Решение № 116113218, 04.01.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15887/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми "АСТРА" до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000070/2 від 25.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «АСТРА» (в подальшому ТОВ БФ «АСТРА», Позивач) зазначило про подання до митного оформлення всіх документів, які підтверджують митну вартість товару за першим методом щодо ціни договору (контракту). Однак митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню спірного товару за основним методом визначення митної вартості. Водночас за поданих до митного оформлення позивачем документів, митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

05.05.2023 Полтавська митниця подала до суду відзив на адміністративний позов, де проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі. Відповідач вказав про неподання позивачем до митного органу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, що базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних. Вказане стало підставою для коригування митної вартості товарів за другорядним методом , згідно із положеннями ст.64 Митного кодексу України (в подальшому МК України) за неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача під час підготовчого судового засідання проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з втратою роботи сервісу фіксації судових засідань EasyCon, що підтверджується відповідним актом від 20.12.2023, фіксування судового засідання не здійснювалося

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу в письмовому провадженні без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності заперечень від представника відповідача.

Суд, вивчивши письмові заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ТОВ БФ «АСТРА» (Покупець) із китайською компанією Shandong Castle International Trade Co.LTD (Продавець) укладений Контракт №SDCI120191129 від 29.11.2019, за умовами якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець зобов`язався придбати товар із характеристиками, у кількості, за ціною та на суму згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Кожна специфікація відповідає окремій замовленій партії товару (п.1).

Згідно з пунктом 3 Контракту для кожної окремої Специфікації виробництво замовленого Товару, його митне оформлення у країні походження та доставка до порту відправлення будуть завершуватись Продавцем протягом 30 календарних днів від дати відповідної Специфікації. Умови поставки FOB -Циндао, Китай (Інкотермс-2010).

25.04.2023 ТОВ БФ «АСТРА» до митного органу подано електронну митну декларацію ІМ40 ДЕ № 23UA806020005076U4 з метою митного оформлення поставки від Shandong Castle International Trade Co.LTD товару: прокат плоский з нелегованої (вуглецевої) сталі з полімерним (пофарбований) покриттям в рулонах: ширина 1000 мм, товщина 0,16 мм, 0,18мм; ширина 1250 мм, товщина 0,25 мм, 0,30 мм, 0,39 мм, 0,43 мм; (лицева сторона покрита поліестром, зворотня епоксид), холоднокатаний, негофрований, марка сталі DX51D, маса покриття 60 г/м2 , вага нетто 546 233 кг, на загальну суму 455302,78 доларів США /а.с. 21-22, т.1/.

До митної декларації позивачем подані: Сертифікат якості № 149С-Р від 17.02.2023р.; Пакувальний лист Б/Н від 17.02.2023р.; Рахунок-фактура (iнвойс) № 149С від 17.02.2023р.; Коносамент № 225213810 від 23.02.2023р.; Домашній коносамент SZX230268194 від 23.02.2023р., Сертифiкат про походження товару № 23C486000286/00008 від 27.02.2023р.; Накладні ЦІМ №3129712802, № 3129712804, № 3129712810, № 3129712811, № 3129712813, № 3129712814, № 3129712815, № 3129712816, № 3129712817, № 3129712818, № 3129712819, № 3129712820, № 3129712821, № 3129712823, № 3129712824, Залізнична накладна для внутрішнього сполучення № 39643473 від 18.04.2023р., Заявка № 22 від 14.02.2023р.; Заявка № 54 від 03.04.2023р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 872 від 18.04.2023р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 928 від 14.03.2023р.; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 288 від 24.03.2023р.; підтвердження вартості перевезення № 0183 від 20.04.2023р.; підтвердження вартості перевезення № 303/3 від 31.03.2023р.; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 06.01.2023р.; Страховий поліс № 015811Гг2пп /13 від 23.02.2023р.; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 17.06.2021р.; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 25.01.2022р.; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 09.03.2023р.;Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 149 від 06.01.2023р.; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № SDCI20191129 від 29.11.2019р.; Договір (контракт) про перевезення № 00112/17 від 28.12.2017р.; Договір (контракт) про перевезення № 24032021 від 24.03.2021р.; Cертифікат № 233700В0/003165 від 09.03.2023р.; Лист № 2019112900149C від 06.01.2023р.; Лист № SDCI20191129 від 29.11.2019р. Копія митної декларації країни відправлення № 425920230000000542 від 21.02.2023.

За результатами перевірки документів, поданих Позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, Митницею зроблено висновок, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості про що надіслано повідомлення такого змісту.

1. Поставка товару здійснюється згідно зовнішньоекономічного контракту від 29.11.2019 №8ОС120191129, укладеного між виробником товару «Shandong Castle International Trade СО.LTD,» (Китай) та ТОВ БФ «АСТРА», на умовах поставки FОВ Циндао (СN). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.11, умови поставки FОВ «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FОВ на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна. Згідно ДМВ №23UA806020005076U4 від 25.04.2023 до митної вартості товару включено вартість транспортування до митного кордону України - 1496021,43 грн. та вартість страхування -17399,03 грн. Декларантом у підтвердження даних витрат разом з МД подано рахунок-фактуру на cплату транспортних витрат від 14.03.2023 №928, складений експедитором ТОВ «УВК-Інтернешнл», рахунок-фактура на оплату транспортних витрат від 18.04.2023 №872, складений перевізником ТОВ "Фейрлоджістікс", договір транспортно-експедиторського обслуговування від 28.12.2017 №00112/17, договір транспортно-експедиторського обслуговування від 24.03.2021 №24032021, заявки на надання транспортно-експедиційних послуг від 14.02.2023 №22 та від 03.04.2023 №54, довідки про транспортні витрати від 20.04.2023 №0183 та від 31.03.2023 №303/3, складені експедитором та перевізником. Згідно заявки на транспортування від 14.02.2023 №22 вартість транспортних витрат вказана у дол. США та євро, розрахунок за послуги проводиться в національній валюті згідно курсу НБУ на день виставлення рахунку. У поданих до митного оформлення рахунках не зазначено курс дол. США та євро, сума транспортних зазначена у гривні. Курс НБУ станом на день виставлення рахунку від 14.03.2023 № 929 становив: 1 дол. США = 36,5686 грн., 1 євро = 39,1046 грн. Згідно п. 12 заявки на транспортування від 14.02.2023 №22 вартість фрахту (морського перевезення) становить 995 дол. США за контейнер. Отже, морський фрахт за 20 морських контейнерів у перерахунку в гривню станом на 14.03.2023 становить: 995 дол. США х 20 контейнерів х курс дол. 36,5686 = 727 715,14 грн. Проте згідно рахунку-фактури на оплату транспортних витрат від 14.03.2023 №928 морський фрахт за 20 контейнерів становить 680 175,96 грн, що на 47 539,18 грн менше, ніж проведений вище рахунок. Таким чином, числові значення складових митної вартості містять розбіжності.

2. Також декларантом подано прайс-лист від 06.01.2023 б/н, проте даний документ має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить інформацію про ціни лише на асортимент товарів, декларованих у МД № 23UA806020005076U4 від 25.04.2023. Вищезазначене може свідчити про суб`єктивний характер даного документу та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари. Прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за / єдності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в термін дії, та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

3. Під час розрахунку митної вартості встановлено, що згідно інвойсу від 17.02.2023 № 149С вартість товару вагою нетто 546 233 кг становить 455 302,78 дол. США без урахування вартості послуг пакування та тари (упаковки), вагою 2 940 кг. Пункт 2 контракту від 29.11.2019 №800120191129 передбачає, що вартість пакування та маркування включено в ціну товару. Також листом №2019112900149С від 06.01.2023 виробником товару повідомлено, що ціни на товар, який постачається згідно контракту від 29.11.2019 №800120191129, можуть змінюватися і залежать від ряду факторів, таких як, поміж інших, вартість виробництва, вартість сировини, вартість вантажних робіт та доставки до порту відправлення, тощо. Проте до митного оформлення не подано документи, в яких було б виділено дані складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товару, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформоване митну вартість оцінюваного товару). Враховуючи вищевикладене, документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1 виписку з бухгалтерської документації; 2 каталоги, специфікації, прайс-листи на весь асортимент продукції виробника товару: 3 документи, що підтверджують вартість транспортних витрат; 4 висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформант біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно п. 6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Консультацію проведено /а.с. 65/.

У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ БФ "АСТРА" надано довідку № 15 від 25.04.2023, за змістом якої позивач звертає увагу на те, що при підписанні заявки № 22 Експедитор надає загальну погоджену ціну брутто з урахуванням своїх експедиційних послуг. Фактичні ж витрати визначаються в рахунку. На підтвердження задекларованого розміру транспортних витрат позивачем наведено таку калькуляцію:

- фрахт: 995$/контейнер по курсу НБУ на дату виставлення рахунку:

995х36,5686х20=727 715,14 грн;

- роботи по завантаженню та розвантаженню: 200Є/контейнер по курсу НБУ на дату виставлення рахунку:

200х39,1046х20= 156 418,40 грн;

-документи: 50Є/коносамент (одноразово) по курсу НБУ на дату виставлення рахунку:

50х39,1046=1955,23 грн.

Всього: 727 715,14 грн + 156 418,40 грн + 1955,23 грн =866 088,77 грн.

Згідно рахунку № 928 від 14.03.2023 загальна вартість послуг також складає 866 088,77 грн. /а.с. 66/.

Щодо зауважень до прайс - листів позивач зазначив, що законодавство не встановлює вимог до їхньої форми та змісту.

Стосовно зауважень до вартості пакування ТОВ БФ "АСТРА" зазначено, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Згідно ЗЕД ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому ці складові не підлягають додаванню до митної вартості.

25.04.2023 Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000070/2 від 25.04.2023, яким розраховану декларантом митну вартість товару 496 688,5700 дол. США за курсом валюти 36,5686 грн. на 1 дол. США, що становить 18 163 205,7000 грн., скориговано за 6 резервним методом до 710102,90 дол. США, що за тим самим курсом становить 25 967 468, 9089 грн. на підставі митної декларації від 16.01.2023 № UA209230/2023/003582 /а.с. 20/.

Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі МКУ, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За змістом частини 1 статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 6 статті 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ)

За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Суд зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати другорядний метод, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу.

Стосовно розбіжностей у розмірі транспортних витрат, зазначених у заявці № 22 від 14.02.2023 та рахунку на оплату № 928 від 14.03.2023 суд зазначає таке.

Згідно заявки № 22 від 14.02.2023, яка є невід`ємною частиною договору транспортно - експедиційного обслуговування експедирування № 24032021 від 24.03.2021, укладеного ТОВ БФ "АСТРА" та ТОВ "УВК-ІНТЕРНЕШНЛ", до вартості послуг перевізника за 1 контейнер входять: морське перевезення (фрахт) Qingdao-Gdansk:995 доларів США; роботи по завантаженню та розвантаженню у порту Гданськ: 200 євро; Documents fee: 50 євро (одноразово/коносамент). Рахунки виставляються у національній грошовій одиниці України за курсом НБУ на день виставлення рахунку /а.с. 45/.

Згідно рахунку на оплату № 928 від 14.03.2023 вартість морського фрахту за договором № 24032021 від 24.03.2021 склала 680 175,96 грн, вартість навантажувально - розвантажувальних робіт склала 157610,67 грн., всього 837 786,63 грн /а.с. 46, зворот/.

Згідно довідки про транспортні витрати вих. № 303/3 від 31.03.2023 транспортні витрати на доставку вантажу поза межами України маршрутом Циндао (Китай) - Гданськ (Польща) у н/в контейнерах по коносаменту SZX230268194 склали 837 786,63 грн /а.с. 48/.

З пояснень позивача, викладених у позові вбачається, що заявкою попередньо погоджується ціна брутто експедиційних послуг. Водночас, фактичні витрати визначаються пізніше та відображаються у рахунку.

За змістом відзиву на позовну заяву /а.с. 88/ декларантом включено до митної вартості задекларованого товару вартість транспортування до митного кордону України 1 496 021,43 /а.с. 88/.

Вказаний розмір є сумою витрат позивача, сплачених ТОВ "ФЕЙРЛОДЖІКС" за перевезення товару залізничним транспортом Гданськ (Польща) - Мостиська (Державний кордон України) згідно рахунку № 872 від 18.04.2023 та ТОВ "УВК - ІНТЕРНЕШНЛ" за морський фрахт та навантажувально - розвантажувальні роботи згідно рахунку на оплату № 928 від 14.03.2023: 658 234,80 грн + 837 786, 63 = 1 496 021,43 грн.

Оплата витрат на транспортування товару до митного кордону України на користь ТОВ "УВК - ІНТЕРНЕШНЛ" підтверджується платіжною інструкцією № 288 від 24.03.2023 /а.с. 47/.

Водночас, зауваження митного органу про те, що в рахунках не зазначено курс долара США та євро, при тому, що заявкою № 22 від 14.02.2023 передбачено, що рахунки виставляються у національній грошовій одиниці України за курсом НБУ на день виставлення рахунку, є незрозумілим.

Стосовно невключення до митної вартості витрат на пакування суд зазначає наступне.

Полтавська митниця вказала, що згідно інвойсу №149С від 17.02.2023 вартість товару вагою нетто 546 233 кг становить 455 302,78 доларів США без урахування вартості послуг пакування та тари (упаковки), вагою 2 940 кг. Пункт 2 контракту від 29.11.2019 №SDCI20191129 передбачає, що вартість пакування і маркування включено в ціну товару.

Ціна товару по контракту включає вартість пакування, однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товару, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

За змістом контракту №SDCI120191129 від 29.11.2019 Продавець зобов`язався продати, а Покупець зобов`язався придбати товар із характеристиками, у кількості, за ціною та на суму згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Кожна специфікація відповідає окремій замовленій партії товару (п.1) вартість пакування товару не є витратною.

Вартість упаковки має нульову ціну, та як наслідок входить до ціни товару, тобто є незворотньою, в зв`язку із чим не включається у митну вартість товару.

Таким чином, відповідачем не враховані умови поставки продукції, відповідно до яких пакування продукції здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни продукції. Відтак вартість упаковки та пакування матеріалів, робіт, пов`язаних з пакуванням, не впливає на митну вартість продукції, тому не підтвердження позивачем витрат на пакування, відповідно, не може впливати на числове значення складових митної вартості цієї продукції, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цю продукцію.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару (Постанова ВС №160/8775/18 від 18.02.2019 року).

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості (Постанова ВС № 815/6794/17 від 22.01.2019 року).

За вказаного суд приходить до висновку про безпідставність твердження Полтавської митниці про ненадання позивачем документів про ціну упаковки, що вплинуло на визначення митної вартості товару.

Стосовно посилання митного органу на те, що декларантом подано прайс-лист від 06.01.2023 б/н, проте даний документ має суб`єктивний характер в розумінні статті 52 Митного кодексу України, адже містить інформацію про ціни лише на асортимент товарів, задекларованих у відповідній МД, що суперечить загальносвітовій практиці, суд зазначає, що прайс-лист /а.с. 48, зворот/ складений у відповідності до умов поставки FOB-Циндао щодо сталі оцинкованої з полімерним покриттям в рулонах. Доказів, що зазначена ціна не відповідає дійсній вартості у відповідності до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, митним органом не здобуто. Відсутність у прайс-листі інших товарів або додаткових відомостей не є підтвердженням означеного. Взагалі наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Згідно із п.2, 4 ч.2ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав наявну в нього інформацію та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Водночас спірне рішення про коригування митної вартості містять лише посилання на джерело - МД від 16.01.2023 № 23UA209230003582U4, без докладної інформації, яка дала підстави для використання такого джерела для коригування митної вартості, а тому не відповідає вимозі обґрунтованості індивідуального акту.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000070/2 від 25.04.2023 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийняте без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За змістом положень частин 2 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз викладених норм свідчить, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 07.05.2019 /а.с. 24/ з додатком № 22 /а.с. 22/, акту приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2023 /а.с. 22, зворот/, видаткового касового ордеру від 24.10.2023 на суму 10000 /а.с.23/, ордер на надання правничої (правової) допомоги /а.с. 26/.

Згідно з Додатком № 22 до Договору сторони домовились, що вартість послуг становить 10000,00 грн, а саме витрати пов`язані з розглядом справи 4000,00 грн, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви 6000,00 грн. Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2023 вбачається про надання позивачеві юридичних послуг, вартістю 10000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що розмір витрат неспівмірний із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг а обґрунтованим є розмір витрат на правничу професійну допомогу у сумі 2000,00 грн, тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем та стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань суму 2000,00 грн.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 18730,23 грн. З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь ТОВ БФ «АСТРА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18730, 23 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" (вул. Ковпака, буд. 59 А, м. Полтава, Полтавська область, 36007) до Полтавської митниці (вул. Кукоби Анатолія, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область,36022) про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000070/2 від 25.04.2023 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "АСТРА" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 730,23 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять гривень двадцять три копійки), витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко