Решение № 116120047, 30.11.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3259/23

Провадження № 2/204/1615/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення у розмірі 22 841 грн. 62 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між Комунальним підприємством «Теплоенерго» та ОСОБА_1 склалися фактичні відносини з приводу надання послуг. На абонента ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Проте, відповідач (який є наймачем) не добросовісно віднісся до сплати вищевказаних послуг, не сплачував за надані йому послуги постачання теплової енергії. Відповідно до розрахунку сума заборгованості відповідача за надані послуги постачання тепловоїенергії за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є відповідач. При цьому, загальна заборгованість відповідача перед Комунальним підприємством «Теплоенерго» складає 22 841 грн. 62 коп., з яких: сума основного боргу 17 143 грн. 89 коп., інфляційне збільшення суми боргу 4063 грн. 19 коп., 3% річних 1 634 грн. 54 коп., у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 6 червня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 06.06.2023 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

04.08.2023 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду заперечення на позовну заяву, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши до вимог позивача за період з листопада 2018 року по березень 2020 року строк позивної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради відповідно до положеньЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»,надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання. Зазначені правовідносини є складовою частиною правочину найму житлового приміщення, передбаченого нормамиЖК України, що виникли з дій боржника та КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, спрямованих на набуття цивільних прав та обов`язків щодо теплопостачання, централізованого опалення та їх оплати.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується наКонституції Україниі складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цьогоЗаконута інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст.32Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992р. обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від сплати послуг.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується довідкою № 857 про склад сім`ї від 01.02.2023 року (а.с. 6). За даною адресою позивач здійснював постачання опалення, а тому між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно виникли права та обов`язки у сфері житлово-комунальних послуг в порядкуст. 11 ЦК України.

За вказаною адресою відкрито особовий рахунок№ НОМЕР_1 , за яким відповідач повинна була сплачувати кошти за надання послуги з постачання тепловоїенергії.

Відповідно до вимогст. 322 ЦК України,власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з позову, відповідачка систематично порушувала зобов`язання, внаслідок чого станом на 06.03.2023 року утворилася заборгованість за постачання тепловоїенергії за адресою: АДРЕСА_1 , яка становить 17 143 грн. 89 коп. за період з 21 грудня 2018 року по 21 лютого 2023 рік, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 7).

Однак, відповідачкою було подано заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч. 1 ст. 253 ЦК України Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з позову, поданого 06.03.2023 року, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за період з 21 грудня 2018 року по 21 лютого 2023 року.Згідно п. 18 Розділу «Порядку обліку та оплати послуг» Правил надання послуг з централізовнаого опалення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є клендарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ізст. 257 ЦК України,загальнапозовна давністьвстановлюється тривалістюу трироки.При цьомупочаток перебігупозовної давностіпов`язуєтьсяне стількизі строкомдії (припиненнядії)договору,як зпевними моментами(фактами),які свідчатьпро порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК України,сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання виникла з 21 грудня 2018 року по 21 лютого 2023 року. Тому звернувшись до суду у березні 2023 року, позивач пропустив позовну давність до певних платежів, зокрема за період з грудня 2018 по 6 березня 2020 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача в межах строку позовної давності, необхідно розраховувати за період з березня 2020 року по січень 2023 року включно. Тому, з урахування застосованих судом строків позовної давності та наданого розрахунку позивача, борг відповідачки за період з березня 2020 року по січень 2023 року включно, становить 10 777 грн. 83 коп., який підлягає стягненню з відкповідачки на користь позивача.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 4063 грн. 19 коп. та 3% річних в розмірі 1634 грн. 54 коп., за періодз 21рудня 2018року по23лютого 2022року, то дані вимоги також підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2023цс15, закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а також інфляційне збільшення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку наданого позивачем, розмір інфляційного збільшення суми заборгованості складає 4063 грн. 19 коп. та 3% річних у розмірі 1 634 грн. 54 коп., за період з 21 рудня 2018 року по 23 лютого 2022 року.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки судом застосовано до певних платежів строк позовної давності, а саме за період з 21.12.2018 року по 06.03.2020 року, тому на дану суму платежів не може нараховуватися індекс інфляціі та 3 % річних.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі № 62-97р від 3 квітня 1997 року, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. У випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із платежів, які необхідно зробити в різні періоди, кожен платіж збільшується на величину індексу інфляції за відповідний період, а результати додаються. При цьому, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії, якщо погашення здійснено с 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, інфляційного збільшення суми боргу повинно застосовуватися за період з 01.04.2020 року по 01.02.2022 року.

Загальна величина індексу інфляції за період з 01.04.2020 року по 01.02.2022 року становить 116,198 %

Таким чином, сума індексу інфляції за період з 01.04.2020року по01.02.2022року становитиме: (116,198 % / 100 % = 1,16198), (10777,83 грн. х 1,16198) 10777,83 грн. = 1745 грн. 79 коп.

Як вже було зазначено вище, сума основного боргу відповідачки в межах трирічного строку позовної давності становить 10777 грн. 83 коп.

Суму 3 % річних, які на підставі ст. 625 ЦК України, належать позивачу за прострочення відповідачкою виконання зобов`язання, належить розраховувати наступним чином: 3% / 365 днів = 0,008219178 (сума основного боргу х 0,008219178 / 100) х кількість днів прострочення зобов`язання = сума пені.

За період з 07.03.2020 року по 23.02.2022 року

Таким чином, сума 3 % річних складає 637 грн. 82 коп.

Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті за послугитеплопостачання у розмірі 10777 грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 1745 грн. 79 коп., 3 % річних у розмірі 637 грн. 82 коп.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 2 684 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 3, 15, 16, 251-253, 256, 257, 266, 267, 322, 526, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код ЄРДПОУ 32688148) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Комунальногопідприємства «Теплоенерго»Дніпровської міськоїради заборгованість заспожиті послугиз постачаннятеплової енергії у розмірі 10 777 грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 2684 грн., а всього суму у розмірі 13461 грн. 83 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська