеки.

- 16.09.2021 ухвалою судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І. відкрито провадження у судові справі №368/861/21 за позовом ОСОБА_3 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого Округу M. Києва Кравця В.В., ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідачів: АТ «Альфа-Банк», - про визнання недійсними електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, а саме домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

У справі №368/861/21 будуть встановлені обставини, які зазначені вище і від яких залежить розгляд даної цивільної справи, проте, які встановити у цій справі неможливо.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На підставі викладеного, з огляду на те, що у судовій справі №368/861/21 можуть бути вирішені питання, що стосуються умов і обставин, від яких залежить можливість розгляду даної справи, та від її наслідків розгляду залежить прийняття рішення у даній цивільній справі, керуючись ст. ст. 127, ч. 6 ст. 251 ЦПК України, представник позивача просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на діставі якого:

- Зупинити провадження у справі №368/181/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 3-тя особа Кагарлицька міська рада Обухівського районі Київської області, - про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення, - до вирішення справи №368/861/21 за позовом ОСОБА_3 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В., ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідачів АТ «Альфа-Банк», - про визнання недійсними електронних торгів з реалізації предмета іпотеки.

До клопотання про зупинення провадження у справі стороною відповідача додано наступні письмові докази:

1. Позовна заява ОСОБА_3 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідачів, - Акціонерне товариство «Альфа - Банк», - про визнання недійсними результатів електронних торгів;

2. Ухвала Кагарлицького районного суду Київської області в справі № 368/861/21, за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідачів, - Акціонерне товариство «Альфа - Банк», - про визнання недійсними результатів електронних торгів, - про відкриття провадження у справі.

15.10.2021 року представником позивачки ОСОБА_1 , - адвокатом Клапчуком Ф.П. подано письмове заперечення на клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у справі, наступного змісту:

- У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/181/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 (далі - Відповідачі) третя особа: Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Відповідачами було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі в порядку п. 6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України до ухвалення Кагарлицьким районним судом Київської області рішення у справі № 368/861/21 за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання недійсними результатів електронних торгів.

Разом з тим, Позивач вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.І ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.ЗЗ постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6- 1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Подібні правові висновки щодо необхідності зазначення обгрунтування зупиненні провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені також у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 року та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018 року.

Слід зазначити, що висновок про необхідність зупинення провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 368/861/21 про визнання недійсними результатів електронних торгів, є передчасним, оскільки відсутні законні та об`єктивні підстави для такого зупинення. Необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, коли неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення у іншій справі. Таким чином, між справами, що розглядаються повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Разом з тим, у справі № 368/861/21 про визнання недійсними результатів електронних торгів не досліджуються обставини, які є підставою позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення, а тому рішення у справі про визнання недійсними результатів електронних торгів хоч і матиме тісний зв`язок з даною справою, проте, - остання може бути розглянута без зупинення провадження до винесення судом рішення у справі про визнання недійсними результатів електронних торгів.

Таким чином, відсутність рішення у справі № 368/861/21 щодо визнання недійсними результатів електронних торгів, - не перешкоджає розгляду даної справи про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення.

Позивач просить суд звернути увагу на те, що подання Відповідачами клопотання про зупинення провадження у справі є нічим іншим як спробою затягування судового розгляду.

Так, Позивач набула право власності на спірне домоволодіння, площею 62.60 кв.м. з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0.0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 , як переможець електронних торгів на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки від 22.12.2020 р., ВП № НОМЕР_3, протокол проведення електронних торгів № 515920 від 09.12.2020 р.

Позивач у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Отже, Позивач є власником домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач є добросовісним набувачем вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки, нею не було вчинено жодних протиправних дій, в результаті яких вона може бути позбавлена права власності або законно обмежена у своїх правомочностях власника. Проте, Позивач, придбавши у власність нерухоме майно, майже рік не має можливості вільно ним користуватися, оскільки Відповідачами чиняться перешкоди у користуванні будинком шляхом того, що вони незаконно, всупереч її волі, займають будинок.

Позивач, як добросовісний покупець, була значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при придбанні у власність житлового будинку та земельної ділянки, оскільки її право користування цим майном істотно обмежується Відповідачами. Позивач не відповідає за дії організатора прилюдних торгів та не несе за них відповідальності, оскільки доводити неухильне дотримання порядку проведення прилюдних торгів має їх організатор, а не Позивач.

При цьому, Відповідачі, які стверджують, що вони не були повідомлені про проведення електронних торгів та їх результати та дізналися про них лише з часу подання до суду позову у даній справі, більше як пів року не вчиняли жодних дій на захист своїх прав. Наведене, на думку Позивача, свідчить про те, що доводи Відповідачів у повній мірі не відповідають дійсності та вони таким чином намагаються повернути житло, яке вибуло з їх володіння через дії Відповідача ОСОБА_3 , який свідомо прострочив зобов`язання за договором іпотеки, чим поставив себе та свою сім`ю у становище, за якого вони втратили право на користування спірним будинком.

Позивач, як законний власник житла, не повинна нести тягар обмеження її прав через те, що Відповідачі не бажають звільнити реалізований у встановленому законом порядку будинок, який більше їм не належить. Оскільки наразі результати електронних торгів є дійсними, право власності Позивача на спірне майно не було скасоване, Позивач не повинна зазнавати обмежень своїх прав власника, поки інше не буде встановлено рішенням суду.

Таким чином, зупинення провадження у справі відстрочить прийняття рішення судом та сприятиме продовженню тривалого порушення прав Позивача, оскільки на час розгляду справи № 368/861/21, а потім і даної справи. Відповідачі будуть мати право користуватись її будинком та Позивач протягом значного періоду не матиме можливості користуватися своїм майном.

Слід також зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про зупинення провадження не порушить прав Відповідачів, оскільки у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог у даній справі та визнання недійсними результатів електронних торгів в подальшому, Відповідачі не позбавляються можливості вселитися у спірний будинок. При цьому, зважаючи на тривалість порушення прав Позивача, зупинення провадження у даній справі призведе до неможливості Позивача користуватися будинком та земельною ділянкою, що належать їй на праві власності та на які вона має законні права, на невизначений час.

Відповідно, зупинення провадження у справі призведе до істотного дисбалансу інтересів сторін.

Враховуючи на наведене, Позивач вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні та просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження.

15.10.2021 року слухання справи відкладено на 16 год. 00 хв. 16.11.2021 року в зв`язку з неявкою представника третьої особи, - Кагарлицької міської ради Київської області, як органу опіки та піклування.

16.11.2021 року слухання справи відкладено на 14 год. 00 хв. 22.12.2021 року в зв`язку з неявкою сторін.

22.12.2021 року слухання справи відкладено на 12 год. 00 хв. 01.02.2022 року в зв`язку з неявкою представника третьої особи, - Кагарлицької міської ради Київської області, як органу опіки та піклування, одночасно судом винесено ухвалу про обов`язкову участь в справі представника третьої особи, - представника Кагарлицької міської ради Київської області, як органу опіки та піклування.

01.02.2022 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 03.03.2022 року в зв`язку з неявкою позивачки та її представника.

03.03.2022 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 18.05.2022 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

11.05.2022 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 01.07.2022 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

01.07.2022 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 07.09.2022 року в зв`язку з письмовим клопотанням представника відповідачів.

02.09.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , - адвоката Ветох Д.С. про зупинення провадження у справі, наступного змісту:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/181/21 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Справа призначена до судового розгляду на 11 год. 00 хв., 07.09.2022 року.

Звертає увагу Суду на те, що він позбавлений можливості приймати участь у судовому процесі через проходження військової служби в Збройних Силах України відповідно до Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України віл 24.02.2022 року № 32/321/501/13г та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 77 «Про введення воєнного стану в Україні» .

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 251 ЦПК України, представник відповідача просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Прийняти заяву про зупинення провадження у справі № 368/181/21 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення;

2. Постановити ухвалу про зупинення провадження у справі № 368/181/21 на період дії воєнного стану.

06.09.2022 року на адресу суду надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі, наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/181/21 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Справа призначена до судового розгляду на 11 год. 00 хв., 07.09.2022 року.

Просить взяти до уваги те, що його адвокат Ветох Дмитро Сергійович позбавлений можливості приймати участь у судовому процесі через проходження військової служби в Збройних Силах України відповідно до Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 року № 32/321/501/13г та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 77 «Про введення воєнного стану в Україні» .

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Керуючись ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - відповідач ОСОБА_3 просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Прийняти заяву про зупинення провадження у справі № 368/181/21 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення;

2. Постановити ухвалу про зупинення провадження у справі № 368/181/21 на період дії воєнного стану.

07.09.2022 року слухання справи відкладено на 12 год. 00 хв. 07.10.2022 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

07.10.2022 року слухання справи відкладено на 09 год. 00 хв. 02.11.2022 року в зв`язку з неявкою відповідачів, їх представників, представника третьої особи.

02.11.2022 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 02.12.2022 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

02.12.2022 року слухання справи відкладено на 12 год. 00 хв. 09.01.2023 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

09.01.2023 року на адресу суду надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_3 , - адвоката Марініченко В.К. про зупинення провадження у справі, наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/181/21 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Справа призначена до судового розгляду на 09.01.2023 р.

В той же час, - у провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває справа № 368/861/21 за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. з реалізації предмета іпотеки: домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 .

Тобто, наразі у судовому порядку оскаржуються торги, за результатами яких позивач у даній справі - ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння, щодо якого у цьому процесі заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Відповідно до ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, вищевказані справи є пов`язаними та очевидно, що вирішення даної справи напряму залежить від вирішення питання у справі № 368/861/21.

При цьому, слід зазначити, що вирішити питання правомірності (дотримання законності при проведенні) електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. в межах даної справи не має можливості, оскільки такі вимоги не є предметом даного спору, а їх вирішення буде виходом за межі позовних вимог та, крім того, склад учасників у даній справі не дозволяє встановлювати обставини, що стосуються осіб, не залучених до участі у даній справі.

З огляду на вищевикладене, вважає, що у даному випадку існують підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 368/861/21.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» дію статті 40 Закону України «Про іпотеку» (якою позивач серед іншого обґрунтовує заявлені вимоги) зупинено на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України докази надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) додаються лише у разі подання клопотань на стадії виконання судового рішення, а відтак - дане клопотання подається лише до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 251 Цивільного процесуального кодексу України, - представник відповідача ОСОБА_3 , - адвокат Марініченко В.К. просить суд винести рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 368/861/21 за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. з реалізації предмета іпотеки: домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 .

09.01.2023 року в слуханні справи оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 02.03.2023 року в зв`язку з витребуванням доказів.

02.02.2023 року слухання справи відкладено на 12 год. 00 хв. 01.03.2023 року в зв`язку з неявкою сторони позивача.

01.03.2023 року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 28.03.2023 року в зв`язку з неявкою сторін по справі.

28.03.2023 року в слуханні справи оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 20.04.2023 року в зв`язку з витребуванням доказів.

20.04.2023 року на адресу суду надійшло письмове клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , - адвоката Марініченка В.К. про зупинення провадження у справі, наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного гуду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/181/21 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Справа призначена до судового розгляду на 09.01.2023 р.

В той же час у провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває справа № 368/861/21 за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. з реалізації предмета іпотеки: домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою: АДРЕСА_1 . '

Тобто, наразі у судовому порядку оскаржуються торги, за результатами яких позивач у даній справі - ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння щодо якого у цьому процесі заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Відповідно до ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, вищевказані справи є пов`язаними та очевидно, що вирішення даної справи напряму залежить від вирішення питання у справі № 368/861/21.

При цьому, слід зазначити, що вирішити питання правомірності (дотримання законності при проведенні) електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. в межах даної справи, немає можливості, оскільки такі вимоги не є предметом даного спору, а їх вирішення буде виходом за межі позовних вимог та, крім того, склад учасників у даній справі не дозволяє встановлювати обставини, що стосуються осіб, не залучених до участі у даній справі.

З огляду на вищевикладене, вважає, що у даному випадку існують підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 368/861/21.

Крім того, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» дію статті 40 Закону України «Про іпотеку» (якою позивач серед іншого обґрунтовує заявлені вимоги) зупинено на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Слід звернути увагу суду на те, що ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 08.09.2022 р. зупинено провадження у справі № 368/861/21 до припинення перебування представника позивача - адвоката Ветоха Дмитра Сергійовича у складі Збройних Сил України.

01.02.2023 р. ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/02/23 з Адвокатським об`єднанням «Легал Асістенс».

В подальшому, представником ОСОБА_3 адвокатом Тимошик І.О. було подано клопотання про поновлення провадження у справі № 368/861/21.

Беручи до уваги наведене, є всі підстави для зупинення провадження у даній справі № 368/181/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 368/861/21.

Відповідно до ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України докази надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) додаються лише у разі подання клопотань на стадії виконання судового рішення, а відтак - дане клопотання подається лише до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 251 Цивільного процесуального кодексу України, - представник відповідача просить суд винести судове рішення у видлі ухвали, на підставі якої:

1. Зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 368/861/21 за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», - про визнання недійсним електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. з реалізації предмета іпотеки: домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 .

В судове засідання, яке відбулося 20.04.2023 року, позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Позивачка ОСОБА_1 не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у її відсутність.

В судове засідання, яке відбулося 20.04.2023 року, представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Клапчук Ф.П., - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Представник позивачки не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у його відсутність.

В судове засідання, яке відбулося 20.04.2024 року, відповідач ОСОБА_3 не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - з`явився його представник, - адвокат Марініченко В.К.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2023 року, представник відповідача ОСОБА_3 , - адвокат Марініченко В.К., - клопотання про зупинення провадження у справі від 20.04.2023 року, - підтримав, та просив його задовольнити.

Вимоги, викладені в прохальній частині клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача обгрунтоував обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його клопотання, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даної ухвали.

В судове засідання, яке відбулося 20.04.2023 року, відповідачка ОСОБА_2 - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2023 року, представник третьої особи, - Кагарлицької міської ради Київської області, як органу опіки та піклування, - Прохоренко Л.М., - вирішення питання клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, - поклала на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, вислухавши представника відповідача, який підтримав своє клопотання, вислухавши представника третьої особи, яка вирішення питання клопотання поклала на розсуд суду, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується можливості зупинення провадження у справі, - приходить до висновку щодо задоволення клопотання, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

- Як вбачається з матеріалів справи, - предметом позову є зняття з реєстрації та примусове виселення з житлового будинкеу відповідачів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, - відповідачами оспорюється право власностиі позивачки ОСОБА_1 на спірне житлове приміщення, оспорюється порядок проведення прилюдних торгів, на підставі яких позивачкою і було набуто право власності на спірне житлове приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, - 16.09.2021 ухвалою судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І. відкрито провадження у судові справі №368/861/21 за позовом ОСОБА_3 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого Округу M. Києва Кравця В.В., ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідачів: АТ «Альфа-Банк», - про визнання недійсними електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, а саме домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

У справі № 368/861/21 будуть встановлені обставини, які зазначені вище і від яких залежить розгляд даної цивільної справи, проте, які встановити у цій справі неможливо.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На підставі викладеного, з огляду на те, що у судовій справі №368/861/21 можуть бути вирішені питання, що стосуються умов і обставин, від яких залежить можливість розгляду даної справи, та від її наслідків розгляду залежить прийняття рішення у даній цивільній справі, керуючись ст. ст. 127, ч. 6 ст. 251 ЦПК України, - суд приходить дов исновку щодо необхідності зупинення провадження у даній справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовим рішенням є ухвала.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 251, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 260, ч. 2 ст. 261, ст. 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі № 368/181/21, провадження № 2/368/54/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, - Кагарлицька міська рада, - про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення, - зупинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - до вступу в законну силу рішення у справі № 368/861/21 за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», - про визнання недійсним електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 515920 від 19.12.2020 р. з реалізації предмета іпотеки: домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005, яке розміщене за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена на підставі п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на підставі ч. 1 ст. 356 ЦПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду, а особами, що приймають участь у справі, проте, не були присутні при проголошенні ухвали, - протягом п`ятнадцяти днів з момсенту отримання копії ухвали.

Суддя: О.В. Закаблук